14.11.2011
Справа № 1-549/11
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 року Кам'янець –Подільський міськрайонний суд
в складі: головуючого судді Драча І.В.
при секретарі Бєлік О.Б.
з участю
прокурора: Скринника М.В., Мензило Л.В.
підсудного ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янець–Подільському кримінальну справу щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Кірово Дзержинського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, батька двох малолітніх дітей, військовозобов»язаного, директора ПП «Фенікс-Еко», в силу ст.. 89 КК України не судимого,
підсудного за ч.1 ст.172 КК України, -
встановив:
ОСОБА_1 являючись директором ПП «Фенікс-Еко», будучи службовою особою, займаючись підприємницькою діяльністю з виробництва активованого вугілля в с.Супруньківці Кам»янець-Подільського району, маючи право використовувати працю найманих працівників та визначати їм умови роботи оплати праці, при здійсненні підприємницької діяльності, в порушення вимог ст.46 Конституції України, ст. 253 КЗпП України в частині права працівників на гарантований державою соціальний захист, в порушення вимог ст.2 КЗпП України в частині унеможливлення працівниками користуватися своїми основними трудовими правами; в порушення ст. 24, 24-1, 48, 62 КЗпП України в частині не укладення трудового договору з моменту виникнення трудових відносин; в порушення ст. 62 КЗпП України в частині не дотримання норм тривалості робочого часу, умисно, в період з 1 червня по 30 серпня 2011 року без будь-якого оформлення трудових відносин використовував працю найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Так, ОСОБА_1 1 червня 2011 року перебуваючи на своєму робочому місці в с. Супруньківці Кам»янець-Подільського району, на підставі усної домовленості, без оформлення трудових відносин прийняв на роботу охоронниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому визначив їм умови праці та встановив заробітну плату в розмірі 500 грн. в місяць.
Використовуючи, протягом вказаного періоду, працю найманих осіб, ОСОБА_1 щомісячно фактично виплачував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заробітну плату «в конверті»в розмірі 500 грн. кожному, і тим саме в порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»достовірні обліки виконуваної працівниками роботи, реально виплаченої заробітної плати та витрат на оплату праці у встановленому законом порядку не проводив, а також не сплачував відповідні внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у Пенсійний фонд України та податок з доходів фізичних осіб.
Приховуючи протягом вказаного періоду трудові відносини з найманими працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому виплачуючи їм щомісячно неофіційну заробітну плату в розмірі 500 грн., ОСОБА_1 не сплатив податку з доходів фізичних осіб на суму 450 грн., єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування на суму 1196,93 грн., а загалом до бюджету не надійшло коштів на загальну суму 1646,93 грн. У зв’язку з умисним приховуванням реально виплаченої заробітної плати, при її фактичній виплаті в «конверті», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказаний період, втратили право на нарахування їм пенсії, трудового та страхового стажу.
За таких обставин, ОСОБА_1 умисно, систематично, упродовж тривалого періоду часу, не оформляючи трудові відносини з найманими працівниками, приховуючи реально виплачену заробітну плату, не сплачуючи відповідні соціальні внески, не зараховуючи працівникам трудовий і страховий стаж, грубо порушив основні трудові права працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до яких працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві , установі чи організації або з фізичною особою. Того, працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці об»єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи та інші права , встановлені законодавством.
У суді ОСОБА_1 вину визнав та пояснив, що з 1 червня на підставі усної домовленості, без оформлення трудових відносин прийняв на роботу охоронниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому визначив їм умови праці та встановив заробітну плату в розмірі 500 грн. в місяць. Трудових відносин офіційно не оформляв, зарплату виплачував «в конверті» в розмірі 500 грн., у зв’язку з цим він ухилився від сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у Пенсійний фонд України та податку з доходів фізичних осіб.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив той факт, що з директором ПП «Фенікс-Еко» в особі ОСОБА_1 з 1 червня по 30 серпня 2011 року , на підставі усної домовленості , без оформлення трудових книжок, був прийнятий на роботу охоронником , яке розташоване в с. Супруньківці Кам»янець-Подільського району. При цьому, він погодився працювати за 500 грн. в місяць. Трудових відносин офіційно підприємець не оформляв, записів в трудову книжку не робив.
З оголошених у суді показань потерпілого ОСОБА_3, вбачається, що він підтвердив органам досудового слідства обставини справи про те, що працював без оформлення охоронцем у підсудного (а.с.21-22).
Письмовими документами - актом перевірки №22-15-92 від 31 серпня 2011 року проведеної Територіальною державною інспекцією праці у Хмельницькій області, встановлено порушення вимог ст.ст.2, 24, 24-1, 62, 253 КЗпП України, ст.46 Конституції України допущені підсудним. (а.с.11-13). Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи –приватне підприємство «Фенікс-Еко» зареєстроване у Кам»янець-Подільській РДА ( а.с. 42).
Оцінюючи досліджені докази, суд кваліфікує дії ОСОБА_1, як умисне грубе порушення законодавства про працю, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.172 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Підсудний вчинив злочини невеликої тяжкості, в силу ст.89 КК України вважається не судимим.
До порушення кримінальної справи, в ході її розслідування та у суді ОСОБА_1 активно сприяв розкриттю злочину, допомагав органам прокуратури, які проводили перевірку, у встановленні обставин справи про що давав зізнавальні пояснення і показання. Його послідовна позиція у визнанні вини свідчить про щире розкаяння. За місцем проживання і роботи характеризуються позитивно. Потерпілі претензій до підсудного не мають. Щире каяття, позитивні характеристики підсудного, наявність двох неповнолітніх дітей, добровільна сплата підсудним до бюджету загальнообов’язкових платежів (податків,соціальних та пенсійних) внесків, суд визнає обставинами, які пом’якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.
З врахуванням тяжкості злочину, особи винного, який позитивно характеризується та працює (створив у сільській місцевості підприємство і працевлаштував 17 осіб), фактичних обставин справи, суд вважає за можливе прийняти рішення про призначення підсудному покарання у виді штрафу. Водночас, ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, його позитивні характеристики з місця проживання та роботи, створення ним у сільській місцевості робочих місць, свідчать про бездоганність його поведінки та сумлінне ставлення до праці, на підставі чого суд вважає, що підсудний перестав бути суспільно небезпечним, тому ОСОБА_1 слід звільнити від покарання з підстав, передбачених у ч.4 ст.74 КК України.
За заявами сторін і в зв’язку з добровільною сплатою підсудним загальнообов’язкових платежів, позовні вимоги слід залишити без розгляду. Оскільки ОСОБА_1 вчасно з’являвся на виклики суду та засуджується зі звільненням від покарання, обраний йому запобіжний захід слід скасувати. Речових доказів, арештованого майна та судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.172 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу 850 грн., та звільнити його від цього покарання з підстав, передбачених у ч.4 ст.74 КК України.
Запобіжний захід –підписку про невиїзд обраний органами досудового слідства ОСОБА_1 скасувати.
Цивільний позов прокурора залишити без розгляду.
Вирок можна оскаржити через суд, який його постановив, до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб.
Суддя
