Справа № 1-25
2009 рік
В И Р О К
ім’ям України
«20» січня 2009 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого: судді Мовчана О.Г.
при секретареві Паніної Е.С.
за участю прокурора Євсюкова Ф.Б.
потерпілого ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
підсудного ОСОБА_3
захисника підсудного адвоката ОСОБА_4
підсудного ОСОБА_5
захисника підсудного адвоката ОСОБА_6
представників відповідачів:
УМВС України ОСОБА_7
Державного казначейства України ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за звинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що народився у місті Бердянськ Запорізької області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, має неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, працюючого оперуповноваженим ВКР Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не судимого,
усунутого від виконання службових обов’язків з 14 березня 2006 року відповідно до постанови прокуратури Запорізької області від 14 березня 2006 року (т.4 а.с.122),
затриманого 24 жовтня 2006 року, в порядку ст.365-2 КПК України (т.4 а.с.39). Строк затримання продовжено до десяти діб відповідно до постанови Орджоникидзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 жовтня 2006 року (т.4 а.с.49). Запобіжний захід у вигляді застави в сумі 17000 грн. обрано Орджоникидзевським районним судом міста Запоріжжя 03 листопада 2006 року (т.4 а.с.55),
справа призначена до розгляду за ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, що народився у місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, руського, громадянина України, освіта вища, одруженого, має неповнолітнього сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, працюючого командиром взводу ДПС ДАІ Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , не судимого,
усунутого від виконання службових обов’язків з 25 червня 2007 року відповідно до постанови прокуратури Запорізької області від 14 листопада 2006 року (т.4 а.с.25 – 26, т.5 а.с.180),
справа призначена до розгляду за ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Органами, що провадили досудове слідство в особі прокуратури Запорізької області та здійснювали підтримку державного обвинувачення в суді, в особі прокуратури Василівського району, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звинувачуються у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365 КК України, які відповідно до обвинувального висновку з послідуючими змінами відповідно до постанови про зміну висунутого звинувачення від 18 вересня 2008 року (т.7 а.с.29-39), відобразилися в наступному:
« ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, працюючи старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, працюючи помічником оперуповноваженого Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, відповідно до займаної посади постійно здійснюючи функції представників влади, будучи посадовими особами, вчинили ряд злочинів при наступних обставинах:
25 березня 2002 року прокуратурою міста Мелітополя була порушена кримінальна справа № 140211пр за фактом навмисного вбивства ОСОБА_12 за ст.115 ч.2 КК України.
При провадженні оперативно-розшукових заходів щодо розкриття даного злочину брали участь працівники Мелітопольського відділу по боротьбі з організованою злочинністю при Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю /Мелітопольський відділ БОЗ при УБОЗ/УМВС України в Запорізькій області, в якому на той період часу на посаді старшого оперуповноваженого по особливо важливих справах працював ОСОБА_3 та на посаді помічника оперуповноваженого працював ОСОБА_5
Під приводом розкриття даного злочину старший оперуповноважений в особливо важливих справах Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_3 , всупереч вимогам Закону України «Про міліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», навмисне прийняв рішення незаконними способами добитися від громадянина ОСОБА_1 відомостей про здійснення ним та його знайомими злочинів, пов’язаних з угонами автотранспорту шляхом незаконного позбавлення його волі, застосування до нього фізичного і психічного насильства, болісних та принижуючих його особистість дій, а також катувань. Для виконання свого злочинного наміру, 16 травня 2002 року ОСОБА_3 залучив помічника оперуповноваженого Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 , з яким вступив у злочинну змову, ознайомивши його зі своїми планами.
Діючи згідно з раніше досягнутою домовленістю, 16 травня 2002 року, приблизно в 12-00 годин ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , використовуючи у своїх злочинних цілях доручення прокуратури міста Мелітополя Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області про проведення по кримінальній справі №140211пр обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , на службовому автомобілі ВАЗ-2107 приїхали до будинку АДРЕСА_3 , де зустріли ОСОБА_1 , який знаходився біля вказаного будинку.
Після цього ОСОБА_5 , діючи навмисне, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, передбачених ст.14 Закону України «Про міліцію», в якій зазначені підстави застосування працівниками міліції спеціальних засобів, при відсутності таких підстав, за попередньою змовою з ОСОБА_3 незаконно застосував у відношенні ОСОБА_1 спецзасіб - наручники, надягши їх тому на зап’ястя рук, й позбавивши в такий спосіб ОСОБА_1 свободи до переміщення.
Потім ОСОБА_3 , за попередньою змовою й разом із ОСОБА_5 , на службовому автомобілі ВАЗ-2107, переслідуючи мету добитися від ОСОБА_1 всупереч його волі визнання у вчиненні ним та його знайомими угонів та викрадень автотранспорту, діючи в порушення вимог ст.11 Закону України «Про міліцію», в якій зазначений вичерпний перелік підстав для обмеження волі громадян, доставили ОСОБА_1 у приміщення Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
Знаходячись в приміщенні Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 став вимагати від ОСОБА_1 всупереч його волі, визнання вчинень ним та його знайомими угонів та викрадень автотранспорту, в процесі чого, продовжуючи свої злочинні дії, наніс ОСОБА_1 один удар рукою в груди, заподіявши йому фізичний біль.
Після цього, 16 травня 2002 року, приблизно в 16-00 годин, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 продовжили свої злочинні дії, й продовжуючи втримувати ОСОБА_30 у наручниках, привезли його в належну йому квартиру АДРЕСА_3 , в якій згідно з постановою судді місцевого суду м. Мелітополя провели обшук.
Після проведення обшуку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , продовжуючи втримувати ОСОБА_1 у наручниках, привезли його в приміщення Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, де діючи за попередньою змовою групою осіб, вимагали від ОСОБА_1 всупереч його волі визнання вчинення ним та його знайомими угонів та викрадень автотранспорту, при цьому незаконно втримували його до 15-00 годин 17 травня 2002 року, прикувавши в нічний час ОСОБА_1 наручниками до металевих ґрат, чим позбавили його можливості до вільного пересування й заподіяли істотну шкоду охоронюваним ст.29 Конституції України правам громадянина ОСОБА_1 на волю й особисту недоторканність, а також фізичні страждання ОСОБА_1
Таким чином, ОСОБА_3 , за попередньою змовою й разом із ОСОБА_5 , групою осіб, навмисне незаконно позбавив волі ОСОБА_1 , що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.
Крім цього, 16 травня 2002 року, у період часу з 18-00 годин до 23-00 годин, перебуваючи в приміщенні Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_5 , з метою одержання від ОСОБА_1 всупереч його бажанню відомостей про здійснення ним та його знайомими викрадень автотранспорту, діючи навмисне і явно виходячи за межі наданих йому законом прав і повноважень, тобто перевищуючи владу, незаконно позбавивши волі ОСОБА_1 , застосували до нього фізичне насильство, болісні й ображаючі його особисту гідність дії, а саме: наніс йому безліч ударів у різні частини тіла руками й гумовим кийком в область тулуба й кінцівок, заподіявши йому множинні синці на руках, грудній клітці й правій нозі, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. ОСОБА_5 , виконуючи свою роль у вчиненні відповідно до попередньої змови з ОСОБА_3 , наніс удар ногою по обличчю ОСОБА_1 , в наслідок чого утворився синець на верхньому віці лівого ока, який кваліфікується, як легке тілесне ушкодження. Тим самим ОСОБА_3 і ОСОБА_5 заподіяли ОСОБА_1 сильний фізичний біль, а також моральні страждання.
В процесі цього, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою разом з ОСОБА_5 , й вимагаючи від ОСОБА_1 проти його волі визнання вчинення ним та його знайомими угонів та викрадень автотранспорту, повалили ОСОБА_1 на диван, накрили його голову ковдрою й, утримуючи його в такому положенні, приєднали до його пальців правої ноги, а потім і до пальців лівої руки оголений електричний дріт, по якому періодично подавали електричний струм з наростаючою потужністю, чим заподіяли ОСОБА_1 сильний фізичний біль, а також моральні страждання.
Таким чином, вищезазначеними діями ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , будучи посадовими особами й представниками влади, навмисне перевищили владу, тобто вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, визначених Законом України « Про міліцію», а саме:
Стаття 5 – «Діяльність міліції й права громадян», яка проголошує: «Міліція виконує свої завдання неупереджено у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою, для будь яких незаконних дій або бездіяльності міліції …»;
Стаття 11 – «Права міліції», в якій визначений вичерпний перелік підстав для обмеження воль громадян;
Стаття 12 – «Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї», яка визначає: «…Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом…»;
Стаття 14 – «Застосування спеціальних засобів», визначаються підстави застосування працівниками міліції спеціальних засобів;
а також визначених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», а саме:
Стаття 4 – «Принципи оперативно-розшукової діяльності», яка проголошує: «Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотриманні прав і свобод людини…»;
Стаття 9 – «Гарантія законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності», яка проголошує «…При проведенні оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини …»,
чим завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам ОСОБА_1 , що відобразилося в його незаконному позбавленні волі, заподіянні тілесних ушкоджень, фізичних і моральних страждань, а також завдало істотну шкоду державним інтересам, що відобразилося у підриві авторитету й престижу державного органу – Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, що супроводжувалося насильством, болісними та ображаючими людську гідність потерпілого діями.
Крім того, при вищеописаних обставинах ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_5 навмисне заподіяв ОСОБА_1 сильний фізичний біль, а також фізичні й моральні страждання шляхом нанесення побоїв, мучення й інших насильницьких дій з метою примусити ОСОБА_1 проти його волі зізнатися у вчиненні ним та його знайомими угонів та викрадень автотранспорту».
Вище вказані дії ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прокуратурою кваліфіковані за:
• ч.2 ст.127 КК України – катування, тобто як навмисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичних і моральних страждань шляхом нанесення побоїв, мучення й інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, вчинені за попередньою змовою групою осіб (в редакції Закону № 2322-IV (2322-15) від 12 січня 2005 року);
• ч.2 ст.146 КК України – незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.
• ч.2 ст.365 КК України – перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а також державним інтересам, яке супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, (що діяли в редакції до змін внесеними згідно із Законом № 270-IV від 15 квітня 2008 року).
Відповідно до вимог ст.16-1 КПК України, судом були створені необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення їх процесуальних прав. При закінченню судового слідства, сторони дійшли до висновку про достатню кількість наданих суду доказів для обґрунтування своєї позиції.
Розглянувши справу на засадах змагальності, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у купі з іншими, суд, керуючись положеннями ст.2 КК України, щодо підстав кримінальної відповідальності, ст.11 КК України, щодо поняття злочину, ст.18 КК України, щодо суб’єкту злочину, приходить до висновку, що на час в який відповідно до висунутого обвинувачення інкримінується вчинення протиправних дій, підсудні були посадовими особами та виконували службові обов’язки, й були наділеними відповідними повноваженнями передбаченими Законом України «Про міліцію» та Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», в наслідок чого відповідно до положень ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365 КК України, що діяли на час вчинення інкримінованих дій та роз’яснень п.8 Постанови № 15 від 26 грудня 2003 року Пленуму Верховного Суду України, в діях підсудних відсутній склад злочинів передбачених ч.2 ст.127 та ч.2 ст.146 КК України, оскільки насильство при перевищенні влади або службових повноважень може бути як фізичним, так і психічним. Якщо фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв або ударів, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у мордуванні, а психічне – у реальній погрозі заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких, дії винної особи потрібно кваліфікувати за ч.2 ст.365 КК України, й додаткова кваліфікація за ст.ст.127 та 146 КК України не потрібна, в наслідок чого підсудні підлягають виправданню за звинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.127 та ч.2 ст.146 КК України.
Також на підставі досліджених у купі, свідчень потерпілого, підсудних, свідків, експерта, представників співвідповідачів, матеріалів кримінальної справи, суд приходить до висновку, що стосовно потерпілого ОСОБА_1 мало місце вчинення протиправних діянь передбачених ч.2 ст.365 КК України з боку підсудного ОСОБА_3 , які відобразилися в тому,
що:
Капітан міліції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, працюючи старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, відповідно до наказу начальника УМВС України в Запорізькій області № 20о/с від 22 січня 2002 року про призначення на посаду старшого оперуповноваженого в особливо-важливих справах, й відповідно до займаної посади постійно здійснюючи функції представника влади, будучи посадовою особою органу дізнання, з наділенням відповідних повноважень, серед яких й повноваженнями передбаченими положеннями КПК України, Законом України «Про міліцію» та Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», які в передбачених випадках, надають право на певні обмеження прав та свобод громадян, під приводом проведення оперативних дій по встановленню істини в кримінальній справі № 140211пр порушеній 25 березня 2002 року прокуратурою міста Мелітополь за фактом навмисного вбивства ОСОБА_12 за ч.2 ст.115 КК України, 16 травня 2002 року, з підлеглим йому помічником оперуповноваженого сержантом ОСОБА_5 , на службовому автомобілі ВАЗ-2107, прибув до місця проживання потерпілого ОСОБА_1 , а саме до будинку АДРЕСА_3 , де й зустрів ОСОБА_1 , який знаходився біля вказаного будинку.
За відсутності підстав передбачених вищезазначеними законами, що регламентують порядок обмеження прав та свобод громадян, й застосування спеціальних засобів, зокрема:
• статті 3 Закону України «Про міліцію», відповідно до положень якої: «діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи…»;
• статті 5 Закону України «Про міліцію», відповідно до положень якої: «міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом…», «…міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу…»;
• статті 11 Закону України «Про міліцію», відповідно до положень якої визначені права міліції, серед яких у п.5, визначений вичерпний перелік обставин та осіб , що надають право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях…»;
• статті 12 Закону України «Про міліцію», відповідно до положень якої: «…застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх застосування, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції…», «…про застосування спеціальних засобів, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві…»;
• статті 13 Закону України «Про міліцію», відповідно до положень якої: «Працівники міліції мають право застосовувати наручники, … для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для доставки і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі…»,
й в порушення положень Конституції України, зокрема:
• статті 3, відповідно до змісту якої «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю… Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.»;
• статті 8, відповідно до змісту якої «в Україні визнається і діє принцип верховенства права…»;
• статті 21, відповідно до змісту якої «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними»;
• статті 28, відповідно до змісту якої «Кожен має право на повагу до його гідності…»;
• статті 29, відповідно до змісту якої «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленому законом»,
ОСОБА_3 примусив потерпілого ОСОБА_1 прослідувати з ним на службовому автомобілі ВАЗ 2107 до приміщення Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, при цьому застосувавши до потерпілого ОСОБА_1 спеціальні засоби, а саме наручники, чим порушив конституційні права потерпілого.
По прибуттю до приміщення Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 , явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, в порушення положень ст.ст.3, 5 11, 12, 13 Закону України «Про міліцію», не сповістив керівництво про застосування спеціальних засобів, підстави доставки ОСОБА_1 , не вчинив будь яких процесуальних дій які б буди підставою для затримання вказаної особи й продовжив незаконне обмеження прав та свобод ОСОБА_1 , що відобразилося у зобов’язанні знаходитися в приміщенні Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області до 21 год. 30 хв. 16 травня 2002 року, за винятком часу проведення обшуку в квартирі ОСОБА_1 відповідно до постанови суду, коли з вини ОСОБА_3 до потерпілого ОСОБА_1 також були застосовані спеціальні засоби – наручники, в порушення вище зазначених прав та свобод.
Тобто на підставі досліджених, перевірених та оцінених у сукупності доказів по справі, суд вважає, про наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України, що відобразився у перевищенні влади, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, а також державним інтересам, яке супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, (що діяли в редакції до змін внесених згідно із Законом № 270-IV від 15 квітня 2008 року).
Суд вважає за потрібне кваліфікувати дії підсудного саме за редакцією ст.365 КК України, що діяла на час вчинення злочину, оскільки подальші зміни внесені відповідно Закону України № 270-VІ від 15 квітня 2008 року, посилюють кримінальну відповідальність оскільки передбачають додаткову кваліфікацію за вчинення катування.
Крім того відповідно до результатів судового слідства, суд приходить до висновку про недоведеність вини підсудного ОСОБА_3 у вчиненні інших протиправних діянь, інкримінованих за результатами досудового слідства й зазначених в обвинувачені за ч.2 ст.365 КК України, таких як примушення ОСОБА_1 до надання відомостей щодо особистої участі та участі його знайомих в угонах та викраданні автомобілів, застосуванні катувань, фізичного насильства, вчиненні дій відповідно до попередньої змови з ОСОБА_5 , побитті, що спричинило фізичний біль, застосуванні до ОСОБА_1 електричного струму, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду й не можуть бути інкриміновані підсудному ОСОБА_3
Також, на підставі досліджених доказів, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України, й потреби виправдання вказаної особи за висунутим звинуваченням, оскільки, як встановлено в процесі розгляду, на час дій що є предметом дослідження, сержант ОСОБА_5 працював помічником оперуповноваженого Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області й був підпорядкований особам офіцерського складу з числа Мелітопольського ВБОЗ, в наслідок чого виконував накази старших за званням офіцерів, не будучи при цьому обізнаним про наявність чи навпаки відсутність правових підстав в діях вище за званням посадових осіб.
Так за результатами судового слідства встановлено, що 16 травня 2002 року виїжджаючи разом з ОСОБА_3 , до місця проживання ОСОБА_1 , сержант ОСОБА_5 підкорявся наказам старшого за нього за званням й посадою оперуповноваженого Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області капітана міліції ОСОБА_3 , в наслідок чого вчиняв дії відповідно до вказівок старшого за званням, при цьому будучи позбавленим ініціативи на вчинення самостійних дій, оскільки находився під контролем вищої за рангом посадової особи, в наслідок чого за відсутності умислу спрямованого на вчинення дій що виходять за межи його компетенції, не може нести відповідальності за дії ОСОБА_3 а також свої, вчинені відповідно до отриманих вказівок, не маючи при цьому відомостей щодо відсутності правових підстав в особи яка віддавала розпорядження.
З цих же підстав, ОСОБА_5 не може нести відповідальності за дії, що мали місце під час проведення обшуку в житлі ОСОБА_1 , оскільки під час виконання вказаної слідчої дії, ОСОБА_5 також був підпорядкованим старшими за званням й посадою офіцерам Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області майору міліції ОСОБА_13 та капітану міліції ОСОБА_3
Звинувачення ОСОБА_5 в частині примушення ОСОБА_1 до надання відомостей щодо особистої участі та участі його знайомих в угонах та викраданні автомобілів, застосуванні катувань, фізичного насильства, вчинення дій відповідно до попередньої змови з ОСОБА_5 , побитті, що спричинило фізичний біль, позбавленні свободи та волі переміщення, застосуванні до ОСОБА_1 електричного струму в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, в наслідок чого в цій частині обвинувачення ОСОБА_5 підлягає виправданню в наслідок відсутності події.
Висновки суду про наявність в діях підсудного ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України, проте в меншому об’ємі ніж зазначено в обвинуваченні й відсутності складу злочину передбаченого ч.2 ст.365 КК України в діях ОСОБА_5 , й потреби виправдання останнього ґрунтуються на досліджених, перевірених та оцінених у сукупності наступних доказах:
безпосередньо в поясненнях підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , відповідно до яких:
• ОСОБА_3 (т.6 а.с.233 – 242), в судовому засіданні підтвердив факт роботи на посаді оперуповноваженого Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, виїзд 16 травня 2002 року до місця проживання ОСОБА_1 , з наступною доставкою й утриманням вказаної особи в приміщення Мелітопольського ВБОЗ, де ОСОБА_1 знаходився протягом дня за винятком виїзду для проведення обшуку, й був звільнений ввечері після відмови у прийомі потерпілого до приймальнику-розподільнику. Також підсудний ОСОБА_3 суду пояснив, що ним не складалися письмові документи на ім’я керівництва про застосування спеціальних засобів, та не відбиралося пояснення від ОСОБА_1 про відомі йому обставин, що стосувалися вбивства ОСОБА_12 Крім того, підсудний ОСОБА_3 суду пояснив, що під час перебування ОСОБА_1 в приміщенні Мелітопольського ВБОЗ, до нього не застосовувалися заходи фізичного впливу;
• ОСОБА_5 (т.6 а.с.241 – 244), в судовому засіданні підтвердив факт роботи на посаді помічника оперуповноваженого Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, виїзд разом з ОСОБА_3 до місця проживання ОСОБА_1 , відповідно до вказівки начальника відділу про підпорядкування оперуповноваженому. Супроводження ОСОБА_1 до приміщення Мелітопольського ВБОЗ, під час проведення обшуку й до приміщення приймальнику-розподільнику. Та заперечив завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ;
свідченнях:
• потерпілого ОСОБА_1 (т.5 а.с.42-54), який повідомив суду, що 16 травня 2002 року, коли він знаходився поблизу свого будинку розташованого за АДРЕСА_3 , до нього підійшли підсудні, після чого хтось з них надів йому наручники, а потім йому запропонували проїхати до Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області. Через деякий час потерпілий разом з підсудними та ОСОБА_13 виїхали до місця проживання ОСОБА_1 для проведення обшуку. По приїзду до місця проживання, працівники міліції запросили понятих та за їх участю проводили обшук, під час якого в льоху під балконом знайшли рослинну речовину. По закінченню обшуку, ОСОБА_1 знов був доставлений до приміщення Мелітопольського ВБОЗ;
• свідка ОСОБА_14 (т.5 а.с.54-55), яка повідомила, що станом на 16 травня 2002 року спів мешкала з потерпілим. В вечері 16 травня 2002 року, повернувшись додому не застала ОСОБА_1 вдома. Наступного дня від сестри їй стало відомо, що ОСОБА_1 забрали до міліції;
• свідка ОСОБА_15 (т.5 а.с.55-56), який пояснив суду, що станом на 16 травня 2002 року він працював черговим у спецприймальнику. 16 травня 2002 року, близько десятої години вечора до приймальнику ОСОБА_3 та ОСОБА_5 привезли ОСОБА_1 , проте у прийомі доставленого було відмовлено через відсутність підпису керівника;
• свідка ОСОБА_16 (т.5 а.с.56-57), який пояснив суду, що в 2002 році, він працюючи оперуповноваженим, близько шостої – сьомої вечора, бачив ОСОБА_17 сидячим на дивані в кабінеті ОСОБА_3 ;
• свідка ОСОБА_18 (т.5 а.с.57-59), який повідомив суду, що в 2002 році працював начальником Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, в зв’язку з чим відомо, що відділ був задіяний в проведені заходів по розкриттю вбивства ОСОБА_12 . 16 травня 2002 року, зайшовши до кабінету ОСОБА_3 , свідок побачив сидячого на дивані ОСОБА_17 ;
• свідка ОСОБА_13 (т.5 а.с.101 – 106), який повідомив суду, що приймав участь у проведенні обшуку в квартирі ОСОБА_1 , який перед початком обшуку знаходився в холі Мелітопольського ВБОЗ;
• свідка ОСОБА_19 (т.5 а.с.106 - 110), яка повідомила суду, що вона запрошувалася у якості понятої під час обшуку в квартирі ОСОБА_17 , й бачила на ньому наручники перед початком обшуку;
• свідка ОСОБА_20 (т.5 а.с.110 - 113), який повідомив суду, що 16 травня 2002 року, коли він знаходився у дворі будинку АДРЕСА_3 , то бачив як до ОСОБА_1 підійшли працівники міліції й наділи наручники, після чого ОСОБА_1 пішов з ними;
• свідка ОСОБА_21 (т.5 а.с.113 – 115), який повідомив суду, що відповідно до вказівки начальника слідчого відділу він від слідчої ОСОБА_24 прийняв до свого провадження кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_1 за ст.309 КК України. Також свідок повідомив, що в цей час проводилася перевірка за скаргою захисника щодо застосування у відношенні ОСОБА_1 недозволених методів;
• свідка ОСОБА_22 (т.5 а.с.181 – 182), який повідомив суду, що в травні 2002 року, він ставив металеві вхідні двері в квартиру ОСОБА_1 В зв’язку з потребою, свідок змушений був сходити на базар, а коли повернувся хвилин через 20, ОСОБА_1 у дворі не було, й якийсь чоловік йому повідомив, що приїжджали працівники міліції, наділи наручники на ОСОБА_1 й повезли з собою;
• свідка ОСОБА_23 (т.5 а.с.198 – 201), яка повідомила суду, що доводиться сестрою потерпілого, в зв’язку з чим їй стало відомо, про те що її брата забрали до міліції й проводили обшук в нього вдома;
• свідка ОСОБА_24 (т.5 а.с.201 – 205), яка повідомила в суду, що в 2002 році працювала слідчою, й в її провадженні знаходилася кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 за звинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ст.309 КК України;
• свідка ОСОБА_25 (т.6 а.с.6 – 7), яка повідомила суду, що була присутня у якості понятої під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_1 , на руках якого були наручники;
• свідка ОСОБА_26 (т.6 а.с.36 – 37), який повідомив суду, що в 2002 році працював міліціонером в приймальнику розподільнику, в’язку з чим пам’ятає випадок, коли було відмовлено в прийомі доставленого;
• свідка ОСОБА_27 (т.6 а.с.90 – 91), який повідомив суду, що працюючи в 2002 році в органах внутрішніх справ, заходив до кабінету ОСОБА_3 , в якому побачив ОСОБА_1 , що сидів на стільці;
• свідка ОСОБА_28 (т.7 а.с.98 – 99), який повідомив суду, що працював черговим в приміщенні Мелітопольського ВБОЗ. Чергування були цілодобовими. Грати в коридорі були встановлені лише на вхідних дверях. В нічний час в приміщенні, за винятком чергових ніхто не залишався. У відділку вівся журнал перебування сторонніх осіб у приміщенні;
оголошених матеріалах справи:
• заяві ОСОБА_1 на ім’я прокурора Запорізької області від 13 червня 2002 року (т.1 а.с.72);
• світлокопії з книги обліку затриманих(т.1 а.с.85), в якій міститься запис про час затримання ОСОБА_1 з 20-00 год. до 21-30 год. 16 травня 2002 року, й власноручний запис ОСОБА_1 «претензій и заметаний не имею. Никото не избивал, физического и морального давления не оказывал». Власноручність запису, підтверджена потерпілим ОСОБА_1 в судовому засіданні;
• довідці начальника ІТУ Акимівського РВ УМВС (т.1 а.с.87), відповідно до якої ОСОБА_1 знаходився у ІТУ Акимівського РВ з 21 травня 2002 року по 13 червня 2002 року. За час утримання скарг на поганий стан здоров’я не висловлював;
• світлокопій висновку експерта ОСОБА_29 № 582 за результатами огляду ОСОБА_1 від 27 травня 2002 року (т.1 а.с.126 – 127), відповідно до якого в ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, давнина яких орієнтировко 4 – 7 діб;
• світлокопії висновку експерта ОСОБА_29 (т.1 а.с.219 – 220), відповідно до якого під час огляду ОСОБА_30 21 травня 2002 року, в нього були виявлені множинні синці на обличчі, руках, грудній клітині, правій нозі. Особливості травмуючи предметів не відобразилися. Проте слід зазначити що пошкодження, які за звичайний утворюються при ударах гумовим кийком виявлено не було;
• світлокопіях книги ІТУ Приазовського РВ УМВС (т.1 а.с.245 – 247), що містять запис про поміщення до ОСОБА_1 ІТУ 21 травня 2002 року о 15-00 год.;
• протоколі відтворення обстановки та обставин події від 09 червня 2004 року (т.1 а.с.284 – 289), в якому зафіксовані свідчення потерпілого ОСОБА_1 під час безпосереднього знаходження в приміщенні Мелітопольського ВБОЗ, зокрема про те як та коли він був доставлений до відділу, в якому кабінеті знаходився;
• протоколі огляду від 14 лютого 2005 року (т.1 а.с.386 - 387), в якому зафіксовано про те, що в результаті огляду книги обліку інформації про злочини та пригоди в Мелітопольському МВ УМВС України в Запорізькій області за період часу з 27 квітня по 28 травня 2002 року, з 14 по 16 травня 2002 року факти хуліганських дій вчинених ОСОБА_1 не зареєстровані;
• протоколі очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.394), в якому зафіксовані їх свідчення, аналогічні свідченням даним в судовому засіданні;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_31 (т.3 а.с.5- 6), в якому зафіксовані його свідчення про те, що 17 травня 2002 року, він працюючи у Приазовському РВ, черговим у ІТУ, не пам’ятає, обставин поміщення ОСОБА_1 до ІТУ, проте впевнений, що в разі наявності тілесних ушкоджень, він би запам’ятав цей факт;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_32 (т.4 а.с.23 – 25), в якому зафіксовані його свідчення про те, що наскільки він пам’ятає, то при поміщенні ОСОБА_1 до ІТУ Приазовського РВ, у нього не було видимих тілесних ушкоджень. В разі якби вони мались, черговий по райвідділу викликав би лікаря й вирішував би питання про можливість утриманні в умовах ІТУ, проте лікаря не викликали. Під час перебування в Приазовському ІТУ, ОСОБА_1 на стан здоров’я не скаржився;
• протоколі очної ставки (т.3 а.с.35 – 36), в якому зафіксовані свідчення ОСОБА_5 та ОСОБА_20 ;
• протоколі огляду особової справи ОСОБА_1 (т.3 а.с.84 – 86);
• протоколі допиту свідка ОСОБА_33 (т.3 а.с.118 – 120), в якому зафіксовані його свідчення про те, що він утримувався в одній камері в ІТУ Акимівського РВ, разом з ОСОБА_1 , який скаржився на побиття з боку працівників міліції;
• протоколі очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_19 (т.3 а.с.156 – 158);
• протоколі очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_34 (т.3 а.с.159 – 161);
• протоколі очної ставки між ОСОБА_18 та ОСОБА_1 (т.3 а.с.174 – 175);
• протоколі допиту свідка ОСОБА_35 (т.3 а.с.236238), в якому зафіксовані його свідчення про те, що в його провадженні знаходилася кримінальна справа порушена за фактом вбивства ОСОБА_12 Згідно наданої Мелітопольським ВБОЗ оперативної інформації, за місцем проживання ОСОБА_1 було проведено обшук;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_36 (т.4 а.с.64 - 66), в якому зафіксовані його свідчення про те, що в його провадженні знаходилася кримінальна справа порушена за фактом вбивства ОСОБА_12 Для розкриття злочину було сформовано слідчу оперативну групу до складу якої також входили працівники Мелітопольського ВБОЗ.
На підставі досліджених матеріалів, суд приходить до висновку про невідповідність фактичним обставинам, свідчень підсудних в частині не застосування до потерпілого ОСОБА_1 наручників, оскільки свідчення підсудних в цій частині спростовуються вище наведеними доказами встановленими судом й розцінюються як реалізація права на захист, передбаченого КПК України, з метою уникнення відповідальності.
Одночасно, на підставі досліджених, перевірених й оцінених у купі доказів, й не заперечуючи наявності в ОСОБА_1 тілесних ушкоджень зазначених в обвинувальному висновку, суд вважає за потрібне критично віднестись до свідчень потерпілого ОСОБА_1 в частині його побиття підсудними у тому числі й гумовим кийком, застосуванні заходів психологічного впливу, тортур з використанням електроструму, утриманні у приміщенні Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області протягом з 16 травня по 17 травня 2002 року, у тому числі в нічний час прикутим наручниками до грат, які були використані в висунутому обвинувачені для викладу обставин вчинення інкримінованого злочину, оскільки вказані свідчення потерпілого в цій частині не знайшли свого підтвердження з підстав суперечності свідчень самого потерпілого, даних в різний час та різним посадовим особам, а також спростовуються свідченнями:
• свідка ОСОБА_16 (т.5 а.с.56-57), який пояснив суду, що в 2002 році, він працюючи оперуповноваженим, близько шостої – сьомої вечора, бачив ОСОБА_17 сидячим на дивані в кабінеті ОСОБА_3 однак не пам’ятає що б на руках ОСОБА_17 знаходилися наручники, або в нього малися тілесні ушкодження. Також свідок пояснив, що не чув з кабінету ОСОБА_3 криків;
• свідка ОСОБА_18 (т.5 а.с.57-59, т.6 а.с. 178 - 183), який також повідомив суду, що на вході у приміщення Мелітопольського ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області цілодобово знаходився черговий, який вів облік всіх осіб, що входили до відділу. 16 травня 2002 року, зайшовши до кабінету ОСОБА_3 , свідок побачив сидячого на дивані ОСОБА_17 , при цьому тілесні ушкодження на тілі останнього були відсутні. В подальшому, ОСОБА_1 запрошував на зустріч ОСОБА_18 робив пропозиції по звільненню ОСОБА_3 з органів міліції;
• свідка ОСОБА_13 (т.5 а.с.101 – 106), який також повідомив суду, що в приміщенні відділу є черговий, до початку обшуку ОСОБА_1 сидів на стільці в холі відділу, наручників в нього на руках не було. ОСОБА_13 також пояснив, що не приймав участі в доставці ОСОБА_1 до відділу до проведення обшуку. Відповідно до вказівки начальника, ОСОБА_5 допомагав ОСОБА_3 доставляти ОСОБА_17 у ІТУ.;
• свідка ОСОБА_24 (т.5 а.с.201 – 205), яка повідомила в суду, що в 2002 році працювала слідчою, й в її провадженні знаходилася кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 за звинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ст.309 КК України. Під час допитів ОСОБА_1 визнавав знаходження в нього вдома наркотичної речовини та не робив заяв про застосування до нього заходів фізичного насилля;
• експерта ОСОБА_29 (т.5 а.с.205 – 209), який повідомив суду, що 21 травня об 11 год. 35 хвилин, він оглядав ОСОБА_1 в якого були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців, завдання яких резиновим кийком, на думку експерта малоймовірно, а слідів від застосування електроструму взагалі не виявлено;
• свідка ОСОБА_37 (т.5 а.с.222 – 227), який суду пояснив, що був захисником потерпілого ОСОБА_1 по кримінальній справі за звинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ст.309 КК України, в зв’язку з чим мав можливість спілкуватися з потерпілим, в якого ним були виявлені тілесні ушкодження які сфотографував. Проте сам факт наявності вказаних тілесних ушкоджень, на думку суду, не надає можливості для стверджень, про те що тілесні ушкодження заподіяні підсудними;
• свідка ОСОБА_27 (т.6 а.с.90 – 91), який повідомив суду, що працюючи в 2002 році в органах внутрішніх справ, заходив до кабінету ОСОБА_3 , в якому побачив ОСОБА_1 , що сидів на стільці. Також свідок повідомив, що видимих тілесних ушкоджень свідок не бачив, наручників на руках ОСОБА_1 також не було;
оголошених в судовому засіданні:
• світлокопії висновку експерта ОСОБА_29 (т.1 а.с.219 – 220), відповідно до якого під час огляду ОСОБА_30 21 травня 2002 року, в нього були виявлені множинні синці на обличчі, руках, грудній клітині, правій нозі. Особливості травмуючи предметів не відобразилися. Проте слід зазначити що пошкодження, які за звичайний утворюються при ударах гумовим кийком виявлено не було;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_38 (т.1 а.с.311 – 312), в якому зафіксовані його свідчення про те, що 17 травня 2002 року, він був затриманий в порядку ст.115 КПК України й деякий час знаходився у камері Акімовського ІТУ разом з ОСОБА_1 , на тілі якого бачив тілесні ушкодження які зі слів ОСОБА_1 були заподіяні йому працівниками міліції, тобто відомості повідомлені свідком були отримані ним від потерпілого;
• висновку експерта № 57/к від 19 червня 2004 року (т.1 а.с.381 – 385), відповідно до якого в ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, що утворилися за 4 – 7 діб, до медичного огляду в Мелітопольському міжрайонному відділенні судово-медичної експертизи;
• протоколі огляду від 12 березня 2005 року (т.1 а.с.396 - 397), в якому зафіксовано про те, що під час огляду книги обліку осіб що утримувалися в Приазовському ІТУ, на зворотній стороні аркуша № 53 за № 155 міститься запис про те, що ОСОБА_1 затриманий ОСОБА_24 , протокол затримання НОМЕР_1 , дата затримання 15-00 год. 17 травня 2002 року. Особистий обшук ОСОБА_1 проводився за участю понятих Білого та Желязкова;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_39 (т.1 а.с.398), в якому зафіксовані його свідчення про те, що у травні 2002 року, знаходячись під адміністративним арештом у Приазовському РВ, він запрошувався у якості понятого для проведення обшуку декількох чоловік, які не мали видимих тілесних ушкоджень;
• світлокопії свідоцтва про смерть ОСОБА_40 (т.1 а.с.399);
• протоколі очної ставки (т.3 а.с.67 – 73), в якому зафіксовані свідчення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , стосовно обставин доставки у приміщення Мелітопольського ВБОЗ, у тому числі й невідповідність свідчень ОСОБА_1 обставинам справи, зокрема свідчення потерпілого про те, що він доставлявся у відділ за участю ОСОБА_13 ;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_41 (т.3 а.с.113 – 114), в якому зафіксовані його свідчення про те, що він разом з ОСОБА_1 утримувався в ІТУ Акимівського району. Під час перебування під вартою ОСОБА_1 не скаржився на фізичне насильство з боку працівників міліції;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_42 (т.3 а.с.115 – 116), в якому зафіксовані його свідчення про те, що він разом з ОСОБА_1 утримувався в ІТУ Акимівського району. Під час перебування під вартою ОСОБА_1 розповідав про те, що працівники міліції підкинули йому наркотичну речовину. Про скарги ОСОБА_1 на фізичний вплив з боку працівників міліції, свідок не пам’ятає;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_43 (т.3 а.с.152 – 153), в якому зафіксовані її свідчення про те, що під час розгляду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , скарги від нього на дії працівників міліції не надходили;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_44 (т.3 а.с.170 – 171), в якому зафіксовані його свідчення про те, що з січня 2002 року по грудень 2002 року він працював черговим у Мелітопольському ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області. Чергування тривало цілодобово з 08-00 год. ранку до 08-00 год. наступного ранку. Випадків, щоб когось залишали на ніч у приміщенні відділу ще й прикутим наручниками не було;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_45 (т.3 а.с.176 – 177), в якому зафіксовані його свідчення про те, що він працював черговим у Мелітопольському ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області. Чергування тривало цілодобово. Під час чергувань свідка, випадків, щоб когось залишали на ніч у приміщенні відділу, ще й прикутим наручниками не було;
• протоколі допиту свідка ОСОБА_46 (т.3 а.с.180 – 181), в якому зафіксовані його свідчення про те, що у 2002 році він працював черговим у Мелітопольському ВБОЗ при УБОЗ УМВС України в Запорізькій області. Чергування тривало цілодобово. Під час чергувань свідка, випадків, щоб когось залишали на ніч у приміщенні відділу, ще й прикутим наручниками не було.
Цивільний позов по справі, заявлений потерпілим ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на суму 50000 грн., мотивований заподіянням моральної шкоди в наслідок нанесення йому підсудними множинних ударів руками по різним частинам тіла, та з застосуванням гумового кийка, завданні ударів ногою, в наслідок чого потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, не підлягає задоволенню відповідно до висновків суду про недоведеність у судовому засіданні вчинення вказаних дій саме підсудними.
Речові докази по справі:
• особова справа взятого під варту ОСОБА_1 (т.3 а.с.87), що зберігається в матеріалах кримінальної справи (т.3 а.с.88 – 107), суд відповідно до положень ст.81 КПК України, вважає за потрібне зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого протиправного діяння передбаченого ч.2 ст.365 КК України, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд враховує форму вини, мотив, характер і ступень тяжкості наслідків, вік підсудного, його стан здоров’я, наявність на утриманні неповнолітніх доньки та сина, характеристику.
Враховуючи викладені вище обставини, особу підсудного, та характеризуючи його відомості, з урахуванням перебігу часу з моменту вчинення злочину, протягом якого підсудний не вчинив будь яких протиправних діянь, суд, вважає за можливе призначити покарання передбачене санкцією ч.2 ст.365 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з роботою у правоохоронних органах на певний строк, й звільнити підсудного від відбуття призначеного покарання з випробуванням відповідно до положень ст.75 КК України, без покладення обов’язків передбачених ст.76 КК України.
Зважаючи на особу підсудного ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання вироку суду та інших процесуальних рішень, суд вважає за доцільне змінити раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 17000 грн. обраний Орджоникидзевським районним судом міста Запоріжжя 03 листопада 2006 року (т.4 а.с.55) на підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст.2, 11, 18, 50-51, 63, 65-67, ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365 КК України, ст.ст.327, 330, 332-335, 343 КПК України, суд –
П Р И С У Д И В:
ОСОБА_5 в пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.2 ст.365 КК України визнати невинним і по суду виправданим.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд обраний у відношенні ОСОБА_5 – скасувати.
ОСОБА_3 в пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України визнати невинним і по суду виправданим.
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з роботою у правоохоронних органах строком на два роки.
Відповідно до положень ст.75 КК України ОСОБА_3 – звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням, строком на два роки.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з застави на підписку про невиїзд.
Речові докази по справі:
• особова справа взятого під варту ОСОБА_1 (т.3 а.с.87), що зберігається в матеріалах кримінальної справи (т.3 а.с.88 – 107), суд відповідно до положень ст.81 КПК України, вважає за потрібне зберігати в матеріалах кримінальної справи.
У задоволенні цивільного позову потерпіло ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 – відмовити.
На вирок суду може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд протягом п’ятнадцяти днів з моменту оголошення вироку.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області О.Г. Мовчан
