Справа № 1-261/10
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Ковель 07 вересня 2010 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
при секретарі Миронюк Т.М.,
за участю: прокурора Борзовець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковеля Волинської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз - 21 липня 2009 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 164 КК України на два роки обмеження волі з іспитовим строком один рік, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, -
в с т а н о в и в :
Підсудний ОСОБА_1, будучи засудженим 21 липня 2009 року Ковельським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 164 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим строком один рік, на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин. Так він, зобов'язаний рішенням Ковельського міського суду від 10 січня 2002 року до сплати аліментів в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі ? частини від всіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 21 грудня 2001 року і до його повноліття, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Починаючи з 01 грудня 2009 року ОСОБА_1 дане рішення не виконував, аліменти не сплачував, не працював, в Ковельському міськрайонному центрі зайнятості на обліку не перебував. В період з 01 грудня 2009 року по 01 червня 2010 року повністю ухилився від сплати аліментів, на попередження про необхідність працевлаштуватись з метою сплати аліментів не реагував, аліменти в добровільному порядку не сплачував, матеріальної допомоги ОСОБА_2 на утримання дитини не надавав, ніяких заходів з метою погашення заборгованості по аліментах не вживав, внаслідок чого виникла заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 1593 грн. 90 коп.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та показав, що у 1995 році він взяв шлюб з ОСОБА_2, від якого мають сина ОСОБА_3, 1995 року народження. Оскільки сімейне життя не склалось, в 1996 році розлучились. Згідно рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 січня 2002 року йому було присуджено сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно. Починаючи з 01 грудня 2009 року по 01 червня 2010 року аліменти він не виплачував, на неодноразові попередження з виконавчої служби не реагував, на роботу з метою виплати аліментів не влаштовувався, на обліку в центрі зайнятості не перебуває. До сина ОСОБА_3 не навідується, не телефонує, ніяких подарунків чи грошових переказів ні сину, ні колишній дружині не передавав. Аліменти не сплачував в зв'язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки має на утриманні ще одну дитину, а кошти заробляє тимчасовими заробітками. У вчиненому щиро розкаювався, просив суворо не карати, обіцяв погасити заборгованість по аліментах повністю.
Зазначені в обвинуваченні обставини ніким не оспорюються, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції підсудного, яка підтверджує їх існування.
Таким чином, підсудний ОСОБА_1, будучи раніше засудженим за аналогічний злочин, своїми умисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 164 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить щире каяття підсудного у вчиненому.
До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить повторність злочинів.
Разом з тим суд не відносить до обтяжуючої покарання обставини рецидив злочинів, оскільки в даному випадку рецидив тотожних злочинів (так званий спеціальний рецидив) передбачено як кваліфікуючу вчинення злочину ознаку.
Суд враховує також те, що підсудний позитивно характеризується по місцю проживання, частково сплатив заборгованість по аліментах в сумі 1400 грн. Окрім цього суд враховує, що підсудний ОСОБА_1 не вперше притягується до кримінальної відповідальності за умисні злочини проти особистих прав і свобод людини і громадянина, під час іспитового строку на шлях виправлення не став, повторно вчинивши аналогічний злочин.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що для виправлення підсудного ОСОБА_1 необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді обмеження волі і про відсутність підстав для застосування щодо нього ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
з а с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (роки) роки.
На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання (невідбуте покарання становить 2 (два) роки обмеження волі) за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2009 року, і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки і 2 (два) місяці.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу щодо засудженого ОСОБА_1 залишити попередню – підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий П.Ю.Бойчук
