0827\2-558\2011
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 р. м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кляшторного В.С., при секретарі Керопян В.Ф., за участю позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до укладення договору найму житлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про спонукання до укладення договору найму житлового приміщення. В позові зазначив, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 21.04.1995 року, посвідченого державним нотаріусом П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори.
З 30.04.1993 року позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. 28.02.2009 року шлюб між сторонами було розірвано.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 2-1621\2009 від 14.09.2009 року за відповідачкою ОСОБА_2 та неповнолітньою ОСОБА_3 визнано право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2. Відповідачка проживає в спірній квартирі.
Між сторонами не укладалась угода про безоплатне користування квартирою, а згідно вимогам ст.. 156, 162 ЖК України плата за користування житловим приміщення може бути встановлена на підставі угоди між сторонами. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з пропозицією укласти договір найму житлового приміщення, однак відповідачка ухиляється від укладення договору.
07.12.2009 року позивач направив відповідачці проект договору найму житлового приміщення, який отриманий відповідачкою 08.12.2009 року.
26.01.2010 року позивач знову звернувся до відповідачки з пропозицією укласти договір найму житлового приміщення та надіслав їй проект договору, який отриманий відповідачкою 30.01.2010 року.
Жодної відповіді відповідачки щодо укладення вказаних договорів позивач не отримав, що, на його думку, свідчить про ухилення відповідачки від укладення договору найму спірної квартири.
Як зазначає позивач, ухилення відповідачки від укладання договору найму квартири, якою вона користується і в якій проживає, порушує його законні права, як власника квартири, оскільки це позбавляє позивача можливості отримувати плату за користування іншими особами належним йому майном.
На думку позивача, оскільки між ним та відповідачкою не укладалась угода про безоплатне користування квартирою, плату за користування відповідачкою належним йому майном, він може отримувати на підставі угоди.
У зв’язку з тим, що відповідачка ухиляється від укладення договору найму житлового приміщення, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідачку ОСОБА_2 укласти з ним договір найму житлового приміщення на умовах, викладених в проекті Договору найму житлового приміщення від 29.04.2010 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені в позові, просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. При цьому пояснила суду, що дійсно зареєстрована та проживає разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2. За рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2009 року позивач ОСОБА_1 зобов’язаний виплачувати їй аліменти на утримання дитини в розмірі 600 грн. щомісячно. Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2010 року поділено їх спільне майно, згідно рішенню суду позивач ОСОБА_1 зобов’язаний виплатити їй грошову компенсацію в розмірі 20988 грн., однак в цій частині рішення суду в повному обсязі позивачем не виконано. Також рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2009 р. за нею та донькою ОСОБА_3 визнано право користування спірною квартирою, а позивач зобов’язаний не чинити перешкоди в користуванні квартирою. Однак позивач не зняв замки з дверей кімнати площею 14,9 кв.м., здав в оренду цю кімнату ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які постійно проживають там. Згідно договору оренди наймачі кімнати зобов’язані оплачувати 100% комунальних послуг. Таким чином, вважає дії позивача , направлені на зобов’язання її укласти договір оренди кімнати площею 12, 2 кв.м. в спірній квартирі з оплатою 1000 грн. щомісячно є аморальними та необґрунтованими. Під час шлюбу вона оплачувала 50% квартирної плати та комунальних послуг, а після розірвання шлюбу позивач не сплачував комунальні послуги. Крім того, позивач разом зі своєю співмешканкою створювали неможливі умови для проживання її та доньки в спірній квартирі, позивач побив її, що підтверджується актом медичного освідчення від 02.09.2009 року. На думку відповідачки позивач порушує не лише її права, а й права їх неповнолітньої доньки, а тому вона просила суд в позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Ст. 158 ЖК України передбачає, що наймач користується жилим приміщенням у будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму укладається між власником будинку і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов’язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
Згідно ст. 640, 641 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи , яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття (акцепт) повинна бути повною та безумовною.
Згідно ст. 643, 646 ЦК України, якщо в пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Ст.649 ЦК України регулює вирішення переддоговірних спорів в разі виникнення розбіжностей між сторонами при укладенні договору.
Таким чином, нормами законодавства, на які посилається позивач, не передбачено покладання обов’язку на сторони укласти договір оренди приміщення. Закон лише надає право сторонам укладати такі договори.
Докази того, що відповідачка погодилася укласти з позивачем договір найму на запропонованих ним умовах відсутні. Сам позивач зазначив, що відповідачка не надала відповіді на його пропозицію.
Під час розгляду справи відповідачка повідомила, що не може прийняти умови найму житла, запропоновані її колишнім чоловіком, оскільки її матеріальне становище не дає змоги сплачувати той розмір орендної плати, яку бажає отримувати позивач. Також вона зауважила, що з нею проживає неповнолітня дитина, батьком якої є позивач. Матеріальної допомоги на утримання дитини він не надає, аліменти в належному розмірі вона не отримує.
За таких обставин суд не вбачає підстав для покладення на відповідачку обов’язку укласти договір оренди приміщення на тих умовах, які запропоновані позивачем.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що за позивачем залишається право вирішувати в судовому порядку спори між ним та колишніми членами його сім'ї про розмір участі в витратах , що передбачено ст. 156 ЖК України
Керуючись ст. 640,641,643,646,649 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до укладення договору найму житлового приміщення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.С. Кляшторний
