Справа № 2-558/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22 лютого 2011 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої Крохмалюк І.П.,
секретаря Бичкової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 26.10.2005 року між кредитною спілкою «Істок»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № NКД-К-396. На підставі кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 7750 грн. на строк 18 місяців, а саме до 26.04.2007 року зі сплатою відсотків в розмірі 26 % річних. Забезпеченням даного договору виступив договір поруки № ДП-К-396 від 26.10.2005 року, поручителем згідно якого виступив він. Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_2
30.12.2006 року відповідач звернувся до Голови правління кредитної спілки «Істок»з проханням свої зобов’язання по кредитному договору покласти на нього, відповідно договору поруки, внаслідок його переведення за місцем роботи в іншу військову частину.
Згідно договору про співпрацю від 28.10.2004 року, укладеного між військовою частиною А-0666 та Кредитною спілкою «Істок»здійснювались відрахування з його заробітної плати в сумі 598,50 грн. щомісячно, починаючи з березня 2006 року по листопад 2006 року.
Також, позивачем були внесені грошові кошти в сумі 1197,50 грн. та 2187,03 грн. Загальна сума коштів, внесених позивачем на погашення кредиту за кредитним договором № NКД-К-396 від 26.10.2005 року становить 8771,03 грн. Відповідачем були повернені суми в розмірі 600 грн. в 2006 році та 4000 грн. в березні 2008 року. З того часу більше жодних грошових коштів позивач від боржника не отримував, на його неодноразові прохання здійснити повернення йому сплачених коштів, на що він отримував лише обіцянки, які до цього часу залишились нереалізованими. Позивач також вважає, що відповідач винен йому сплатити 3 % річних від простроченої суми та надав розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних:
8771,03 грн. –4600 грн. = 4171,03 грн.;
4171,03 грн. х 3 % : 365 х 668 днів прострочки = 227,12 грн.;
4171,03 грн. х (111,3 х 112,3) : 100) –4171,03 = 1042,34 грн.;
4171,03 грн. + 1042,34 грн. + 227,12 грн. = 5440,49 грн.
Всього сума боргу станом на 29.01.2011 року складає 5440,49 грн.
Крім того, позивач вважає, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, він зазнав душевного хвилювання та страждань, у зв’язку з порушенням нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовження активного громадського життя, вимушений був приймати заспокійливі ліки, звертатись до лікаря за допомогою, адже він втратив сон, спокій, що позбавило можливості здійснювати повноцінну працю на роботі, що призвело до загострення стосунків з його співробітниками та рідними.
У зв’язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь в порядку регресу заборгованість в сумі 5440,49 грн. і 1699 грн. моральної шкоди. Крім того, позивач просив покласти судові витрати, появ'язані з розглядом справи, на відповідача.
Позивач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 63).
Відповідач також в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив (а.с. 45, 47).
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд з погодження позивача прийняв рішення заочно розглянути справу на підставі доказів, що маються у справі.
У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3В обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Судом встановлено, що 26.10.2005 року відповідач уклав кредитний договір з Кредитною спілкою «Істок», відповідно до якого він отримав кредит в сумі 7750 грн. на строк 18 місяців, а саме до 26.04.2007 року зі сплатою відсотків в розмірі 26 % річних. 26.10.2005 року в забезпечення кредитного договору між Кредитною спілкою «Істок»та позивачем був укладений договір поруки, згідно якого його було визнано поручителем.
Згідно договору про співпрацю від 28.10.2004 року, укладеного між військовою частиною А-0666 та Кредитною спілкою «Істок»здійснювались відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 598,50 грн. щомісячно, починаючи з березня 2006 року по листопад 2006 року, що підтверджується довідкою № 62 від 23.01.2007 року, виданою військовою частиною про те, що з нього утримувались кошти для погашення кредиту на загальну суму 5386,50 грн. (а.с. 10). Також, позивачем були внесені грошові кошти в сумі 1197,50 грн. та 2187,03 грн., що підтверджується довідкою КС «Істок»№ 73 від 22.11.2006 року (а.с. 13). Загальна сума коштів, внесених позивачем на погашення кредиту за кредитним договором № NКД-К-396 від 26.10.2005 року становить 8771,03 грн. Відповідачем були повернені позивачеві грошові кошти в розмірі 4600 грн., однак повну суму заборгованості ОСОБА_2 не сплатив.
Статтею 544 ЦК України визначено, що Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
У відповідності до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та у встановлений договором строк, однак в порушення зазначених норм законодавства відповідач свої зобов’язання не виконав у повному обсязі.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути суму боргу в розмірі 5440,49 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за формулою розрахунку:
8771,03 грн. –4600 грн. = 4171,03 грн.;
4171,03 грн. х 3 % : 365 х 668 днів прострочки = 227,12 грн.;
4171,03 грн. х (111,3 х 112,3) : 100) –4171,03 = 1042,34 грн.;
4171,03 грн. + 1042,34 грн. + 227,12 грн. = 5440,49 грн.
Що стосується позовних вимог позивача в частині відшкодування йому моральної шкоди в розмір 1699 грн., суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Отже, внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнав душевних хвилювань та страждань, у зв’язку з порушенням нормальних життєвих зв’язків ОСОБА_1 був позбавлений можливості повноцінно виконувати свою роботу, виникли загострення у стосунках з його співробітниками та рідними.
Крім того, згідно п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає суму матеріальної шкоди, яку просить позивач стягнути на його користь з відповідача в розмірі 1699 грн., розумною та справедливою.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по справі, а саме: 71,41 грн. сплачених позивачем у вигляді судового збору, а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 8, 10, 57, 60, 88, 212-215, 224, 225, 226 ЦПК України, ст. ст. 23, 526, 527, 530, 544, 610, 612, 625, 626 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 5440 гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1699 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 71 гривні 41 копійки, а також сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.П. Крохмалюк
