Справа № 2-558/11
Провадження №2/210/33/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" листопада 2013 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Сільченко В.Є.
при секретарі - Алімовій О.В.
за участі позивача ОСОБА_1
за участі представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання недостатньою суми виплати винагороди за використання патенту та визнання відсутності підпису ОСОБА_4 у фінансових документах,, суд-
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання договору виплати винагороди за використання патенту недійсним.
У подальшому неодноразово змінювали позовні вимоги. На час винесення рішення у справі просили признати відсутність підпису ОСОБА_4 в угоді між авторами винаходу від 17.12.1990 року; признати факт приховування відповідачем повної суми розрахунків за використання патенту № 3365 від 15.06.1994 року; зобов'язати відповідача провести повний розрахунок за використання патенту № 3365 від 15.06.1994 року.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали та показали, що за життя їх батько у складі групи винахідників зробив винахід, яким у виробництві користується відповідач. Було оформлено відповідні документи авторів винаходу. У подальшому винахідниками було укладено з відповідачем договір № 2032 від 22.06.1992 року, яким відповідачу передано право на використання даного винаходу, за що автору виплачувалося 15% від прибутку.
Крім того, авторами було підписано клопотання про видачу патенту України за заявкою про видачу авторського свідоцтва (патенту) СРСР від 17.12.1990 року, де підпис ОСОБА_4 відсутній. Також між авторами було укладено угоду «Соглашение» від 17.12.1990 року, де підпис ОСОБА_4 викликає сумніви.
19.01.1995 року ОСОБА_4 помер. Вони є його спадкоємцями, яким у спадок перейшло право на вказаний винахід.
У жовтні 2006 року відповідач запропонував їм одноразову виплату суми за винахід 11219 грн.
Позивач ОСОБА_1 його підписала, позивач ОСОБА_5 – не підписувала. Вважають, що відповідач ввів їх в оману щодо дійсного розміру винагороди, яка їм належить, не надав їм інформацію щодо дійсного розміру винагороди.
Просили позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та показав, що ОСОБА_4 дійсно у складі групи винахідників зробив винахід, який передано у використання відповідачу на підставі підписаних з винахідниками договорів.
За використання винаходу своєчасно та у повному обсязі виплачувалася винагорода.
Після смерті ОСОБА_4 його спадкоємицям -позивачам- було запропоновано разову грошову винагороду у сумі 11219 грн. Вони погодилися, було підписано відповідний договір.
Розмір винагороди було встановлено за згодою сторін, підписання було добровільним, ніякого обману не відбувалося.
На даний час винахід ОСОБА_4 у виробництві не використовується.
Просив у позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши документи та матеріали, що маються у справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, обов'язок доказування у справі покладається на сторони. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Сторонам до початку розгляду справи по суті було докладно роз'яснено обов'язок доказування, строки та порядок подання доказів чи клопотань про їх забезпечення.
На питання головуючого сторони (у т.ч.-позивач) повідомили суду, що вказані роз'яснення та обов'язки їм зрозумілі, що зафіксовано звукозаписом судового засідання.
При цьому, суд доходить до висновку, що сторона позивача належним чином свій обов'язок доказування не виконала та позовні вимоги належним чином не довела.
Так, судом встановлено, що батько позивачів – ОСОБА_4 дійсно у складі групи винахідників зробив винахід, яким у виробництві користується відповідач. Було оформлено відповідні документи авторів винаходу. У подальшому винахідниками було укладено з відповідачем договір № 2032 від 22.06.1992 року (т.1, а.с.14-19).
Після смерті батька позивачі отримали майнове право на вказаний винахід у порядку спадкування (т.1, а.с.13).
Вказані факти сторонами не оспорюються.
23.10.2006 року відповідачем позивачам листом запропоновано виплату разової авторської винагороди на період дії патенту, що залишився, у сумі 11219 грн (т.1, а.с20).
Обидва позивачі на вказані умови погодилися, про що ними власноруч зроблено відповідний запис та поставлено підписи на вказаному листі.
Сума винагороди, згідно наданих відповідачем листів від 26.11.2013 року, встановлена сторонами згідно їх домовленості (т.2, а.с. ).
Крім того, 06.12.2006 року між відповідачем та позивачем ОСОБА_1 додатково укладено договір щодо даного патенту № 5063 (т.1,а.с.24), згідно з яким після сплати Автору вищевказаної суми р.3 «Платежи» договору № 2032 від 22.06.1992 року втрачає свою силу.
Відповідачем обов'язки по даному договору виконано, грошову суму сплачено (т.1, а.с.25).
Таким чином, відповідачем сплачено повну суму узгодженої за домовленістю сторін згідно листа від 23.10.2006 року авторської винагороди, а позивачі прийняли виконання шляхом отримання вказаної грошової суми.
Згідно п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно ч.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Таким чином, суд доходить до висновку, що позивачі, діючи вільно та на власний розсуд, використовуючи своє право на свободу договору, вільно та добровільно уклади договір з відповідачем щодо прийняття ними разової винагороди за використання вищевказаного патенту та відмову від подальших претензій одне до одного.
При цьому, згідно ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, не має наслідком його недійсність.
Умови укладеної між сторонами угоди відповідачем виконано шляхом сплати визначеної суми винагороди (т.1, а.с.25). Позивачі прийняли виконання шляхом отримання вказаних грошових коштів.
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивачів, що вони були введені відповідачами в оману, не були повідомлені про усі умови укладення договору, були змушені до його підписання, тощо, оскільки вказана позиція не підтверджується матеріалами справи і, отже, належним чином позивачами не доведена.
Таким чином, суд доходить до висновку, що п.п.2,3 позовних вимог задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо п.1 позовних вимог, суд виходить з наступного:
Згідно матеріалів справи на а.с.13 тому 2 мається «Соглашение» між авторами винаходу від 17.12.1990 року, підписане його авторами.
Крім інших, на вказаному документі міститься і підпис ОСОБА_4
Таким чином, позиція позивачів щодо його відсутності на вказаному документі суперечить матеріалам справи, оскільки такий підпис від імені ОСОБА_4 наявний.
З метою підтвердження позиції позивачів судом у справі призначалася судово-почеркознавча експертиза вказаного підпису (т.2, а.с.178), проте судовим експертом повідомлено про неможливість надання висновків експертизи (т.2, а.с. 183-184).
Таким чином, позивачем вказану позовну вимогу також не доведено, і, отже, вона задоволенню не підлягає.
Керуючись:ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, ст. ст.. 203,229 ЦК України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про визнання недостатньою суми виплати винагороди за використання патенту та визнання відсутності підпису ОСОБА_4 у фінансових документах – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу.
Суддя :
ОСОБА _6
