Справа № 2-558/11
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18.03.2011 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Багрової А.Г.
секретаря –Амосової О.Ю.
за участю
представника позивача –ОСОБА_1
представника відповідача –ОСОБА_2
представника відповідача –ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковий центр «Трубосталь»про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за вимушений прогул, про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач 16.09.09 року звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковий центр «Трубосталь»про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за вимушений прогул, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та просить скасувати наказ №95\1 про його звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП , так як стягнення за прогул у вигляді звільнення не відповідає тяжкості проступку та не враховано, що він на день, що визнаний роботодавцем як прогул, писав заяву про надання відпуски без збереження заробітної плати, до того ж наказ підписаний не вповноваженою особою. Незаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає в стражданнях, пов’язаних з втратою роботи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Представники відповідача просили в позові відмовити, так як позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин, з наказом про звільнення був ознайомлений в день звільнення, посилання на те, що дата наказу про звільнення є 10.04.2009 року, а не 16.04.2009 року, є помилковим, так як допущена описка, що підтверджується журналом реєстрації наказів, заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати позивач не подавав та вона керівником не підписувалась, підстави та процедура звільнення, передбачена чинним законодавством, дотримана роботодавцем.
Заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно статті 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Відповідно до ст 149 КЗпП України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Відповідно до п.4 статті 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 працював на ТОВ «Науково-виробничий центр «Трубосталь»з 2005 року.(а.с.2,16)
16.04.2009 року ОСОБА_4 згідно наказу № 95\1 був звільнений з роботи згідно статті 40 п.4 КЗпП за прогули без поважної причини. (а.с.2 ,17) При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_4 від нього було отримано письмові пояснення від 15.04.2009 року (а.с.33) та враховано доповідну майстра (а.с.30) ,доповідну головного механіка (а.с. 32)
Судом встановлено, що в наказі про звільнення ОСОБА_4 дійсно була допущена описка щодо зазначення дати прийняття наказу 10.04.2009 року, хоча в журналі з реєстрації наказів дата прийняття наказу 16.04.2009 року, в акті про ознайомлення ОСОБА_4 з наказом також зазначено дату наказу 16.04.2004 року (а.с.37, 95-97).
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що датою прийняття наказу про звільнення ОСОБА_4 є саме 16.04.2009 року, а посилання позивача, що ця помилка є підставою для визнання його звільнення незаконним є безпідставними.
Згідно статті ст. 43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.
Поясненнями сторін підтверджено в судовому засіданні, що на підприємстві не діють виборні органи профспілкової організації, і працівники, в тому числі і ОСОБА_4, не є членами первинної профспілкової організації, а тому позивач звільнений без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (а.с.55а).
Перевіривши доводи позивача, що його звільнено не уповноваженою на звільнення особою, суд дійшов висновку, що ці посилання позивача є безпідставними, так як 16.04.2009 року виконуючим обов’язки генерального директора згідно наказу №314\04 від 15.04.2009 року по підприємству дійсно призначено заступника ОСОБА_5 (а.с.58), який мав право підписати 16.04.2009 року наказ про звільнення ОСОБА_4
Доводи позивача, що ніякого прогулу 13-14 квітня 2009 року не було, так як він подавав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на 13.04.2009 року, в судовому засіданні підтвердження не знайшли, так як роботодавець відпустку на 13.04.2009 року йому не надавав, тому не вийшовши на роботу 13.04.2009 року позивач допустив самовільне використання права на відпустку. З пояснень позивача до того ж вбачається , що 14.04.2011 він також не вийшов на роботу, не повідомивши відповідача, бо почувався погано , чим вкотре порушив трудову дисципліну на підприємстві.
Посилання позивача, що роботодавець, застосувавши до нього стягнення у вигляді звільнення не врахував обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу, спростовуються наданими відповідачем доказами, якими підтверджено, що ОСОБА_4 систематично порушував трудову дисципліну. (а.с. 28-38).
Таким чином, суд дійшов висновку, що роботодавець правомірно, відповідно до норм КЗпП України звільнив позивача, а позивачем ненадано доказів того, що його законні права були порушені роботодавцем та він зазнав моральної шкоди.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду ….. у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З наказом про звільнення ОСОБА_4 був ознайомлений в день звільнення 16.04.2009 року, що підтверджується поясненнями позивача в судовому засіданні 15.04.10 року та актом (а.с.37), що підтверджує отримання позивачем копії наказу, а тому посилання позивача, що він дізнався про його звільнення тільки 17.08.2009 року в судовому засіданні є безпідставними та спростовуються зазначеними вище обставинами, встановленими в судовому засіданні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач отримав копію наказу про звільнення 16.04.2009 року, а до суду звернувся тільки 16.09.2009 року, тобто пропустив строк звернення до суду.
Посилання позивача, що він пропустив строк звернення з поважних причин, так як хворів з 07 травня 2009 року по 17 червня 2009 року (а.с.44-45) суд взяв до уваги, але позивач не надав суду доказів, чому , знаючи , що він звільнений з 16.04.2009 року після виходу з лікарняного 17.06.2009 року до суду з позовом звернувся тільки 16.09.2009 року, аж через 3 місяці.
Доводи позивача та представника позивача, що копію наказу про звільнення позивач отримав тільки 17.08.2009 року, спростовуюся поясненнями позивача в судовому засіданні 15.04.2009 року, який пояснив, що дійсно отримав наказ, але був з ним не згодний , бо звільнений заступником генерального директора ОСОБА_6, а не генеральним директором ОСОБА_7 та чекав на його повернення з відрядження.
Надані позивачем фото від 11.08.2009 року (а.с. 74), де позивач знаходився у відділі кадрів, підтверджують суду, що навіть отримавши 11.08.2009 року повторно копію наказу про звільнення, ОСОБА_4 позов подав до суду лише 16.09.2009 року, пропустивши місячний строк для звернення до суду. Інших доказів щодо поважності причин за яких пропущено строк звернення до суду позивачем не було надано.
Враховуючи , що у відповідності до ч.3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем ненадано доказів того, що його законні права порушені роботодавцем, до того ж позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, що є підставою для відмови в позові, і підстав для його поновлення немає.
Беручи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду сулами трудових спорів», керуючись статтями 221, 231, 232 , 233 КЗпП України, ст.ст.10, 212-215 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Відмовити в позові ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковий центр «Трубосталь»про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за вимушений прогул, про відшкодування моральної шкоди повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення через Нікопольський міськрайонний суд.
Суддя:
ОСОБА _8
