Cправа № 2-558/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
резолютивна частина 18 березня 2013 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Подзігун Г.В.
при секретарі - Голубашенко Т.О.
за участю представника позивачки - ОСОБА_1
представників відповідачки - ОСОБА_2
третьої особи - ОСОБА_3
третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним.
Керуючись ст. ст. 208-210 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Подзігун Г.В.
Cправа № 2-558/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2013 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Подзігун Г.В.
при секретарі - Голубашенко Т.О.
за участю представника позивачки - ОСОБА_1
представників відповідачки - ОСОБА_2
третьої особи - ОСОБА_3
третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачки про визнання недійсним заповіту, що був складений 17.05.2007 року її братом ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та посвідчений державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальноі контори Бороздіною О.Г. за №1-544.
В обгрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що при підписанні оспорюваного нею заповіту воля заповідача не відповідала його волевиявленню, оскільки ОСОБА_11 з 1978 року страждав хронічним алкоголізмом, перебував на обліку у наркологічному діспансері, а також проходив лікування у Миколаївській обласній психіатричної лікарні №1, внаслідок чого не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.
В судовому засіданні представник позавачки вимоги позову підтримала, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідачки вимоги позову не визнав та суду пояснив, що заповіт відповідав волі заповідача, який зробив на випадок своєї смерті розпорядження на користь своїх племінників, які за життя надавали йому допомогу та пілкувались про нього, оскільки своєї сім'ї у ОСОБА_11 не було. Також вказував на неприязненні відносини між ОСОБА_9 та спадкодавцем, оскільки позивачка судилась з братом за спадкове майно після смерті матері ОСОБА_10
Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували.
Вивчивши доводи позову, вислухавши пояснення учасниківі процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 є рідною сестрою, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 рідними братами ОСОБА_11.
ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
За ОСОБА_11 зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1, право власності на 1/2 частина якої набуто внаслідок приватизації на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.02.2009 року управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради. Право власності на другу 1/2 частину вказаної квартири набуто ОСОБА_11 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_10 на підставі рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.06.2007 року.
17.05.2007 року ОСОБА_11 було складено заповіт, згідно якого він заповів все належне йому на час смерті майно своїм племінникам - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальноі контори Бороздіною О.Г. за №1-544.
При цьому в заповіті зазначено, що заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_11, прочитаний заповідачем вголос та підписаний особисто. Також у змісті заповіту вказано, що він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, зміст статей 1241, 1254, 1307 ЦК України нотаріусом роз'яснено.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер та після його смерті відкрилась спадщина у вигляді вищевказаної квартири, із заявами про прийняття якої звернулись спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 та спадкоємці за законом другої черги ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Другий спадкоємець за заповітом ОСОБА_7 помер до відкриття спадщини.
Як пояснила представник позивачки, при зверненні до нотаріуса ОСОБА_5 стало відомо про існування заповіту, який вона вважає недійсним, тому звернулася з даним позовом до суду.
Однак з позицією позивачки погодитись не можна виходячи з наступного.
Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи (заповідача) на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України підставою для визнання заповіту недійсним є встановлення судом того факту, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі. Волевиявлення є відповідним внутрішній волі тоді, коли на його формування не впливають фактори, що могли би кривдити уяву особи про зміст правочину (омана, обман), або створити бачення наявності внутрішній волі за її відсутності (погроза, насилля тощо).
Також стаття 225 ЦК України передбачає, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
При цьому судом встановлено, що на момент складання заповіту 17.05.2007 року стан здоров'я ОСОБА_11 суттєво не вплинув на здатність заповідача приймати ті чи інші рішення, а також розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується актом №76 посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної судово-психіатричною експертною комісією Миколаївської обласної психіатричної лікарні №1 в період з 25.02.по 11.03.2013 року, якою встановлено, що ОСОБА_11 страждав психічними і поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності від алкоголю на час складання заповіту 17.05.2007 року, на час складання заповіту міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним складеного ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_6 та посвідченого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальноі контори Бороздіною О.Г. за №1-544 заповіту.
Тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю його вимог.
Керуючись ст. ст. 209, 214, 208-210 ЦПК України , суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Подзігун Г.В.
