КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1
Справа № 2-558/11
Провадження № 2/1414/110/12 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
25.01.2012 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої по справі судді - Циганок В.Г.,
при секретарі судового засідання - Спільній Ю.В.,
за участю представника позивача- Шамрай В.Я.,
представника відповідача- Охрименко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_4 Аваль” про визнання договору поруки недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним Договору поруки № 010/05-02/061-08 ОП від 07.08.2008р., укладеного між ОСОБА_3, та ВАТ „ОСОБА_4 Аваль”, правонаступником якого є ПАТ „ОСОБА_4 Аваль”.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що відповідно до вказаного договору поруки її чоловік ОСОБА_3 виступив фінансовим поручителем за товариство з обмеженою відповідальністю „Автомир-Черкаси” за кредитним договором № 010/05-02/061-08 від 07.08.2008р., що був укладений між ВАТ „ОСОБА_4 Аваль” та ТОВ „Автомир-Черкаси”.Відповідно до законодавства поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Оскільки майно та грошові кошти, на які може бути звернене стягнення за вказаним договором є майном, що перебуває у спільній сумісній власністю подружжя, вважає, що зазначений договір повинен бути визнаний недійсним як такий, що укладений без її згоди як дружини, так як цей договір виходить за межі дрібного побутового. Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
В судове засідання позивач не з’явилася, надала заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, поважності причин неявки суду не надала. Тому суд визнав неявку позивача неповажною та вирішив питання щодо розгляду справи в її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача -ПАТ „ОСОБА_4 Аваль”- в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому до правовідносин, що випливають з договору поруки, норми ст.65 СК України щодо отримання згоди другого з подружжя на вчинення правочину, не застосовуються. Ствердження позивача є наслідком неправильного розуміння змісту фінансової поруки, а тому просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 07 серпня 2008 року ОСОБА_3 уклав з ВАТ «ОСОБА_4 Аваль», правонаступником якого є ПАТ „ОСОБА_4 Аваль” договір поруки № 010/05-02/061-08 ОП, за яким він виступив поручителем ТОВ «Автомир-Черкаси» і несе солідарну відповідальність перед Банком за за виконання ТОВ «Автомир-Черкаси» кредитного договору № 010/05-02/061-08 від 07 серпня 2008 року.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Таким чином порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Виходячи з правової природи договору поруки та форми його складання, а також форми складання вище вказаного кредитного договору, вбачається, що укладений договір поруки не передбачає обов’язкового нотаріального посвідчення, укладений у простій письмовій формі як і основне зобов’язання кредитний договір. Договір поруки не є майновим, тому останній не можна прирівнювати та класифікувати, як побутовий та надати оцінку чи є такий договір дрібним побутовим або ні. Крім того, договір укладався не в інтересах сім’ї і є індивідуальним зобов’язанням ОСОБА_3, не створює та не породжує будь-якої відповідальності та наслідків для позивача, оскільки в разі настання останніх відповідальність буде нести виключно поручитель.
Враховуючи наведене, суд вважає, що згода позивача ОСОБА_2 на укладення договору поруки ОСОБА_3 не є обов’язковою, договір поруки укладено з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 553, 554 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 65 СК України суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_4 Аваль” про визнання договору поруки недійсним- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Суддя: В. Г. Циганок
