Справа № 2-6/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2012 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Микитченко К.Г., за участю позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання недійсним рішення 3 сесії 5 скликання Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 районний відділ земельних ресурсів, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач у травні 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області:
-про визнання недійсним рішення 3 сесії 5 скликання Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22 серпня 2006 року про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки по вулиці Виноградна у с. Киїнка, Чернігівського району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;
-про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку по вулиці Виноградна у с. Киїнка, Чернігівського району, що виданий ОСОБА_3;
-про усунення перешкод у здійсненні права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по вулиці Виноградна у с. Киїнка, Чернігівського району, зобовязавши ОСОБА_3 повернути частину земельної ділянки, що була ним самовільно зайнята.
Позов обґрунтовується тим, що позивач 21 червня 2001 року придбав земельну ділянку площею 0,1041 га, в межах згідно плану, по вулиці Виноградна у с. Киїнка, Чернігівського району, яка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту серії «ІІ-ЧН»№030348, виданого 13 червня 2001 року Киїнською сільською радою, з цільовим призначенням землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель. Земельна ділянка рахувалась за №15, на даний час за №37. На підставі договору купівлі продажу позивачу був виданий Державний акт серії «ІІІ-ЧН»№028534. Земельна ділянка мала стовпи привязки №1, №2 та межу від відповідача ОСОБА_3 від стовпа привязки №2 до стіни сараю ОСОБА_3 і далі по стіні до точки привязки №3, що в точності відповідало акту обміру, привязки та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_6 від 10 травня 2001 року. Цей акт був погоджений землевпорядником сільської ради та відповідачем ОСОБА_3 З 2001 року по весну 2011 року у встановлених межах і проводилось користування позивачем земельною ділянкою. У 2006 році ОСОБА_3 приватизував свою земельну ділянку і позивач підписав йому план зовнішніх меж земельної ділянки, однак в плані не було зазначено місце розташування сараю відповідача і до нього не було позначено привязки. Самі розміри земельної ділянки відповідача позивач не переміряв. Весною 2011 року позивач встановив, що ОСОБА_3 самовільно переставив стовп привязки №2, зайняв земельну ділянку позивача, близько на 1,5 м вздовж всієї межі, заорав землю та натягнув дріт. В добровільному порядку відповідач відмовляється привести у відповідність межу між ділянками. /а.с.4-7/
У січні 2012 року відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про зобовязання останнього усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що по вулиці Виноградна в с. Киїнка, Чернігівського району, зобовязавши останнього повернути частину земельної ділянки, що самовільно ним зайнята.
Зустрічний позов обґрунтовується тим, що 19 березня 2007 року ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, у межах згідно плану, по вулиці Виноградній у с. Киїнка, на підставі рішення 3 сесії 5 скликання Киїнської сільської ради від 22 серпня 2006 року. Перед отриманням акту ПП «Позитив»було виготовлено технічну документацію і в присутності ОСОБА_3 та суміжних землевласників (землекористувачів), в тому числі і ОСОБА_1, було проведено обмір в натурі та складений план земельної ділянки з погодженням її меж. Привязка кутів повороту межі була виконана за допомогою GPS. Земельною ділянкою ОСОБА_3 користується з 1995 року і з попереднім власником земельної ділянки -ОСОБА_6 у нього склався порядок користування ділянками, були встановлена в натурі межа і ніяких претензій не було. За результатами експертизи був зроблений висновок, що ОСОБА_1 фактично займає земельну ділянку площею 1263 м2 (по документам 1041 м2), що на 222 м2 більш ніж зазначено в Державному акті і він самовільно зайняв частину ділянки зустрічного позивача площею 2,90 м2 від фактичної точки, чим перешкоджає користуватися земельною ділянкою. /а.с.107-109/
У судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник підтримали вимоги позовної заяви, виклали факти зазначені в позові, просили суд задовольнити позов повністю. Проти зустрічного позову надали заперечення які зводяться до того, що позов ОСОБА_3 є безпідставним, ОСОБА_3 самовільно весною 2011 року змістив межові знаки між ділянками і саме після таких його дій позивач дізнався, що ОСОБА_3 повторно була передана у власність ділянка, що вже знаходиться у власності позивача з 2001 року. Під час приватизації порушено приписи статей 118, 153, 155 ЗК України. /а.с.116/
Відповідач за первісним позовом та його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали, заявлений зустрічний позов підтримали, просили його задовольнити, виклали факти зазначені в зустрічній позовній заяві.
Представник співвідповідача за первісним позовом Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, у судове засідання не зявився, про час та місце його проведення сільрада повідомлялось належним чином, від голови сільської ради надійшла заява з проханням справу розглянути без участі їх представника, ставлення до позову ОСОБА_1, не висловлені. /а.с.115/
Представник третьої особи на стороні відповідачів за первісним позовом ОСОБА_5 районного відділу земельних ресурсів, у судове засідання не зявився, про час та місце його проведення Управління повідомлялось належним чином, причини не явки не повідомлені, повідомлення про згоду на участь у справі, не надходило. /а.с.113/
Судом після заслуховування пояснень сторін, зясовано усі обставини на які вони посилаються та досліджено докази, якими вони обґрунтовують первісний та зустрічний позови.
Частиною 2 статті 90 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Одним із обовязків власників земельних ділянок є обовязок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. «г»ч.1 ст.91 ЗК України).
Положення статей 106-107 ЗК України приписують, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Згідно приписів статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, крім іншого, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений в статті 118 ЗК України.
Відповідно до положень статті 6 ЗК України (1990 року), положення якого діяли на момент набуття права власності на землю первісним позивачем, громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі купівлі-продажу, дарування та обміну. Стаття 22 цього ж Кодексу передбачала, що виникнення права власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно ст.23 ЗК України (1990 року) право власності посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Статтями 125, 126 нині діючого Земельного кодексу України, в редакції статей на момент набуття права власності на землю зустрічним позивачем, було закріплено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.
У відповідності до чч.2-3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Як встановлено з матеріалів справи, а саме з нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки, 21 червня 2001 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1041 га, в межах згідно з планом, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована по вулиці Виноградна в с. Киїнка, Чернігівського району, Чернігівської області на території Киїнської сільської ради. Земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії «ІІ-ЧН»№030348, виданого 13.06.2001 року Киїнською сільською радою і зареєстрованого в Книзі державних актів за №11661. Технічна документація по складанню Державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_6 містить в собі акт привязки та погодження меж земельної ділянки, згідно якого права межа від літер «В» до «Г», довжиною 51,4 м, погоджена ОСОБА_3, про що свідчить його підпис. Також в цьому акті маються стовпи привязки і межа яка проходить вздовж стіни споруди, що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 План зовнішніх меж також погоджено ОСОБА_3 /а.с.9-15/
11 липня 2001 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю, а саме земельної ділянки набутої за договором купівлі-продажу від 21.06.2001 р., розміром 0,1041 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд в с. Киїнка, Чернігівського району. Акт зареєстровано за №11771 і в ньому мається план зовнішніх меж земельної ділянки. /а.с.8/
В свою чергу ОСОБА_3 19 березня 2007 року Киїнською сільською радою, на підставі рішення 3 сесії 5 скликання від 22.08.2006 р., було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії «ЯГ»№857637, згідно якого він є власником земельної ділянки площею 0,10 га, у межах згідно плану, що розташована по вулиці Виноградна у с. Киїнка, Чернігівського району, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель. Акт зареєстровано за №010788900146 і в ньому мається план меж земельної ділянки з її кадастровим номером 7425583400:01:000:0592. Межа від літери «Б»до «В», довжиною 50 м, з землею ОСОБА_1. /а.с.65/
В наявній технічній документації по видачі Державного акту ОСОБА_3 мається рішення 3 сесії 5 скликання Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.08.2006 року про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування жилого будинку, земельної ділянки площею 0,10 га по вулиці Виноградна в с. Киїнка. Схема привязки земельної ділянки та абрис польових вимірів мають зображення господарської споруди на ділянці. Акт погодження меж ділянки ОСОБА_3 від 17.07.2006 р. та план зовнішніх меж підписаний ОСОБА_1 /а.с.66-78/
З висновку №25-11С судово будівельно-технічної експертизи вбачається, що при встановленні межових знаків згідно Державних актів, земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та земельна ділянка яка належить згідно Державного акту ОСОБА_3, накладається одна на одну і ділянка площею 108 м2 входить в обидва Державних акти. Фактична площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 складає 1263 м2, а згідно Державного акту на право приватної власності на землю ділянка має площу 1041 м2, тобто фактично використовуєма площа більше на 222 м2. Фактична площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 складає 1143 м2, а згідно Державного акту на право приватної власності на землю ділянка має площу 1000 м2, тобто фактично використовуєма площа більше на 143 м2. При накладанні земельних ділянок, які зазначені в Державних актах та фактичних земельних ділянок, розміри меж ділянок не співпадають, площі земельних ділянок не співпадають, конфігурації ділянок не співпадають. Експерт зазначає в мотивувальній частині свого висновку, що при складанні плану земельної ділянки, яка зараз належить ОСОБА_1, використовувались умовні координати, які позначені в технічній документації і привязка в натурі до твердих точок ситуації стіна сараю, що розташований на ділянці ОСОБА_3 При складанні плану земельної ділянки ОСОБА_3 використовувалась державна система координат та привязка в натурі до твердих точок ситуації - стіна сараю, що розташований на ділянці ОСОБА_3 /а.с.43-54/
В доповненні та розясненні до свого висновку експерт зазначає, що межові знаки земельної ділянки ОСОБА_1 повинні бути встановлені, як показано в додатку №2 до висновку, точку межі з фактичної точки «А»потрібно перенести в точку «Б»на 2,9 м, як вказано в додатку №6 доповнень. Межові знаки земельної ділянки ОСОБА_3 повинні бути встановлені, як показано в додатку №2 до висновку, точку межі з фактичної точки «А»потрібно перенести в точку «В»на 1,37 м, як вказано в додатку №6 доповнень. /а.с.102-105/
Як зазначено судом вище, захист прав громадян на земельні ділянки може бути здійснений шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Дослідивши надані сторонами докази та висновок експерта суд дійшов висновку, що в дійсності право позивача за первісним позов порушено, оскільки як свідчать матеріали справи він ще у 2001 році отримав у власність земельну ділянку, що придбана ним згідно договору купівлі-продажу, цей договір не визнавався недійсним. Отриманню земельної ділянки у власність попередньому власнику передувало виготовлення технічної документації, з дотриманням при її складанні діючих на той час нормативно-правових документів, яка затверджена з привязкою і погодженням меж земельної ділянки, в тому числі і відповідачем ОСОБА_3, який в свою чергу її не оспорював та погодився з правом позивача.
Таким чином виявлені в судовому засіданні перешкоди в здійсненні позивачем ОСОБА_1 свого права власності на земельну ділянку підлягають усуненню, шляхом відновлення стану його земельної ділянки, який існував до порушення прав, тобто межові знаки земельної ділянки ОСОБА_1 повинні бути встановлені, як показано в додатку №2 до висновку експерта, точку межі з фактичної точки «А»потрібно перенести в точку «Б»на 2,9 м, як вказано в додатку №6 доповнення до експертизи.
Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»звертає уваги судів, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.
З наведеного суд робить висновок, що рішення 3 сесії 5 скликання Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 22.08.2006 року про безоплатну передачу у власність ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування жилого будинку, земельної ділянки площею 0,10 га по вулиці Виноградна в с. Киїнка не може бути визнане недійсним, зважаючи на те, що ОСОБА_3 має передбачене законодавством право на отримання безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і саме в такому розмірі, до того ж, як встановлено експертом, він використовує більшу площу земельної ділянки ніж виділено йому на 143 м2.
Рішення сільською радою прийняте з дотриманням вимог земельного законодавства та в межах наданих їй повноважень.
В свою чергу суд вважає, що Державний акт на право власності на землю серії «ЯГ»№857637 від 19.03.2007 р., що посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,10 га по вулиці Виноградній у с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської області, підлягає визнанню недійсним, оскільки була виявлена фактична невідповідність конфігурації земельної ділянки, що полягає у невідповідності межі земельної ділянки, яка відображена в Державному акті (літери «Б»-«В»), тій, що була виявлена під час проведення експертного дослідження даної земельної ділянки внаслідок складання технічної документації на неї.
Зясувавши повно і всебічно усі обставини справи, перевіривши їх доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі і заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки як встановлено судом і підтверджено належними і допустимими доказами, відповідачем ОСОБА_3 порушено його право, як власника земельної ділянки, в частині неправомірного зменшення її розміру, шляхом перенесення межі земельної ділянки на свою користь.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки суд дійшов висновку, що саме він порушив приписи земельного законодавства та права ОСОБА_1, а при виготовленні технічної документації у 2006 році приховав від нього факт зміни існуючої до цього межі між ділянками і тільки у 2011 році фактично її переніс на свою користь, що і стало підставою звернення первісного позивача з позовом до суду.
Суд звертає увагу ОСОБА_3, що він достовірно знав про невідповідність конфігурації земельної ділянки, що передавалась йому у власність в 2006 році, з конфігурацією ділянки, яку він використовував станом на 2001 рік, коли погоджував межу земельної ділянки ОСОБА_6, однак при виготовленні технічної документації він про це БПП «Позитив»не повідомив.
У відповідності до вимог ст.ст.79, 84, 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. /а.с.1-3, 24/
Керуючись ст.ст.10-11, 57-60, 84, 88, 209, 212-216, 218, 293-294 ЦПК України, й у відповідності до ст.ст.103, 106-107, 116, 118, 125-126, 152-153, 155, 158, 211-212 ЗК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання недійсним рішення 3 сесії 5 скликання Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку - задовольнити частково.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.
Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії «ЯГ»№857637 від 19.03.2007 р., що посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,10 га по вулиці Виноградній у с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської області.
Зобовязати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку по вулиці Виноградній у с. Киїнка, Чернігівського району, Чернігівської області, шляхом перенесення, у відповідності до додатків №№2-3, 6 до висновку судової будівельно-технічної експертизи №25-11 с від 07.11.2001 року та доповнення до нього, межу земельної ділянки, з фактичної точки «А»в точку «Б»на 2,9 м.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати в розмірі 45,50 грн (сорок пять грн. 50 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.)
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя
ОСОБА_7
