Провадження № 2/760/1/13
у справі № 2-6/12
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Пономарьові М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
В С Т А Н О В И В:
11.10.2010 року позивач ПАТ Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KRCK/0300/351/07 від 14.08.2007 року, загальний розмір якої складає 11998972,94 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом застави згідно договору іпотеки №KRIZ/0300/185/07 від 14.08.2007 року, укладеного між АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_4, включаючи: земельну ділянку площею 0,0962 га, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:72:270:0001, за початковою ціною - 1482560,00 грн.; домоволодіння, яке розташоване на зазначеній вище земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, а саме, житловий будинок з усіма спорудженнями та надвірними будівлями: (в літері А) загальною площею 138,3 кв. м, житловою площею 63,00 кв. м та спорудження (в №1-2), за початковою ціною - 1836000,00 грн. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме надання АКБ «Індустріалбанк» права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві шляхом укладання між АКБ «Індустріалбанк» і покупцем договору купівлі продажу, з наданням АКБ «Індустріалбанк» повноважень для здійснення продажу (втому числі з правом на отримання всіх необхідних документів щодо предмету іпотеки від органів Державної реєстраційної служби, органів державного земельного кадастру, інших державних органів).
В обґрунтування заявлених вимог посилається на наступні обставини.
14.08.2007 року між АКБ «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №KRCK/0300/351/07, на підставі якого останньому було надано у користування кредитні кошти в розмірі 597520,00 дол. США з терміном повернення до 13.08.2012 року включно на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами 13 % річних.
В свою чергу відповідач ОСОБА_2 відповідно до умов даного кредитного договору зобов'язався погашати кредит, сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання, відповідно до графіку платежів, що зазначений в додатку 2 до кредитного договору.
Одночасно, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 14.08.2007 року між АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_4 було укладено договорі іпотеки №KRIZ/0300/185/07, відповідно до якого передано в іпотеку банку вище вказану земельну ділянку та домоволодіння.
Дане майно на момент укладання договору іпотеки належало на праві власності ОСОБА_4, який перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Остання згідно заяви від 14.08.2007 року надала свою згоду на передачу вказаного майна в іпотеку банку.
Відповідач ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору та взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, в наслідок чого утворилася у нього перед банком утворилася прострочена заборгованість.
25.07.2008 року позивач направив позичальнику лист №2774, яким пред'явив вимогу достроково повернути кредит у зв'язку з порушенням істотних умов кредитного договору та наданав 30-денний строк для виконання. Вказаний лист-вимогу відповідач ОСОБА_2 отримав, проте погашення кредиту не здійснив.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед банком станом на 11.06.2010 року з урахуванням часткового погашення склав: 1508566,23 дол. США, в гривневому еквіваленті - 11996872,94 грн., а з урахуванням витрат на проведення оцінки заставного майна - 11998972,94 грн.
Таким чином з урахуванням умов кредитного та іпотечного договорів, положень Законів України «Про заставу» та «Про іпотеку» позивач вважає, що він набув права звернути стягнення на предмет іпотеки, та просить захисти його порушене право в зазначений спосіб.
Ухвалою суду від 10.08.2011 року провадження у справі зупинено у зв'язку із смертю відповідача ОСОБА_4
Ухвалою суду від 03.01.2012 року провадження у справі відновлено та залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1.
25.09.2013 року позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої просив звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,0962 га, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:72:270:0001, за початковою ціною - 1232000,00 грн. та домоволодіння, яке розташоване на зазначеній вище земельній ділянці, а саме, житловий будинок з усіма спорудженнями та надвірними будівлями: (в літері А) загальною площею 138,3 кв. м, житловою площею 63,00 кв. м та спорудження (в №1-2), за початковою ціною - 1257000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KRCK/0300/351/07 від 14.08.2007 року, загальний розмір якої станом на 19.09.2013 року складає 57700855,65 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2013 позов ПАТ АКБ «Індустріалбанк» в частині вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без розгляду, та залучено останніх до участі у справі в якості третіх осіб.
В судове засідання 11.11.2013 року представник позивача ОСОБА_5 не з'явилась. Подала суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, підтримала заявлені вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник, а також треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилися, про час та місце повідомлялися належним чином.
08.11.2013 року представник відповідачки подала через канцелярію суду заяву у якій просила відкласти розгляд справи через зайнятість в іншому судовому засіданні. Крім того, подала письмові заперечення, зі змісту яких вбачається, що заявлені позовні вимоги вона вважає необґрунтованими.
Зокрема, вказує, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки відповідачка не є власником іпотечного майна, а лише виявила своє бажання ним стати. Дані доводи обґрунтовує посиланнями на ст.ст. 1216, 1273, ч. 2 ст. 1299 ЦК України.
Крім того, на думку представника відповідачки, залучення боржника за кредитним договором ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, є порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства (ст.ст. 34,35, 36 ЦПК України), та ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої грошові кошти зобов'язаний повернути саме боржник за кредитним договором, ст. 554 ЦК України, якою визначено, що боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність.
Про надуманість та безпідставність позовних вимог на думку представника відповідачки свідчить і те, що 12.12.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким з ОСОБА_2 на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором №KRCK/0300/351/07 від 14.08.2007 року у розмірі 3798316,42 грн. по тілу кредиту, 299340,05 грн. - відсотки за користування кредитом, 3316701,46 грн. - пеня за період з 2008 року по 2009 рік. Вказане рішення набрало законної сили. Між тим розмір заборгованості, в рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, значно відрізняться в більшу сторону від того, який зазначений в рішенні суду від 12.12.2011 року, а саме, 4049989,40 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 297956,74 грн. - відсотки за користування кредитом, 53350809,51 грн. - пені. Дана обставина протирічить ст. 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки неустойка (пеня) є видом цивільно-правової відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність, тривалістю в один рік. В супереч вказаним вимогам позивачем нараховано неустойку за весь період прострочення, тобто з пропуском позовної давності.
Суперечливими на думку представника відповідачки є доводи позивача щодо вартості майна на, яке він просить звернути стягнення. Так, оцінка вказаного майна проводилась двічі - в 2010 році та в 2013 році. При цьому за результатами оцінки виявилось, що ціна спірного майна знизилась, тоді як ціни на нерухомість в м. Києві у вказаний період часу лише зростали.
З урахуванням даних заперечень представника відповідачки просила частково відмовити в задоволенні позову, а саме в частині вимог, що стосуються збільшення суми боргу ОСОБА_2
Відповідачка ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про причини своєї неявки суд до відома не поставили.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Врахувавши позицію представника позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи у порядку визначеному ст. 224 ЦПК України, а також зважаючи, що у відповідності до вимог ст. 169 ЦПК України неявка представника сторони та третіх осіб не перешкоджає такому розгляду, суд вважає можливим ухвали заочне рішення на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.08.2007 року між АКБ «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк», правонаступником якого ПАТ АКБ «Індустріалбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KRCK/0300/351/07.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п.п. 1.1, 4.1 даного кредитного договору банк надає позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 597520,00 дол. США шляхом перерахування коштів, на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, з кінцевим терміном повернення до 14.08.2012 року включно, на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами 13% річних.
Пунктами 5.2, 5.3, 5.9, 5.10 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується: починаючи з місця, наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит у сумі не менш ніж 9958,67 дол. США, сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов'язання відповідно до графіку платежів, що зазначений в Додатку 1 до кредитного договору, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за звітним; належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, дотримуватись положень договору, а також договорів, укладених в забезпечення виконання зобов'язань; у разі неналежного використання взятих на себе обов'язків, за першою вимогою банку сплатити штрафні санкції, передбачені договором.
Обов'язки передбачені п. 4.1 та 4.2 кредитного договору щодо надання ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі 597520,00 дол. США позивач виконав в повному обсязі. Зазначена обставина підвереджується матеріалами справи, крім того не оспорюється сторонами та встановлена рішенням Солом'янського районного суду від 12.12.2011 року, а тому з урахуванням вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України є доведеною.
Позичальник ОСОБА_2 в порушення умов кредитного договору, а саме п.п. 5.2, 5.3, 5.9, 5.10, та ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до п. 8.1 кредитного договору, за порушення строку погашення заборгованості за кредитом та/або сплати нарахованих відсотків, комісій банк може нараховувати пеню в розмірі 1% від своєчасно не сплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до розрахунку доданому до позовної заяви розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ АКБ «Індустріалбанк» за кредитним договором №KRCK/0300/351/07 від 14.08.2007 року станом на 12.09.2013 року становить 7218660,78 дол. США у валюті кредиту, що еквівалентно 57698755,65 грн. в національній валюті, та складається з простроченої заборгованості по кредиту - 506692,03 дол. США, що еквівалентно 4049989,40 грн. в національній валюті, простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитом - 37277,21 дол. США, що еквівалентно 297956,74 грн. в національній валюті та пені в розмірі 6674691,54 дол. США, що еквівалентно 53350809,51 грн. в національній валюті.
При цьому посилання представника відповідачки на неправомірність нарахування банком пені у зв'язку з наявністю рішення суду про стягнення заборгованості за тим же кредитним договором з ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк», яке набрало законної сили, є безпідставними з огляду на положення пункту 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», яким роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. В супереч вимог даної статті представником відповідачки не надано суду іншого розрахунку заборгованості, чи квитанцій про сплату кредиту, які б свідчили про сплату кредиту в більшому розмірі, чим зазначено у наданому суду позивачем розрахунку.
Судом також встановлено, що 14.08.2013 року між АКБ «Індустріалбанк» в особі Київської філії АКБ «Індустріалбанк», правонаступником якого ПАТ АКБ «Індустріалбанк», та ОСОБА_4 укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) від №KRIZ/0300/185/07.
Пунктом 1.1 договору іпотеки погоджено, що за цим договором забезпечено переважно перед іншими кредиторами, вимоги позивача, які випливають з кредитного договору №KRCK/0300/351/07 від 14.08.2007 року, укладеного між АКБ «Індустріалбанк» та ОСОБА_2, а саме вимоги щодо повернення в строк до 13.08.2012 року суми кредиту у розмірі 597520,00 дол. США та відсотків за його користуванням із розрахунку 13% річних у сумі 202828,37 дол. США, комісію за оформлення кредитного договору, у розмірі передбаченому кредитним договором, а також неустойка у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором, витрати пов'язані з пред'явлення вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитків завданих порушенням кредитного договору або умов договору іпотеки, та всі інші можливі збитки іпотекодержателя.
Відповідно до п. 1.2 договору, предметом іпотеки, який іпотекодавець надає іпотекодержателю у забезпечення вимог, зазначених у п. 1.1 цього договору, є: земельна ділянка площею 0,0962 га, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:72:270:0001, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розташоване на вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, домоволодіння - житловий будинок з усіма спорудженнями та надвірними будівлями а саме: (в літері А) житловою площею 63,00 кв. м та спорудження (в №1-2).
За змістом ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ст. 575 ЦК України, окремим видом застави є іпотека.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553- 559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
Таким чином не заслуговують на увагу доводи представника відповідачки про те, що ОСОБА_2 має виступати відповідачем за позовом, так як солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена. Крім того, з урахуванням положень ст.ст. 3, 4, 10, 11 ЦПК України та ст. 20 ЦК України, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві.
Згідно п. 4.1 договору іпотеки, іпотекоджержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, в судовому або іншому передбаченому чинним законодавством порядку, та на реалізацію предмета іпотеки, зокрема у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором строки суми кредиту; та або/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків, комісій та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій.
Даним правом позивач наділений і в силу ст. 20 Закону України «Про Заставу»? та ст. 33 Закону України «Про іпотеку».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання за змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
З положень ст.ст. 1050, 1054 ЦК слідує, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Зазначене право позивача передбачене і п. 6.2 кредитного договору.
У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору та з метою реалізації права на дострокове повернення кредиту позивачем 25.07.2008 року направлено лист за №2774 з вимогою дострокового повернення кредиту у зв'язку з порушенням істотних умов кредитного договору та надано 30-денний строк для повернення кредиту, відсотків та нарахованих штрафних санкцій. Зазначений лист отриманий ОСОБА_2 06.08.2008 року, проте в строк до 06.09.2013 року, вимогу банку щодо дострокового повернення кредитних коштів він не виконав.
Таким чином, враховуючи що судом встановлено, що ОСОБА_2 порушено основне зобов'язання за кредитним договором, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору та положенням закону і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого 03.05.2011 року відділом реєстрації смерті у м. Києві.
Як вбачається зі спадкової справи №456/11 відкритої Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 згідно заповіту від 28.03.2007 року належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,0962 га та житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 заповідав ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Стаття 1269 ЦК України встановлює, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
10.10.2011 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, оскільки як того вимагає закон звернулася до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з відповідною заявою у визначений строк.
За статтею 1296 ЦК України передбачено право спадкоємця, який прийняв спадщину, одержати свідоцтво про право на спадщину.
Водночас ч. 1 ст. 1296 ЦК України встановлює, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 23 цього Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Виходячи з обставин наведених вище, суд вважає, що відсутність у відповідачки свідоцтва про право на спадщину не є перешкодою для реалізації передбаченого законом права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому посилання представника відповідачки на те, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, оскільки належним чином не оформила свого права на спадщину, є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 38 та ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
Крім того, стаття 39 даного Закону уповноважує суд у разі задоволення позову про предмет іпотеки, зазначити заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.
Таким чином суд вважає можливим задовільними вимогу позивача про реалізацію предмету іпотеку в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням АКБ «Індустріалбанк» права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві шляхом укладання між АКБ «Індустріалбанк» і покупцем договору купівлі продажу, та наданням АКБ «Індустріалбанк» повноважень з правом на отримання всіх необхідних документів щодо предмету іпотеки від органів Державної реєстраційної служби, органів державного земельного кадастру, інших державних органів, оскільки відповідно до закону позивач наділений правом обирати спосіб реалізації предмету іпотеки і відсутність вказаних вище повноважень щодо отримання документів унеможливить реалізацію права позивача на задоволення його вимог за рахунок спірного майна.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 39 цього ж Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Згідно висновків про вартість майна виконаних ТОВ «АР ДЖІ САТЕЛЛІТ» від 05.09.2013 року, ринкова вартість житлового будинку №32 загальною площею 138,3 кв. м та земельної ділянки площею 0,0962 га, розташованих за адресою АДРЕСА_1, складає 1257000,00 грн. та 1232000,00 грн. відповідно. При цьому доводи представника відповідачки щодо заниження вартості вказаного майна суд відхиляє на підставі ч. 1 ст. 60 ЦПК України, оскільки доказів на підтвердження того, що дане майно має більшу ринкову вартість суду не надано.
Таким чином вимоги позивача, щодо визначення початкової ціни для реалізації предмету іпотеки в розмірі 1257000,00 грн. та 1232000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи що суд прийшов до висновку про задоволення всіх вимог позивача, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3441,00 грн.
Керуючись ст. 1, 11, 23, 33, 34, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 3, 12-15, 20, 509, 525-527, 530, 536, 546, 549-552, 572-593, 610-611, 627, 629, 1049, 1050, 1054, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,0962 га, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:72:270:0001, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; яка належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 25.01.2003 року №205, спадкоємицею якого є ОСОБА_1, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» за кредитним договором №014/9407/85/51406 від 14.08.2007 року, що складається з: заборгованості по кредиту - 506692,03 дол. США, що в національній валюті еквівалентно 4049989,40 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 37277,21 дол. США, що в національній валюті еквівалентно 297956,74 грн., пені в розмірі 6674691,54 дол. США, що в національній валюті еквівалентно 53350809,51 грн., 2100 грн. витрат на проведення оцінки заставного майна, 3441,00 грн. судового збору.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння, яке розташоване земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, а саме, житловий будинок з усіма спорудженнями та надвірними будівлями: (в літері А) загальною площею 138,3 кв. м, житловою площею 63,00 кв. м та спорудження (в №1-2); яке належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 25.01.2003 року №205, спадкоємицею якого є ОСОБА_1, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» за кредитним договором №014/9407/85/51406 від 14.08.2007 року, що складається з: заборгованості по кредиту - 506692,03 дол. США, що в національній валюті еквівалентно 4049989,40 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 37277,21 дол. США, що в національній валюті еквівалентно 297956,74 грн., пені в розмірі 6674691,54 дол. США, що в національній валюті еквівалентно 53350809,51 грн., 2100 грн. витрат на проведення оцінки заставного майна, 3441,00 грн. судового збору.
Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, надавши при цьому Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» повноваження для здійснення продажу, в тому числі право на отримання всіх необхідних документів щодо предмету іпотеки від органів Державної реєстраційної служби, органів державного земельного кадастру, інших державних органів.
Встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки: земельної ділянки площею 0,0962 га, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер: 8000000000:72:270:0001, - 1232000,00 грн.
Встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки: домоволодіння, яке розташоване земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, а саме, житловий будинок з усіма спорудженнями та надвірними будівлями: (в літері А) загальною площею 138,3 кв. м, житловою площею 63,00 кв. м та спорудження (в №1-2), - 1257000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Суддя:
