АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа
№ 22-ц/793/682/18
Головуючийпо 1 інстанції
Категорія: на ухвалу
ОлійникМ.Ф.
Доповідачв апеляційній інстанції
ЮвшинВ. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2018 року
м. Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Ювшина В.І.
з участю секретаря: Матюха В.І.
учасники справи:
стягувача ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_6 на дії та рішення головного державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Діденка Максима Миколайовича,
рішення постановлено під головуванням судді Олійник М.Ф.
повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2018 року
в с т а н о в и л а :
ОСОБА _6 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Діденка М.М.
Свої вимоги мотивуючи тим, що постановою від 01.06.2017 року головного державного виконавця Христинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Діденком М.М відкрито виконавче провадження по виконавчому листу Христинівського районного суду № 2-6/12, виданого 29.05.2017 року, про покладення на нього зобов'язання знести шляхом демонтування частину самочинно збудованої споруди та покладений обов'язок сплатити виконавчий збір (основну винагороду виконавця) в розмірі 6400 грн.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.06.2017 року Діденком М.М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-6/12, виданого 29.05.2017 року Христинівським районним судом, про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 5298,60 грн. та 529,86 грн. виконавчого збору.
Скаржник зазначає, що він звернувся в Христинівський районний суд із заявою про відстрочку виконання рішення Христинівського районного суду від 02.08.2016 року, але його заява до цього часу не розглянута. ОСОБА_6 передав заяви про відстрочку виконання рішення суду державному виконавцю Діденку М.М., прохаючи не вчиняти виконавчих дій до розгляду заяви в суді та касаційної скарги в суді касаційній інстанції, але державний виконавець Діденко М.М. постановою від 11.07.2017 року за невиконання рішення суду наклав на нього штраф в розмірі 1700 грн., постановою від 11.07.2017 року наклав арешт на майно, яке належить скаржнику, постановою від 08.08.2017 року оголосив розшук майна боржника: легкового автомобіля марки ВАЗ 21061, та малотонажного вантажного фургону «Пежо».
ОСОБА_6 вважає, що дії державного виконавця не відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки порушують його права та законні інтереси., у зв'язку з чим просив суд визнати дії головного державного виконавця Христинівського районного відділу ДВС Діденка М.М. у вигляді прийняття постанови про накладення штрафу від 11.07.2017 року, постанови про арешт майна боржника від 11.07.2017 року, постанови про розшук майна боржника від 08.08.2017 року протиправними, які порушують права та інтереси скаржника та скасувати дані постанови.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і просить скасувати ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року, а справу направити на новий розгляд в інший суд першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що районний суд не правильно розглянув скаргу щодо накладення штрафу, так як вважає, що даний спір повинен бути розглянутим в порядку адміністративного судочинства.
В відзиві на апеляційну скаргу стягував ОСОБА_5 вважає доводи апелянта неприйнятними та таким що не заслуговують на увагу, а дії державного виконавця Діденка М.М. такими що відповідають Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії та рішення головного державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Діденка М.М., суд першої інстанції прийшов до висновку, що державний виконавцем при винесенні постанов діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Проте колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що 01.06.2017 року головним державним виконавцем Діденком М.М були винесені постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого 29.05.2017 року Христинівським районним судом, про зобов'язання ОСОБА_6 знести шляхом демонтування частину самочинно збудованої споруди, та постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-6/12, виданого 29.05.2017 року Христинівським районним судом, про стягнення з ОСОБА_6 судових витрат в сумі 5298,60 грн.
11.07.2017 року державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду і на ОСОБА_6 був накладений штраф у розмірі 1700 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення.
Постановою від 11.07.2017 року державний виконавець наклав арешт на майно, яке належить скаржнику, а постановою від 08.08.2017 року оголосив розшук майна боржника: легкового автомобіля марки ВАЗ 21061, та малотонажного вантажного фургону «Пежо».
Постановою державного виконавця від 18.12.2017 року розшук майна боржника припинений та накладено заборону на відчуження автомобілів до виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 56 закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Із постанови про арешт майна боржника від 11.07.2017 року вбачається, що при її винесенні державний виконавець керувався статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Районний суд вірно зазначив у своїй ухвалі, що підстав для відкладення проведення державним виконавцем виконавчих дій, можливість чого передбачено ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» і на необхідності чого наголошував ОСОБА_6 не має, оскільки за положеннями цієї статті Закону відкладення проведення виконавчих дій можливе лише за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом. Таких обставин скаржник не навів ні суду ні державному виконавцю.
Також судом касаційної інстанції при прийнятті касаційної скарги та відкритті касаційного провадження виконання по справі не зупинялось.
Тому державний виконавець в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження» застосував заходи, направлені на виконання боржником рішення суду. Постанова про арешт майна боржника на час розгляду справи в суді першої інстанції була скасована самим державним виконавцем та встановлено лише обмеження на відчуження рухомого майна до повного виконання судового рішення.
Підставою для визнання дій державного виконавця протиправними та скасування винесених ним постанов про накладення штрафу, розшук майна боржника та арешт майна боржника ОСОБА_6 зазначає, що державний виконавець Діденко М.М. не зупинив виконавче провадження при наявності його заяви про перегляд справи в касаційному поряду, по якій видані виконавчі листи та здійснюються виконавчі дії.
Відповідно до ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дії державного виконавця Діденка М.М. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та про розшук майна боржника були вчиненні без порушення закону, тому ухвала суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованою.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», в редакції зі змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. N 4, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», який діє з 05.10.2016 року, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 1 вказаного закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що Закон «Про виконавче провадження» є процесуальним законом, який крім іншого, передбачає юрисдикцію органів по розгляду скарг, зокрема, на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, визначає, що вони розглядаються адміністративним судом.
Таким чином дії державного виконавця в частині стягнення штрафу підлягають до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому відповідно ст. 377 та пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України ухвала суду першої інстанції в частині при зняття постанови про накладення штрафу та його стягнення підлягає до скасування та закриття провадження по справі в цій частині.
Керуючись ст. ст. 255, 259, 374, 377, 382 ЦПК України колегія суддів судової палати,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року задоволити частково, а ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_6 на дії головного державного виконавця Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Діденка Максима Миколайовича в частині визнання дій протиправними про накладення штрафу та скасування постанови про накладення штрафу від 11.07.2017 року ВП №54056962 скасувати та закрити в цій частині провадження по справі.
В іншій частині ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Н.І. Гончар
Ю.В. Сіренко
В.І. Ювшин
Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2017 року.
