АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/366/19
Головуючий у 1-й інстанції Олійник М.Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л.
Категорія: на ухвалу
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2019 року м. Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т.Л.
судді Пономаренко В.В., Гончар Н.І.
секретар Попова М.В.
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_3,
боржник - ОСОБА_4,
орган ДВС (скаржник) - Христинівський РВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Христинівського РВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 04.01.2019 (постановлена об 11 год. 03 хв. у залі судових засідань Христинівського районного суду, повний текст складено 04.01.2019, суддя в суді першої інстанції - Олійник М.Ф.) у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, боржник - ОСОБА_4, :
в с т а н о в и в :
14.11.2018 ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену 30.10.2018 головним державним виконавцем Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Діденком М.М.; зобов'язати вказаного державного виконавця здійснити примусове виконання рішення Христинівського районного суду від 02.08.2016 у справі №2-6/12 в порядку та спосіб, який визначений цим рішенням, - шляхом демонтування частини самочинно збудованої споруди, яка розташована по АДРЕСА_1, відступивши від межі не менше 1 (одного) метра за рахунок ОСОБА_4, без участі боржника ОСОБА_4
В обгрунтування вказав, що рішенням Христинівського районного суду від 02.08.2016 зобов'язано ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в користуванні його земельною ділянкою з кадастровим НОМЕР_1 та знести шляхом демонтування частину самочинно збудованої споруди, яка розташована по АДРЕСА_1, відступивши від межі не менше 1 (одного) метра за рахунок ОСОБА_4 На виконання вказаного рішення 29.05.2017 Христинівським районним судом видано виконавчий лист №2-6/12, за яким 01.06.2017 державний виконавець відкрив виконавче провадження №54056962. По завершенню визначеного ч.6 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» строку для виконання рішення суду немайнового характеру державний виконавець, встановивши, що боржник ОСОБА_4 не виконав рішення суду, 11.07.2017 виніс постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 1700,00 грн. та попередив останнього про кримінальну відповідальність у випадку подальшого умисного невиконання судового рішення. За наслідками проведеної 10.08.2017 повторної перевірки державний виконавець виніс постанову про накладення на ОСОБА_4 штрафу в сумі 3400,00 грн. та до Христинівського відділення поліції надіслав подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Вважаючи, що заходи з примусового виконання рішення виконані ефективно і у повному обсязі, державний виконавець 18.08.2017 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись при цьому вимогами п.11 ч.1 ст.39 та ст.40 ЗУ«Про виконавче провадження». Ухвалою Христинівського районного суду від 28.02.2018, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24.04.2018, постанова головного державного виконавця Діденка М.М. від 18.08.2017 про закінчення виконавчого провадження визнана неправомірною та скасована. Суд зобов'язав головного державного виконавця здійснити примусове виконання рішення Христинівського районного суду від 02.08.2016 у справі №2-6/12 в порядку та спосіб, який визначений судовим рішенням, - шляхом демонтування частини самочинно збудованої споруди, яка розташована по АДРЕСА_1 Черкаської області, відступивши від межі не менше одного метра за рахунок ОСОБА_4, без участі боржника ОСОБА_4 Після набрання зазначеним судовим рішенням законної сили стягувач 01.06.2018 повторно звернувся до Христинівського ДВС із заявою про виконання судового рішення. З метою примусового виконання судового рішення головний державний виконавець Діденко М.М. 01.06.2018 пропозиції про виконання робіт по перенесенню частини незаконно збудованої споруди надіслав ФОП «Плужник», ТОВ «МБП «Тепломережа», Христинівському ВУЖКГ, стягувачу і боржнику. Христинівське ВУЖКГ відмовилось виконувати роботи з демонтажу самочинного збудованої будівлі, про що надіслало відповідного листа на адресу головного державного виконавця Діденка М.М. Інші суб'єкти господарювання пропозицію залишили без відповіді. На повторно надіслані 12.06.2018 листи в адресу Верхняцького і Христинівського ВУЖКГ згода виконати роботи 23.06.2018 поступила від Верхняцького ВУЖКГ. Після визначення об'єму робіт, які необхідно виконати, Верхняцьке ВУЖКГ повідомило, що у зв'язку з браком працівників та техніки, підприємство виконати роботи з перенесення самочинно збудованої споруди змоги не має. У зв'язку з наведеними обставинами, головний державний виконавець Діденко М.М. 11.10.2018 пропозицію про виконання необхідних робіт опублікував в газеті «Христинівська сорока». У зв'язку з тим, що жодний господарюючий суб'єкт не відгукнувся на оголошення, 30.10.2018 головний державний виконавець Діденко М.М. виконавче провадження закінчив, керуючись при цьому вимогами п.11 ч.1 ст.39 та ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження». Скаржник вважає таке рішення головного державного виконавця незаконним та таким, що порушує права стягувача. Державний виконавець не вжив необхідних заходів з примусового виконання рішення суду, обмежився оголошенням в газеті та поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності; проігнорував ухвалу Христинівського районного суду від 28.02.2018; постанова немотивована.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 04.01.2019 вимоги скарги задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не вчинив усіх необхідних дій для здійснення примусового виконання рішення суду - не дослідив технічну документацію на споруду, частина якої підлягає демонтуванню, не отримав інформацію про право боржника на земельну ділянку, на якій розміщена самочинна споруда, не запросив поліцейських для підтримання громадського порядку при знесенні споруди та працівників для безпосереднього знесення. В постанові, що оскаржується, відсутні мотиви закінчення виконавчого провадження, не вказано що перешкоджає виконати рішення в примусовому порядку.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, Христинівське РВ ДВС подало 21.01.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить (в редакції заяви від 07.02.2019) скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування зазначено про те, що на самочинну будівлю, яка підлягає знесенню, не існує технічної документації; відсутність підрядної організації стала причиною неможливості виконання судового рішення; боржник не перешкоджає в доступі до самочинної споруди, отже залучення працівників поліції в цьому випадку не є необхідним. Державним виконавцем вчинено всі можливі заходи по залученню працівників для знесення споруди.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суд першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Боржник ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу задоволити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а цивільну справу провадженням закрити, оскільки вважає , що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 02.08.2016 Христинівським районним судом ухвалено рішення, яким зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні його земельною ділянкою з кадастровим НОМЕР_1 та знести шляхом демонтування частину самочинно збудованої споруди, яка розташована по АДРЕСА_1, відступивши від межі не менше 1 (одного) метра за рахунок ОСОБА_4
На виконання вказаного рішення 29.05.2017 Христинівським районним судом видано виконавчий лист № 2-6/12, за яким 01.06.2017 відкрито виконавче провадження №54056962.
По завершенню визначеного ч.6 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» строку для виконання рішення суду немайнового характеру державний виконавець, встановивши, що боржник ОСОБА_4 не виконав рішення суду, 11.07.2017 виніс постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 1700,00 грн. та попередив останнього про кримінальну відповідальність у випадку подальшого умисного невиконання судового рішення.
За наслідками проведеної 10.08.2017 повторної перевірки державний виконавець виніс постанову про накладення на ОСОБА_4 штрафу в сумі 3400,00 грн. та до Христинівського відділення поліції надіслав подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
18.08.2017 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Державний виконавець встановив, що рішення зобов'язального характеру боржником не виконане, незаконно збудована будівля не знесена, у зв'язку з чим державним виконавцем 10.08.2017 надіслане подання до Христинівського відділення поліції для притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Керуючись вимогами п.11 ч.1 ст.39 та ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець постановив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6/12, виданого 29.05.2017 Христинівським районним судом, про зобов'язання ОСОБА_4 знести шляхом демонтування частину самочинно збудованої споруди, яка розміщена на ділянці ОСОБА_3, закінчити.
Ухвалою Христинівського районного суду від 28.02.2018, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24.04.2018, постанова державного виконавця від 18.08.2017 про закінчення виконавчого провадження визнана неправомірною та скасована. Суд зобов'язав державного виконавця здійснити примусове виконання рішення Христинівського районного суду від 02.08.2016 у справі № 2-6/12 в порядку та спосіб, який визначений судовим рішенням, - шляхом демонтування частини самочинно збудованої споруди, яка розташована по АДРЕСА_1, відступивши від межі не менше одного метра за рахунок ОСОБА_4, без участі боржника ОСОБА_4
05.05.2018 державним виконавцем винесена постанова про відновлення виконавчого провадження. З метою примусового виконання судового рішення головний державний виконавець Діденко М.М. 01.06.2018 пропозиції про виконання робіт по перенесенню частини незаконно збудованої споруди надіслав ФОП «Плужник», ТОВ «МБП «Тепломережа», Христинівському ВУЖКГ.
Христинівське ВУЖКГ відмовилось виконувати роботи з демонтажу самочинного збудованої будівлі. Інші суб'єкти господарювання пропозицію залишили без відповіді. На повторно надіслані 12.06.2018 листи згода виконати роботи 23.06.2018 надійшла від Верхняцького ВУЖКГ. Після візуального огляду будівлі, частина якої підлягає демонтажу, Верхняцьке ВУЖКГ повідомило, що підприємство не має можливості демонтувати згаданий об'єкт.
Оголошення з пропозицією про виконання робіт з демонтажу частини будівлі було опубліковане в газеті «Христинівська сорока».
30.10.2018 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, при цьому він керувався вимогами п.11 ч.1 ст.39 та ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Такими є фактичні обставини справи. За правове регулюванням правовідносин, які виникли на їх підставі, відповідають наступні правові норми.
Предметом оскарження до суду є дії та рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження.
Так п.11 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
У свою чергу ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Саме вказаними правовим нормами керувався державний виконавець приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частина 1 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» покладає на державного виконавця обов'язок вжити передбачених цим законом заходів до примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а пункт перший частини другої цієї ж статті Закону - здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Далі, за вимогами ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Також відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Невід'ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захисту права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення в розумний строк.
Європейський суд з прав людини у п.42 рішення у справі «Ромашов проти України» вказував, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина суду (доступу до судового захисту) (див. також «Горнсбі проти Греції» (980 079), рішення від 19.03.1997, 1997-ІІ, р.510, параграф 40).ё
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи ту обставину, що ухвалою Христинівського районного суду від 28.02.2018, яка набрала законної сили, зобов'язано державного виконавця здійснити примусове виконання рішення Христинівського районного суду від 02.08.2016 щодо знесення самочинної будови без участі боржника ОСОБА_4, рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що судове рішення не може бути виконане без участі боржника у визначений строк, як це передбачено ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження», вимогам закону не відповідає та підлягає до скасування, про що вірно вказав суд першої інстанції.
У світлі вищевикладеного усі апеляційні доводи ДВС не свідчать про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження з огляду на неможливість виконання судового рішення без участі боржника, так як судом зобов'язано державного виконавця проводити примусове виконання рішення суду саме без участі боржника.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 04.01.2019 у даній справі слід залишити без змін.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 04.01.2019 у цивільній справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, боржник - ОСОБА_4 - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 05 березня 2019 року.
Суддя -доповідач
Судді
