Справа № 2-6/12
РІШЕННЯ
Іменем України
13 грудня 2012 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
при секретарі Твердохліб Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсним кредитний договір та договір поруки,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсним кредитний договір та договір поруки, в котрій зазначено, що 26.02.2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений кредитний договір за № 2203836768 про надання споживчого кредиту в сумі 14 356,00 доларів США для придбання легкового автомобіля, строком до 26.02.2014 року зі сплатою 12,95% річних за користування кредитними коштами. В цей же день відповідачем було відкрито на ім'я позивачки банківський рахунок та перераховано кошти за придбаний нею автомобіль марки DAEWOO Lanos TF69Y, 2008 року випуску, та укладено договір застави автомобіля №27366/7137322904 від 26.02.2008 року. В результаті виконання кредитного договору позивачка отримала від відповідача кошти в сумі 14356 доларів США, що за офіційним курсом (505 грн. за 100 доларів США на час укладення договору) в національній валюті становило 72499 гривень. На даний час позивачкою повернено банку 11560,9 доларів США. Залишок суми боргу становить 2795 доларів США, що за офіційним курсом станом на лютий 2008 року в національній валюті становить 14 115,26 гривень. Кредитний договір за №2203836768 від 26.02.2008 року позивачка вважає недійсним за наступних підстав. На час укладення оспорюваного позивачкою договору вона перебувала під дією наркотичних засобів, які систематично вживала, що вбачається також з вироку Подільського районного суду м. Києва від 14.11.2006 року з якого вбачається, що її засуджено за ч.2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. В період відбування покарання позивачка, розуміючи що тяжко хвора на наркоманію, добровільно звернулася до лікувального закладу й почала лікуватися в Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія», де 26.06.2008 року їй було встановлено діагноз: синдром залежності внаслідок вживання опіоїдів, що підтверджується довідкою мед закладу, в який, окрім того, зазначається. Тому відповідно до положень ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Для визнання правочину таким, що має дефекти волі і волевиявлення, а врешті є недостатнім, необхідна наявність хоча б одного з двох факторів. Які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними. Враховуючи викладене, а також вимоги ст..ст.216, 236 ЦК України, просила визнати недійсним кредитний договір від 26 лютого 2008 року № 2203836768 та договір застави від 26.02 2008 року № 27366/7137/ 322904 від 26.02.2008 року, а також стягнути на користь відповідача 14155, 26 гривень, скасувати заставу автомобіля.
В судовому засіданні представник позивачки підтримала вимоги позову.
Представники відповідача в судове засідання не з'явився, звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутні та просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачці, оскільки позивачка на час укладення даних договорів була цілеспрямованою та усвідомлювала і бажала настання наслідків щодо вчинення дій відносно отримання кредиту.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Так, в судовому засіданні з копії договору застави (а.с.6-16), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.18, 129), розрахунку заборгованості (а.с.19-21, 130-132), копії кредитного договору (а.с.22-32), копії довідок (а.с.23, 58, 88), копії постанови Подільського районного суду м. Києва (а.с.34), копії інструкції (а.с.45-54), копії протоколу засідання лікарської консультативної комісії, заяви, виписки з медичної карти, засідання ЛКК (а.с.67-71, 77-80, 85-87), акту комісійної судово-психіатричної експертизи (а.с.117-118), копії додатку до кредитного договору (а.с.121-122), копії графіку погашень заборгованості (а.с.123), копії заяви-анкети позичальника (а.с.126), копії заяви-анкети на отримання кредиту під заставу (а.с.127-128), та копії медичної карти амбулаторного хворого, встановлено, що 26 лютого 2008 року між сторонами по справі укладено кредитний договір, відповідно до якого позивачка отримала у кредит 14356 доларів США на споживчі потреби, строком до 26.02.2014 року зі сплатою 12,95% річних за користування кредитними коштами. Цього ж дня, тобто 26 лютого 2008 року між сторонами по справі було укладено договір застави, відповідно до якого заставодавець передав заставодержателю в заставу належне йому на праві власності рухоме майно, у вигляді автомобіля марки DAEWOO Lanos TF69Y, 2008 року випуску. Позивачкою було отримані кошти визначені в кредитному договорі, проте кредит не погашено. Дані договори були добровільно підписані сторонами. Відповідно до вироку Подільського районного суду м. Києва від 14.11.2006 позивачку засуджено за ч.2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. З 11 липня 2008 року позивачка знаходиться на лікуванні в кабінеті замісної підтримуючої терапії Київської міської клінічної лікарні № 5 з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. З акту комісійної судово-психіатричної експертизи № 25 ц вбачається, що позивачка в період підписання кредитного договору 26 лютого 2008 року страждала на психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання наркотиків та інших психоактивних речовин (канабіоїди, опіати, седативні), синдром залежності від опіатів (активна залежність). Проте, визначити в якому саме стані перебувала під експертна в період, який цікавить суд та здатність розіміти значення своїх дій та керувати ними, неможливо через недостатність даних. Крім цього, з мотивувальної частини даної експертизи вбачається, що ступінь цих розладів такий, що не супроводжується розладами мислення, зниження інтелекту, психотичними розладами, які б не уможливлювали розуміння майнової сторони укладеного кредитного договору.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ч.3-5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Відповідно до ст..225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.
Суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача, в тій частині, що позивачка під час укладення кредитного договору та договору застави не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, оскільки, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, а позивачка обґрунтовуючи позовні вимоги не довела вказаних обставин в судовому засіданні та з акту комісійної судово-психіатричної експертизи № 25 ц не вбачається, що позивачка під час укладення кредитного договору та договору застави не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати. А також, відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року вбачається, що ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв'язку з тим, що підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що в судовому засіданні не добуто доказів, які б свідчили проте, що позивачка під час укладення кредитного договору та договору застави не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 209, 212, 218 ЦПК України, ст..ст.203, 526, 225, 215, 625, 1050 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»»про визнання недійсним кредитний договір та договір поруки, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Кисіль О.А.
