Справа №2-6/12
Категорія 46
2/295/148/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2014 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді - Полонця С.М.,
секретарів с/з - Волинчук Т.А., Хитрич А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Житомирської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення меж земельної ділянки в натурі, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду з позовом, який у подальшому неодноразово уточнювали та в остаточному варіанті просять визначити в натурі межі земельної ділянки розміром 1290 кв.м. по АДРЕСА_1 згідно генерального плану ділянки від 17.07.1998 року, залишити проїзд загального користування площею 117 кв.м., що розташований між садибами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в користуванні співвласників будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, т.я. інших варіантів підходу чи під»їзду до їхнього двору і будинку НОМЕР_2 не існує, та який не входить до права власності відповідачів Згідно договору купівлі-продажу від 05.05.2005 року та стягнути з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 6000 грн. матеріальної та 15000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_4 5916 грн. матеріальної та 15000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що вони є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1, не підписували акт встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та не мають проходу і під»їзду до свого двору. Разом з тим, відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 зруйнували туалет та вхідні ворота позивачів, чим завдали їм матеріальної шкоди.
В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача Житомирської міської ради в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з»явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 встановлені в натурі відповідно до акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 29.10.1997 року. Межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлені в натурі відповідно до акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 06.11.1997 року. З листа Житомирського обласного головного управління земельних ресурсів від 10.11.2004 року також вбачається, що відповідно до рішень узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів Житомирської міської ради від 27.05.1998 року №, 08.10.2004 року було проведено встановлення на місцевості меж між будинковолодіннями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 встановлений угодою між співвласниками житлового будинку від 17.07.1998 року. Згідно вказаної угоди спільний двір для житлових будинків по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в м. Житомирі складає 117 кв.м.
Рішенням міськвиконкому від 01.10.1998 року №462 ОСОБА_9 передана у власність земельна ділянка площею 0,0290 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_9 видано Державний акт на право приватної власності на землю від 10.12.1998 року.
Позивач ОСОБА_4 є власником 12/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, а позивач ОСОБА_3 - власником 52/100 частин вказаного житлового будинку.
Право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 по 1/3 частині за кожним згідно договору купівлі-продажу від 05.05.2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №6613. Вказані особи також є співвласниками земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.12.2005 року.
26.09.2009 року ОСОБА_10 помер, спадкова справа до його майна не заводилась.
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №120-02-11 від 15.03.2012 року визначено в натурі зовнішні межі земельної ділянки розміром 1290 кв.м. по АДРЕСА_1 згідно генерального плану ділянки від 17.07.1998 року. Також експертом встановлено, що відповідно до креслення генерального плану земельної ділянки при будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 від 17.07.1998 року був встановлений спільний двір для садиб НОМЕР_2 та НОМЕР_1 площею 117 кв.м., який проходив з АДРЕСА_1, вздовж правого боку будинку НОМЕР_2, шириною 4,38 м. та довжиною 29,10 м. Площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, зазначена в Державному акті на право приватної власності на землю від 10.12.1998 року, виданому ОСОБА_9 та в генеральному плані вказаної земельної ділянки від 17.07.1998 року, зменшилася на НОМЕР_2 кв.м. у порівнянні з планом встановлення зовнішніх меж від 12.10.2004 року, а площа земельної ділянки при будинку АДРЕСА_2 збільшилась на НОМЕР_2 кв.м. Вказана земельна площею ділянка площею НОМЕР_2 кв.м. фактично є частиною ділянки при садибі по АДРЕСА_1. Співвласники житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть дістатися до свого подвір'я єдиним шляхом - з АДРЕСА_1 і далі - по спільному проїзду загального користування, а будь-яких інших варіантів підходу чи під'їзду до будинку НОМЕР_2 не існує. Зовнішня межа ділянки будинку АДРЕСА_2, яка проходить вздовж вказаної вулиці довжиною 18,77 м. надає співвласникам будинку НОМЕР_1 можливість улаштувати окремий вхід та в»їзд до свого подвір'я на протязі всієї цієї межі. Крім того, співвласники будинку АДРЕСА_2 мають другий вхід до своєї земельної ділянки з боку спільного проїзду. Земельна ділянка проїзду спільного користування між житловими будинками по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в м. Житомирі площею 117 кв.м. не надана у власність або користування співвласникам вказаних будинків і не включена до відповідних правовстановлюючих документів на землю.
За таких обставин, суд вважає за можливе залишити проїзд загального користування площею 117 кв.м., що розташований між садибами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в користуванні співвласників будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та задовольняє позов в цій частині.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З огляду на те, що межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 вже встановлені в натурі на місцевості актом встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 06.11.1997 року і дане питання не відноситься до компетенції суду, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Згідно ст.ст. 1166, 1192 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерплому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачами не надано належних та допустимих доказів наявності підстав відповідальності відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за завдану майнову шкоду, визначених статтею 1166 ЦК України, а тому суд відмовляє в задоволенні цих вимог.
У задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральної шкоди суд також відмовляє, оскільки позивачами розмір такої шкоди достатньою мірою не підтверджено, не визначено на підставі ст. 1167 ЦК України характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних страждань, вимоги розумності, справедливості та виваженості.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення зі стягненням, відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в рівних частках на користь позивачів документально підтверджених судових витрат.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Залишити проїзд загального користування площею 117 кв.м., що розташований між садибами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в користуванні співвласників будинку по АДРЕСА_1 Маєвської ОСОБА_11 та ОСОБА_4.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 08 грн. 58 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 59 грн. 58 коп., витрати, пов»язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів в розмірі 360 грн. 30 коп. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 3000 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
