Справа №2-6/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - СвиненкоНомер провадження 22-ц/1890/1885/12 Суддя-доповідач - Семеній Категорія - 27
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Семеній Л. І.,
суддів - Шевченка В. А., Кононенко О. Ю.,
за участю секретаря - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2012 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3
про стягнення боргу за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» борг за кредитним договором №Z025 від 25 липня 2007 року 298511,70 грн.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що з підвищенням курсу долара відбулася істотна зміна умов кредитного договору, на що при укладенні договору ОСОБА_1 не розраховував та не міг розраховувати. Крім того, вважає незаконним покладення банком ризиків знецінення національної валюти на позичальника, що є підставою для визнання кредитного договору нікчемним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 23.12.2010 року склала 298511,70 грн. та підлягає стягненню у солідарному порядку з боржника та поручителя.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВАБ») був укладений кредитний договір №Z025, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 50000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 12% на рік за користування кредитом та строком повернення до 24 липня 2012 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 25 липня 2007 року укладений договір поруки №7, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався виконувати кредитні зобов'язання перед банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1
З матеріалів справи також вбачається, що позичальник та поручитель взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами належним чином не виконують, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком банку станом на 23 грудня 2010 року склала 298511,70 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав належну правову оцінку доказам, поясненням представників сторін.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 526, 527, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України та ґрунтується на зібраних у справі доказах.
Посилання заявника апеляційної скарги на нікчемність укладеного 25.07.2007 року кредитного договору з підстав несправедливості його умов, які полягають в тому, що всі ризики знецінення національної валюти України банк поклав виключно на позичальника, є безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з положеннями п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що укладаючи з позивачем кредитний договір ОСОБА_1, погодився зі всіма його умовами, письмова форма правочину дотримана, його умови відповідають вимогам закону. Доказів, які б підтверджували визнання окремих умов кредитного договору чи кредитного договору вцілому недійсними, матеріали справи не містять, а з зазначених відповідачем підстав нікчемність кредитного договору законом не втановлена.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді -
