Справа № 2-6/12
Рішення
іменем України
"04" липня 2013 р. м. Кагарлик
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючого: судді Закаблук О.В.
При секретарі: Галабурда В.О.
З участю представників: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи, - Кагарлицька міська рада Київської області, ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою, суд, -
ВСТАНОВИВ:
На адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи, - Кагарлицька міська рада Київської області, ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою, в якій позивачка просила суд винести рішення, яким встановити порядок землекористування присадибною земельною ділянкою, розташованою по вул. Фрунзе, 9 в м. Кагарлику Київської області, відповідно до розподілу її площі між співвласниками визначеного рішенням Кагарлицької міської ради № 15 від 17 лютого 1995 року, виділивши їй, ОСОБА_5 в користування 1/4 частину її площі, що становить 0,035 га., судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 позов підтримала.
В судовому засіданні представник позивачки, - ОСОБА_1 позов підтримав та зазначив, що згідно реєстраційного посвідчення, зареєстрованого за № 1441 в книзі 14 від 04 грудня 1989 року виданого Кагарлицьким БТІ, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Кагарлицькою районною державною нотаріальною конторою 02 грудня 1989 року зареєстрованого в реєстрі за № 3815, позивачка є власником 1\4 частини житлового будинку № 9 по вул. Фрунзе в м. Кагарлику, який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,14 га.
Інша частина житлового будинку, яка становить 3\4 його частини належить відповідачу по даній справі.
Згідно рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 15 від 17 лютого 1995 року, прийнятого на підставі заяв співвласників житлового будинку про досягнення взаємної згоди , що до розподілу земельної ділянки по вул. Фрунзе , 9 в м. Кагарлику позивачці була виділена 1\4 частина її площі, що становить 0,035 га.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 жовтня 2000 року в справі за позовом ОСОБА_6 до позивачки про визнання права власності на будинок та за моїм зустрічним позовом до ОСОБА_6 про виділення частини із спільного будинку, за позивачкою було визнано право власності та виділено в натурі кімнату 1-4 площею 9.1 м.кв., частину сараю Б площею 8,7 м.кв., прибудову Г до сараю Б площею 7 м. кв.
Рішення суду грунтувалося на висновках будівельно - технічної експертизи проведеної експертом ОСОБА_8 17 липня 2000 року.
Станом на даний час позивачка використовуючи своє право на приватизацію вказаної земельної ділянки, яка прилегла до її частини будинку та на якій розташовані належні мені на праві власності будівлі, бажаючи отримання на неї відповідний правовстановлюючий документ,
Державний акт позивачка не може в повній мірі використати своє конституційне право на власність, через протидію відповідачки та незгоду відповідачки що до погодження нею меж земельної ділянки, як суміжного землекористувача.
В даний час порядок володіння та користування житловим будинком між позивачкою та відповідачкою визначено, про те порядок користування земельною ділянкою між сторонами в добровільному порядку не визначено через протидію та небажання цього зі сторони відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, а відповідно до частини 4 вказаної статті при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Згідно частини 4 статті 89 Земельного кодексу України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності з виділенням частки співвласника, відповідно до частини 5 ст. 89 Земельного кодексу України, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачене законом або не встановлено судом.
З дня затвердження судом мирової угоди, при невизначеності частки конкретного землекористування в спірній земельній ділянці позивачка позбавляється права приватизувати свою частку землекористування.
Відповідно до ст. З Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Враховуючи, що предметом даного позову є земельна ділянка, тобто об'єкт нерухомості , даний спір є спором з приводу нерухомого майна і підсудність для подачі позову визначається за правилами ст. 114 ЦПК України - за місцезнаходженням нерухомого майна, в Кагарлицькому районному суді Київської області.
Тому, враховуючи частки співвласників в спільному частковому майні та необхідність визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно часткам осіб у вартості будівлі та споруд , а в зв'язку з цим і пропорційний поділ земельної ділянки , згідно зі ст. 377, 386 та 391 Цивільного кодексу України, частин 4 та 5 статті 89, частин 2 та 4 статті 120 Земельного кодексу України, ст.ст. З, 4, 15, 114, 118-120, 213 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача просив суд винести рішення, яким встановити порядок землекористування присадибною земельною ділянкою, розташованою по вул. Фрунзе, 9 в м. Кагарлику Київської області, відповідно до розподілу її площі між співвласниками визначеного рішенням Кагарлицької міської ради № 15 від 17 лютого 1995 року, виділивши позивачці, - ОСОБА_5 в користування 1/4 частину її площі, що становить 0,035 га., судові витрати покласти на відповідача.
Відповідачка ОСОБА_6 проти позову заперечувала.
Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, вважає даний позов необґрунтованим, та таким, що не підлягає до задоволення.
Представник третьої особи, - ОСОБА_3 проти позову заперечувала.
Представник третьої особи, - ОСОБА_4 проти позову заперечував.
Суд, вислухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою, яка знаходиться в м. Кагарлику по вул. Фрунзе,9.
В позовній заяві вона просить встановити порядок землекористування присадибною ділянкою відповідно до розподілу її площі між співвласниками, визначеного рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 15 від 17 лютого 1995 року, виділивши їй в користування 1\4 частину площі, що становить 0,035 га від загальної площі -0,14 га.
У судовому засіданні ОСОБА_5 та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і пояснили, що ОСОБА_5 та її сестра ОСОБА_6 мають у спільному користуванні присадибну ділянку, яка знаходиться в м. Кагарлику по вул. Фрунзе,9. Дану ділянку отримали у спадок після смерті матері - ОСОБА_9 і їм належать частки: ОСОБА_5 – 1\4, ОСОБА_6 – 3\4. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 перешкоджає користуватися присадибною ділянкою, вона вимушена звернутися до суду за захистом свої прав.
ОСОБА_6 у судовому засіданні з позовними вимогами сестри погодилася частково, зазначивши, що ОСОБА_5 дійсно належить 1\4л частка присадибної ділянки , але має право користуватися часткою, яка знаходиться зі сторони вул. Мічуріна. Крім того, фактичний розмір присадибної ділянки менший ніж 0,14 га і відповідно її частка не буде становити 0,035 га.
В ході судового засідання встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про право на спадщину , виданого Кагарлицькою державною нотаріальною конторою 2 грудня 1989 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3815, будинок та присадибну ділянку за адресою: м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 9 отримали у спадщину ОСОБА_6 ( 2/4 частини), ОСОБА_7 (1/4 частина) та ОСОБА_5 (1/4 частина).
При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати ч..2 ст. 30 ЗК України, при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
15.02.1995 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 звернулися до виконавчого комітету Кагарлицької міської ради з заявою про розподіл між ними присадибної ділянки, яка знаходиться в м. Кагарлик по вул. Фрунзе,9.
Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради своїм рішенням №15 від 17.02.1995 року затвердив взаємну згоду сторін щодо розподілу земельної ділянки.
Заявниками погоджений схематичний план земельної ділянки з визначенням місця розташування частин спадкоємців. Згідно схематичного плану присадибна ділянка знаходиться на перехресті вулиць Фрунзе та Мічуріна. Частина земельної ділянки ОСОБА_5 розташована паралельно до вулиці Мічуріна та межує з нею , ОСОБА_7 - паралельно до власного домогосподарства та межує з ним., частина земельної ділянки ОСОБА_6 межує з вулицею Фрунзе, частиною ОСОБА_5 (зліва), домогосподарством №11 по вул. Фрунзе та частиною ОСОБА_7
У 1999 році між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу АВЕ № 775857 від 30.11.1999 року, на підставі якого до ОСОБА_6 перейшла1\4 частина належного їй будинку та присадибної ділянки.
Таким чином, на час слухання справи ОСОБА_5 належить на праві користування 1\4 частина присадибної ділянки, а ОСОБА_6- 3\4.
Позивачем надано рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 26 травня 2000 року, згідно якого за ОСОБА_5 визнано право власності та виділено в натурі кімната 1-4 площею 9,1 м. кв., частину сараю Б площею 8,7 м. кв., прибудову Г до сараю Б площею 7 м. кв., загальною площею 24,8 м. кв. За ОСОБА_6 визнано право власності та виділено в натурі приміщення: 1-1 площею 4 м. кв., 1-2 площею 8 м. кв., 1-3 площею 11,3 м. кв., 1-5 площею 5,3 м. кв., частина сараю Б площею 19,3 м. кв., прибудова до сараю Б площею 9 м. кв., загальною площею 56,9 м. кв.
Згідно ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вище зазначене рішення не стосується суті позовних вимог і не є доказом по даній справі.
Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
В п. п. 21, 22 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при вирішення цивільних справ» зазначено, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів між ними. Якщо при вирішенні спору суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, в ст. 58 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази, які не стосуються предмета доказування до уваги не беруться.
В судовому засіданні не доведено та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що порядок користування земельною ділянкою не визначено. Також не надані підтвердження і того, що чиняться перешкоди в користуванні земельною ділянкою чи будинком.
Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 31.01.2011 року розмір земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Кагарлик, пул. Фрунзе,9 і становить - 1137 м.кв.., з них ОСОБА_5 має право на Ул частку , що становить 284,25 м.кв., ОСОБА_10 має право на 3Л частки, що становить 852,75 м.кв.. Висновок будівельно-технічної експертизи щодо вартості та варіантів розподілу земельної ділянки не підлягає оцінюванню, так як не стосується суті позовних вимог.
Товариством «Кадастр-Універсал» проведено повторний вимір зазначеної земельної ділянки і підтверджено її фактичний розмір - 0,1137 га , а у переведенні на квадратні метри - 1137 м.кв.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України позивачем не надані докази, які містять інформацію щодо умисного перенесення відповідачем меж земельної ділянки.
Представник Кагарлицької міської ради зазначив, що у міській раді відсутня інформація про перенесення меж земельної ділянки.
Таким чином, підлягає визначенню порядок користування для земельної ділянки площею 1137 м.кв.
Відповідно, 1\4 частка ОСОБА_5 становитиме 284,25 м.кв., а 3\4 частки ОСОБА_6 становитиме 852,75 м.кв..
Відповідно, враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23 ЦК України, ст.. 120 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи, - Кагарлицька міська рада Київської області, ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою, задовольнити частково.
Встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою площею 1137 м. кв., яка розташована по вул. Фрунзе,9 в м. Кагарлику Київської області, на підставі рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 15 від 17 лютого 1995 року , наступним чином:.
- виділити ОСОБА_5 в користування Ул частину земельної ділянки, розташованої по вул. Фрунзе, 9 в м. Кагарлику Київської області в розмірі 284,25 м.кв., місце розташування якої визначено на схематичному плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 15 від 17 лютого 1995 року
Зобов'язати земельний відділ Кагарлицької міської ради встановити межі земельної ділянки площею 284,25 м.кв., розташованої по вул. Фрунзе, 9 в м. Кагарлику Київської області, та передати на зберігання ОСОБА_5
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.
Суддя:
ОСОБА _11
