Справа № 2-6/12
Головуючий у І інстанції Іванюта Т. Є.
Провадження № 22-ц/780/1673/17
Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.
Категорія 1
31.05.2017
УХВАЛА
Іменем України
31 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Кулішенка Ю.М.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Савченко С.І.
за участю секретаря: Якимчук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2, Кагарлицька міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з названим позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить 1/4 частина житлового будинку № АДРЕСА_1 Київської області, а відповідачці - 3/4 частини цього будинку. Між ними був встановлений порядок користування земельною ділянкою, затверджений рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області від 17 лютого 1995 року № 15. Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 26 жовтня 2000 року вказаний житловий будинок поділено в натурі та їй виділено 1/4 частина.
Зазначала, що вона звернулася до Кагарлицької міської ради Київської області із заявою про приватизацію земельної ділянки, проте отримати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку не може у зв'язку з наявністю спору з відповідачкою щодо порядку користування земельною ділянкою.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 4 липня 2012 року вказаний позов ОСОБА_3 було задоволено частково. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року.
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Кагарлицького районного суду у Київської області від 4 липня 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Київської області від 2 червня 2015 року визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області від 2 лютого 2001 року № 16 про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,01310 га по АДРЕСА_2 Київської області та визнано державний акт про право власності на цю земельну ділянку недійсним.Зазначала, що вказана земельна ділянка мала бути виділена їй, проте при ухваленні рішення від 4 липня 2012 року судом це не було враховано, що є нововиявленими обставинами для перегляду рішення суду.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Скасовано рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 4 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до правонаступника ОСОБА_6 ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_2, Кагарлицька міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою, за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до правонаступника ОСОБА_6 ОСОБА_10, треті особи ОСОБА_2, Кагарлицька міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою Київська область АДРЕСА_1 та виділено у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0375 га згідно варіанту №3 додаткової судової будівельно-технічної експертизи №7930/13-43 від 27.08.2014 року, за яким лінія розподілу прокладена таким чином:
Від точки М, яка розташована на межі з боку АДРЕСА_2 на відстані 12,16 м. від існуючої межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 по лінії розділу сараю в точку Л;
Від точки Л перпендикулярно стіні сараю 3,97 м в точку К;
Від точки К паралельно стіні сараю 6,43 м в точку Ж;
Від точки Ж перпендикулярно до бокової стіни будинку 7,24 м в точку Д, розташовану на відстані 2,54 м від лівого рогу будинку;
Від точки Г паралельно правій межі домоволодіння 17,25 м в точку В;
Від точки В паралельно існуючій межі в точку Б, розташовану на межі домоволодіння з боку АДРЕСА_2 на відстані 1,66 м від існуючої межі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить 1/4 частина житлового будинку АДРЕСА_1 Київської області ( а.с. 8, 9, 10, 11, 12-13 т. 1 ).
Інша частина зазначеного майна належала, за життя, ОСОБА_8 ( т. 2 а.с. 98).
Рішенням Кагарлицького районного суду від 04 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2014 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року, позов ОСОБА_3, заявлений 15 січня 2010 року, задоволено частково.
Встановлено порядок користування присадибною земельною ділянкою, площею 1137 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 Київської області на підставі рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради № 15 від 17.02.1995 року наступним чином:
Виділено ОСОБА_3 в користування 1/4 частину земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою в розмірі 284,25 кв.м., місце розташування якої визначено на схематичному плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради №15 від 17.02.1995 р.
Зобов'язано земельний відділ Кагарлицької міської ради встановити межі земельної ділянки, площею 284,25 кв.м., за вказаною адресою та передати на зберігання ОСОБА_3
В решті позовних вимог відмовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла і правонаступником її процесуальних прав та обов'язків став ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 34, 49).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2015 року визнано незаконним та скасовано рішення №16 виконавчого комітету Кагарлицької міської ради від 02 лютого 2001 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,01310 га, за адресою: АДРЕСА_1 та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 23 травня 2001 року, виданого ОСОБА_2 Кагарлицькою міською радою на земельну ділянку, площею 0,01310 га, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 84-87).
На обґрунтування ухваленого рішення, судом апеляційної інстанції зазначено, що частина земельної ділянки, розміром 0,03 га неправомірно увійшла у приватизацію земельної ділянки, загальним розміром 0,1310 га, з видачею на ім'я ОСОБА_2 оскаржуваного державного акту, чим порушені права на приватизацію позивачкою ОСОБА_3 земельної ділянки тим розміром, яким було визначено і затверджено цим рішенням.
Разом з тим, рішенням встановлено, що ОСОБА_2 на час отримання у власність цієї земельної ділянки, вже не була співвласником будинку, що, як наслідок, є правовою підставою для визнання незаконним рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради №16 від 02.02.2001 року про передачу останній у власність земельної ділянка, площею 0,1310 га, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.05.2001 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 При цьому, судовою колегією перевірялися доводи відповідачки ОСОБА_2, викладені у заяві до апеляційного суду, про те, що з аналогічних позовних вимог рішенням апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 року ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні її позову та встановлено, що у вказаній справі позов був заявлений із інших підстав і обставини щодо скасування рішення виконавчого комітету Кагарлицької міської ради №15 від 17.02.1995 року про виділення відповідачці 0,03 га не досліджувались.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що повернення у користування співвласників будинку, що по АДРЕСА_1 Київської області земельної ділянки, площею 0,03 га, згідно зазначеного судового рішення, є нововиявленою обставиною у розумінні вимог п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.
З вказаним висновком погоджується колегія суддів виходячи з наступного:
Згідно ч.1 ст.361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згідно п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є наявність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За змістом вказаних норм нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.
Аналогічні роз'яснення містяться в п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», згідно якого необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Колегія суддів вважає, що обставини встановленні рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2015 року, які заявник зазначив у своїй заяві, в розумінні наведених норм права, є нововиявленими, з мотивів наявності істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.
Доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.
При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
