Справа №1-144/2010
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2010 року Миронівський районний суд Київської області
в складі : головуючого- судді Пархоменко В.М.
при секретарі Овчаренко В.С.
з участю прокурора Вітанівської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миронівці кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Пологи,Васильківського району, Київської області,українця, гр-на України, освіта середня, не працюючого ,не одруженого, мешканця АДРЕСА_2,(зареєстрований в АДРЕСА_1) ,раніше не судимого в силу ст.89 КК України-
за ст.185 ч. 1 КК України
ВСТАНОВИВ :
02.08.2010 року близько 17 .30 год. підсудний ОСОБА_1 ,перебуваючи поблизу лісосмуги по АДРЕСА_3, з корисливих спонукань таємно викрав дорослу козу вартістю 600грн.,яка випасалась на лузі та належала потерпілій ОСОБА_2, Викрадену козу повів за мотузку в інше село,щоб продати,проте дорогою був затриманий гр-ном ОСОБА_3,який викликав працівників міліції.Своїми діями підсудний заподіяв потерпілій майнової шкоди на вказану суму.
Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненні злочину визнав повністю і пояснив,що 02.08.2010року повертався від матері та вітчима,приїхав автобусом до залізничної станції Карапиші,щоб потягом доїхати до м.Біла Церква. На станції пішов у лісосмугу за власними потребами,там побачив козу,яка випасалась,і вирішив її викрасти з метою продажу. Він відв”язав мотузка, і потягнув козу до залізничної колії,коли почув голос невідомого чоловіка ,який біг за ним і щось кричав. Він покинув козу та став тікати,але той його наздогнав та викликав міліцію. Викрадену козу потерпілій повернуто.
У вчиненому щиро кається,просить суворо не карати.
Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного,дослідженням даних,що характеризують особу винного,оскільки ці докази ніким не оспорюються,підсудний та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин,вони не викликають сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що підсудний умисно вчинив таємне викрадення чужого майна , а тому повинен нести відповідальність за ч.1 ст.185 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні підсудному міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного,та обставини,що пом”якшують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом»якшують покарання, суд вважає щире каяття підсудного, його правдиві покази, він позитивно характеризується за місцем реєстрації, тяжких наслідків від його дій не настало, заподіяна потерпілій майнова шкода відшкодована,остання до підсудного претензій не має.
Обставин,що обтяжують покарання,суд не вбачає.
З урахуванням обставин справи,особи винного,обставин,що пом”якшують покарання,суд прийшов до висновку,що покарання підсудному слід обрати у виді штрафу,оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Цивільний позов потерпілою не заявлений.
Речовий доказ-козу,вважати повернутою потерпілій.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,суд
ЗАСУДИВ :
Визнати винним ОСОБА_1 за ст.185 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000грн. із сплатою у дохід держави.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений протягом 15 днів з моменту його проголошення в апеляційний суд Київської області через Миронівський районний суд.
Суддя В.М.Пархоменко
