РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2009 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді Підлипняка М.Д.
при секретарі Путій З.О.
адвоката Дейнеки П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові справу за позовом ОСОБА_1 до ПСП «Єдність» с. Дуб овець Немирівського району, третьої особи спілки громадян-співвласників «Співвласник» с. Дуб овець Немирівського району «Про визнання права власності на майновий пай матері в порядку спадкування за заповітом»
ВСТАНОВИВ:
12.11.2008 року ОСОБА_1 . звернулась з даним позовом в суд.
В позовній заяві та в судовому засіданні показала, що її мати ОСОБА_2 . працювала на різних роботах в колгоспі « 1 Травня» с. Кудлаї Немирівського району з часу створення даного підприємства тоб-то з 1930 року по час виходу на пенсію т.т. до 1966 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла, залишивши заповіт на її ім»я, яким все своє майно, а також право на яке вона матиме на день смерті заповіла їй.
Як колгоспниця, мати мала право на майновий пай КСП «1 Травня», але її не було включено в списки осіб, що мають право на пай. На загальних зборах членів СВК «1 Травня» від 31.05.2001 року були уточнені і затверджені списки членів кооперативу, які мали право на майновий пай та затверджена вартість і склад пайового фонду. На цих же зборах вирішено було питання про припинення діяльності ВСК « ! Травня» шляхом приєднання його до ПСП «Єдність» яка являється правонаступником СВК «1 Травня»
Але ні рішенням комісії по розпаюванню від 30.03.2001 року, ні рішенням загальних зборів членів СВК «1Травня» її мати не була включена в списки членів СВК, які мають право на майновий пай СВК.
А трапилось це тому, що і вищевказана комісія і загальні збори членів ВСК допустили помилку чи порушення, бо вирішили, що право на майновий пай мають лише ті члени КСП які мають право і на земельний пай.
Таке рішення суперечить Указам Президента України від 29.01.2001 року № 62 «Про доходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» та від 27.08.1992 року за № 774 «Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення», а також листу Мінагрополітики України від 5.07.2001 року за № 37-25-3-15/5879, згідно яких право на майновий пай мають усі члени КСП які були такими станом на 1.03.1992 року, у тому числі пенсіонери та тимчасово відсутні члени господарства, не позбавлені членства в КСП.
ЇЇ мати станом на 01.03.1992 року була жива і отримувала пенсію як колгоспниця.
Але всупереч названим нормативним документам, вона не була включена в списки членів СВК, які мали право на майновий пай.
В 2002 році, коли почали видавати сертифікати на майнові паї, вона зверталась до керівників ПСП ”Єдність” по питанню отримання майнового паю як спадкоємець за заповітом. Лише тоді їй стало відомо, що її матір взагалі не включено до списку членів СВК, які мають право на майновий пай.
В березні 2002 року вона подала заяву по даному питанню до Кудлаївської сільської Ради та директора ПСП ”Єдність”. Відповіді на ці свої заяви не отримала до цього часу. В 2003 році вона повторно подавала такі ж заяви, однак знову без результативно, по даному питанню вона зверталась і в управління сільського господарства. Після цього вона зверталась і в спілку громадян співвласників майнових паїв, однак відповіді також не отримала.
Вона продовжувала звертатись з заявами до ПСП ”Єдність” про виділення майнового паю матері, але відповідь отримала лише в грудні 2007 року в якій їй повідомили, що в списки на майнові паї, відповідно до рішення загальних зборів членів КСП ”1 Травня” були включені лише ті особи, які мали право на земельний пай, а її матері земельний пай не виділявся, тому і не виділено майнового паю і не вписали її в списки, на які ж вона ніби - то не має права.
Вважає, що відмова у включені матері в писки осіб, які мають право на майновий пай незаконно і ПСП ”Єдність” як правонаступник КСП, а в послідуючому СВК ”1 Травня” с. Дубовець зобов’язане було усунути порушення закону, допущене своїм попередником.
В червні місяці 2008 року вона звернулась за захистом своїх інтересів в суд.
Просить її позов задоволити. Внести рішення про визнання за нею право в порядку спадкування, на майновий пай матері ОСОБА_2 . який в даний час знаходиться в користуванні ПСП ”Єдність” с. Дубовець та зобов’язати ПСП ”Єдність” і спілку громадян співвласників майнових паїв визначити суму вартості майнового паю, на який мала право її мати ОСОБА_2 ., відповідно до трудового стажу в сільськогосподарських формуваннях та її заробітку.
Представник відповідача директор ПСП ”Єдність” ОСОБА_1 . позов не визнала. Показала, що після розпаювання майна частина цього майна, що належало СВК ”1 Травня” була передана громадянам які мали право на цей пай, а частина передана ПСП ”Єдність” як правонаступнику. Якщо ОСОБА_2 . мала право на майновий пай то цей пай мав бути виділений їй з розпайованого майна. ПСП ”Єдність” лише орендувало у спілки співвласників громадян їх майнові паї. Але відповідно до акту передачі майна ПСП ”Єдність” 02.03.2004 року все майно, яке були в оренді передано голові співвласників майнових паїв і в подальшому всі ці паї прийшли у власність громадян співвласників. Вважає, що ПСП ”Єдність” є не належним відповідачем і тому не може відповідати за даним позовом. Крім того позивачка пропустила строк позовної давності тому в позові слід відмовити.
Враховуючи, що спілка співвласників майнових паїв ” Співвласник” с. Дубовець Немирівського району не є юридичною особою, судом дану організацію, яка зареєстрована як громадська організація, притягнуто до участі в справі як третю особу, однак її голова жодного разу в судове засідання не з’явився, хоча своєчасно і у встановленому законом порядку повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Суд вважає за можливе вирішити справу в відсутність представника третьої особи.
Свідок ОСОБА_1 суду показав, що з 1991 року по 2006 рік він працював сільським головою с. Кудлаї йому відомо, що при розпаюванні майна ВСК ”1 Травня” с. Дубовець була створена комісія, яка визначала розмір паїв. Після цього складались списки осіб, які мають право на пай. Позивачка зверталась в сільську раду по питанню виділення їй майнового паю і її було рекомендовано звернутись в спілку співвласників. Чи зверталась вона туди йому невідомо.
Свідок ОСОБА_3 . показала, що з 2001 року вона була головою спілки співвласників майнових та земельних паїв с. Дубовець. ОСОБА_4 . зверталась до неї по питанню виділення їй майнового паю матері, але її заява не була розглянута по кільки збори співвласників так і не відбулись.
Вислухавши доводи сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити зі слідуючих підстав.
Відповідно до ст. 9 Закону України ”Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 року – право членів КСП на пайовий фонд майна залежить від її трудової участі і члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути включено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатись своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватись відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства ( а.с. 106 )
Аналогічне положення в положені п. 4 ”Порядку визначення розмірів майнових паїв членів КСП та їх документального посвідчення” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001 року, в якому зазначено, що до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема:… спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.
Список осіб, які мають право на майновий пай, складається комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки і затверджуються зборами співвласників.
Таким чином станом на день набраних чинності ЗУ ”Про колективне сільськогосподарське підприємство” 01.03.1992 року мати позивачки ОСОБА_2 . являлась членом КСП і мала право на майновий пай.
09.05.1994 року ОСОБА_2 . померла. Спадкоємцем за заповітом на майно померлої являється позивачка ОСОБА_1 . яка, відповідно до зазначених вище нормативних документів повинна була бути включена до списку осіб, як спадкоємиця померлої ОСОБА_2 ., на право отримання майнового паю СВК ”1 Травня” с. Дубовець Немирівського р-ну.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, засідання комісії по розпаюванню майна СВК ”1 Травня”, протоколі № 1 від 30.03.2001 року, на якому вирішувалося питання затвердження списків по паюванню землі і майна відбулось 30.03.2001 року ( а.с. 16-18).
31.03.2001 року загальними зборами членів СВК уточнено списки членів кооперативу, які мають право на майновий пай ( а. с. 19-21 ).
В зазначені списки ОСОБА_1 . як спадкоємиця ОСОБА_2 . включена не була, чим було порушено її право на майновий пай.
В 2002 році ОСОБА_1 . дізналась про порушене її право і зверталась до спілки співвласників майнових паїв про надання їй майнового паю, з цим же питанням зверталась і до Кудлаївської сільської Ради, ПСП ”Єдність”, Немирівського районного управління сільського господарства і продовольства, на що отримувала як усні так і письмові відповіді ( а. с. 22, 23, 25, 26 ) однак в суд звернулась лише в 2008 році.
Ст. 257 ЦК України встановлено 3-х річний строк позовної давності.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права.
В судовому засіданні представник відповідача заявила про відмову в задоволенні позову позивачки за спливом терміну позовної давності.
В свою чергу позивачка подала суду заяву в якій посилається на часті загострення хвороби і просить продовжити термін позовної давності.
Суд вважає, що термін позовної давності сплив ще в 2005 році. За час дії терміну позовної давності позивачка зверталась до різних інстанцій по питанню включення її до списку пайовиків та виділення майнового паю, однак жодного разу не звернулась до суду. Вона мала можливість звернутись як за юридичною консультацією до юридичних установ, так і безпосередньо до суду. Крім того вона отримувала відповіді від начальника управління сільського господарства і продовольства Немирівської райдержадміністрації № 02-9-п-23 від 20.03.2003 року ( а.с. 24 ) та інші відповіді де їй роз’яснялось право звернутись до суду в разі відмови в вирішенні її питання спілкою співвласників та зборами членів СВК. Тому пропуск нею терміну позовної давності звернення до суду суд не може визнати як з поважних причин і підстав для його поновлення не вбачає.
Таким чином, поскільки ОСОБА_1 . про порушення її право на майновий пай дізналась в 2002 році, що свідчать її звернення в різні органи та установи за захистом порушеного права, по даному питанню під час дії терміну позовної давності до суду не зверталась, представник відповідача ПСП ”Єдність” ОСОБА_1 . заявила про відмову в задоволені позову в зв’язку зі спливом терміну позовної давності, підстав для продовження терміну позовної давності суд не вбачає тому, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України в задоволені позову слід відмовити за спливом строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 257, 261, 267, 392 ЦК України, ст. 9 Закону України ”Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 року, Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28 лютого 2001 року ст. ст. 5, 6, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволені позову ОСОБА_1 до ПСП ”Єдність” с. Дубо- вець” Немирівського району, третьої особи спілки громадян співвласників ”Співвласник” с. Дубовець Немирівського району ”Про визнання права власності на майновий пай матері в порядку спадкування за заповітом” – відмовити за вичерпанням терміну позовної давності.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 діб, а апеляційна скарга протягом 20 діб після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий : (підпис)
Копія вірна:
Рішення набрало законної сили 2.03.2009 року.
Суддя:
