Справа № 1-144/2010р.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 р. Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі:
головуючого Ходак С.К.
при секретарі Климюк Ю.В.
з участю прокурора Стецюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно справу про обвинувачення ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, освіта середня, розлучений, непрацюючий, уродженець та житель АДРЕСА_1, військовозобов’язаний, не судимий ,
по ст. 164 ч.1 КК України –
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 згідно рішення Дубенського районного суду від 10 лютого 1997 року зобов’язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 06 лютого 1997 року і до його повноліття.
Однак, ОСОБА_1, з 01 червня 2006 року по 01 березня 2010 року злісно ухилявся від сплати аліментів, маючи можливість їх сплачувати з отриманих доходів від ведення підсобного господарства, від заняття підприємницькою діяльністю, а також в бездіяльності щодо працевлаштування.
На попередження державної виконавчої служби в м. Дубно про необхідність виконання свого обов’язку, щодо утримання неповнолітньої дитини та можливість кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не реагував і продовжував не сплачувати аліменти.
Внаслідок злісного ухилення від сплати аліментів заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 березня 2010 року склала 4379 гривень 70 копійок.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєному злочині визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив встановлені судом обставини вчинення злочину.
У відповідності до ст.299 КПК України у зв’язку з повним визнанням підсудним ОСОБА_1 своєї вини, інші матеріали справи, окрім рішення Дубенського районного суду від 10 лютого 1997 року та характеризуючих даних підсудного, не досліджуються. При цьому суд переконався, що підсудний не заперечує проти дослідження інших доказів добровільно, підстав для сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Підсудному роз’яснено, що у цьому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Оцінивши зібрані та перевірені у судовому засіданні докази з точки зору їх достовірності, достатності, допустимості, суд прийшов до висновку, що злочин мав місце та скоїв його ОСОБА_1 Його дії вірно кваліфіковані за ст.164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
При призначенні виду і міри покарання підсудному, суд враховує характер скоєного злочину, обставини, що обтяжують покарання по справі відсутні, обставини, що пом’якшують покарання є щире каяття. Суд враховує особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, щиросердечно розкаюється в скоєному, позитивно характеризується по місцю проживання та вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним за ст. 164 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт строком 100 (сто) годин.
До вступу вироку в законну силу, залишити засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід підписку про невиїзд.
На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд.
Суддя :
