Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 705/2159/19
Номер провадження 2-з/700/3/22
У Х В А Л А
про забезпечення позову
26 вересня 2022 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Лисянського районного суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову.
22.09.2022 року заявник через систему «Електронний суд» подала вказану заяву. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на розгляді Лисянського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа № 705/2159/19 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Центр-Монтаж-Енерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: директор приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» Гончаренко П.В., директор ТОВ «Центр-Монтаж-Енерго» Кокодзей В.М. про заміну формулювання наказу, стягнення частини заробітної плати, стягнення моральної шкоди та про визнання незаконним та скасування наказів про зміну в організації виробництва та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. З 03.07.2019 року по день подачі заяви про забезпечення позову вона перебуває у вимушеному прогулі з вини відповідача. Предметом цивільної справи є спір про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за частину відпустки. Відповідно до вимог КЗпП України та висновку Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 р., в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію із незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Зазначила, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.07.2019 року по день подачі заяви про забезпечення становить 312303,32 грн. (триста дванадцять триста три тисячі 32 копійки.) З урахуванням цього, вважає за необхідне накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявленої у позовній заяві вимоги щодо сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 312303,32 грн., зазначивши, що у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, вона втратить будь-яку можливість на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що призведе до непоправних наслідків та ускладнить виконання рішення суду у майбутньому. Зокрема зауважила, що процесуальна поведінка та репутація відповідача та його представника В. Моспана викликає побоювання щодо перешкод, зокрема тиском на свідків, які є працівниками ПП «Центр-монтаж-енерго»» та ТОВ «Центр-монтаж-енерго» у виконанні рішення суду в майбутньому на користь позивача в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки факт її звільнення вважає незаконним, а затягування строків розгляду справи, збільшення об`ємів матеріалів справи та емоційного і фізичного виснаження позивача відповідачем - наміром не виконувати рішення суду в майбутньому. Крім того, за наявності 4-х підприємств з тіньовою та корупційною складовою, фактичний власник ПП «Центр-монтаж-енерго»» та ТОВ «Центр-монтаж-енерго», ФОП та ін. підприємств зазначає про відсутність коштів на виплату аліментів на утримання дітей, в той час як співробітниками СБУ 12.07.2019 р. його було піймано на хабарі в 300000 грн. У зв`язку з наявністю корупційних зв`язків ФОП ОСОБА_2 - фактичного власника вищевказаних підприємств із суддею Жашківського районного суду Черкаської області Р. Шимчиком розгляд кримінальних справ за обвинуваченням про отримання неправомірної вигоди в розмірі 300000 грн. на даний час, із невідомих обставин, не розглянуто. Даним суддею вказана справа тривалий час не передавалася для розгляду до інших судів та лише після подання нею інформаційного запиту була передана до Лисянського районного суду Черкаської області з грубим порушенням правил територіальної підсудності. Враховуючи вищевикладені обставини, просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву, суддя приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст.149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1ст. 150 цього Кодексупозов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забепечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог; пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Також судом враховується правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19), що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись досуду ізданою заявою, ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що відповідачем чи його представниками систематично вчиняються дії щодо затягування розгляду справи, зокрема з метою приховування майна або коштів для подальшого утруднення виконання рішення суду, є лише припущенням, яке не доведене належними доказами, а тому, на думку суду заява не містить достатнього обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених у ч.2 ст. 149 ЦПК України.
Разом із тим, даних щодо дійсної і реальної загрози вчинення будь-яких дій щодо невиконання майбутнього рішення матеріали справи не містять.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а самі лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання в подальшому судового рішення є припущенням, яке не доведено належними доказами. Суд прийшов висновку, що у заяві необхідно відмовити, роз`яснивши заявнику, що вона не позбавляється права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь який час протягом розгляду справи в суді, у разі обґрунтування вимоги про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст.149,150, 153,260,261,354 Цивільного процесуального кодексу України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.
Суддя Н. В. Бесараб
