дата документу :
Справа № 1-345/2011
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2011 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Вознюка С.М.,
при секретарі Ярмак М.І.,
за участю прокурора Баклана С.М., захисника –адвоката ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого в ВАТ "Бориспільсільбуд" водієм, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1
у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_8. скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, а саме порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинили тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_2, за наступних обставин.
16 жовтня 2010 року, близько 17.00 год., водій ОСОБА_8, керуючи, технічно справним автомобілем ЗАЗ 110307, н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_10, рухався по проїзній частині вул. Лютнева в м. Бориспіль Київської області в напрямку вул. Головатого.
Не зважаючи на те, що у зв'язку з забезпеченням безпеки дорожнього руху під час святкування Дня вулиці Лютнева, рух по вул. Лютневій в районі перехрестя з вул. Інтернаціональна було перекрито конусними фішками, продовжив рух через конусні фішки. Проїжджаючи неподалік будинку № 59 ОСОБА_8, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, під час руху не діяв таким чином, щоб не загрожувати життю та здоров'ю громадян, чим порушив вимоги п.1.5 ПДР, проявив неуважність та безпечність, чим порушив вимоги п. 2.3 б) ПДР, не урахував дорожню обстановку, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху чим порушив вимоги п.12.1 ПДР, та при заміні напрямку руху під час об'їзду людей, які знаходились на проїзній частині вулиці, виїхав на зустрічну смугу руху, чим порушив п.10.1. ПДР, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який стояв на проїзній частині.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 згідно висновку експерта від 23.10.2010 року №178-д отримав тілесне ушкодження у вигляді: перелому верхньої третини лівої великогомілкової кістки, яке відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином водій ОСОБА_8 грубо порушив вимоги указаних пунктів Правил дорожнього руху України. В результаті грубого порушення водієм ОСОБА_8 п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, настали наслідки - спричинення середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2
Своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_2, підсудний вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції та думкою учасників процесу, незважаючи на повне визнання своєї вини підсудним, розгляд справи проводився в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 свою вину в скоєні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України визнав повністю, у скоєному розкаявся та просив застосувати до нього положення Закону України «Про амністію».
При цьому він суду показав, що він рухався з порушенням викладених в обвинуваченні пунктів правил дорожнього руху, недотримався заборони проїзду по вул. Лютневій в м. Борисполі, виїхав на цю вулицю, де відбувалось святкування дня вулиці, і внаслідок виїзду на зустрічну смугу руху під час об’їзду пішоходів, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 Транспортний засіб він не зупиняв, оскільки боявся людей, які були обурені його діями і намагались його зупинити. З цього приводу він не зміг надати невідкладну допомогу потерпілому та втік з місця пригоди.
Окрім особистого визнання вини підсудним, його вина у скоєнні даного злочину підтверджується показами потерпілого ОСОБА_2 (а.с. 25-27), свідків ОСОБА_4 (а.с. 28-31), ОСОБА_5 (а.с. 36-39), ОСОБА_6 (а.с. 40-43), та частково показами свідка ОСОБА_7 (а.с. 44-47), які були допитані під час судового слідства у справі. Указані особи підтвердили надані ними на досудовому слідстві покази, що зводились до того, що саме ОСОБА_8 допустив наїзд на потерпілого внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху.
Також, вина підсудного підтверджується: висновком судово-медичної експертизи від 23.10.2010 року №178-д, згідно якої у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с. 50-51); протоколом огляду місця події від 16.10.2010 року та схемою до нього, згідно якого по вул. Лютнева в м. Борисполі було встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження (а.с. 8-12); протоколом огляду транспортного засобу від 16.10.2010 року, згідно якого оглянуто автомобіль ЗАЗ 110307, н.з. НОМЕР_1, зазначено його технічний стан та механічні пошкодження (а.с. 13).
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковані правильно, оскільки ОСОБА_8 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, що передбачено ч. 1 ст. 286 КК України.
Під час розгляду справи представник потерпілого усно заявив клопотання про направлення матеріалів кримінальної справи на додаткове розслідування, що занесено до протоколу судового засідання, оскільки ОСОБА_8 не притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 135 КК України залишення потерпілого ОСОБА_2 в небезпеці.
З цього приводу потерпілий клопотання підтримав, а прокурор, підсудний та захисник проти даного клопотання заперечили.
Суд вважає, що підстав для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з підстав заявленого клопотання не має, оскільки по даному факту є постанова органу досудового слідства від 26.10.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Суд погоджується з висновками здійсненими слідчим в даній постанові, оскільки останні мали місце.
Так, в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_8 не мав можливості зупинитись та надати невідкладну допомогу зважаючи на настрій громадян, які були очевидцями ДТП та намагались переслідувати підсудного. Указане підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4, підсудного ОСОБА_8, а також частково свідка ОСОБА_7, щодо обставин переслідування автомобіля, яким керував підсудний, та його виявлення за місцем проживання.
Крім того, в будь-якому випадку, в діях ОСОБА_8 відсутні інші ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, наявність яких є необхідною умовою для притягнення до кримінальної відповідальності. Так, не встановлено обставин перебування потерпілого ОСОБА_2 в небезпечному для життя стані, допомога була надана іншими громадянами та свідками, які перебували на святкуванні дня вулиці, а сам ОСОБА_8 не мав змоги надати таку допомогу зважаючи на людей, які намагались його зупинити та їх агресивний настрій з цього приводу.
Також, суд враховує, що захисник та підсудний просили застосувати Закон України "Про амністію", зважаючи на те, що ОСОБА_8 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштований, визнав свою вину у скоєному злочині, одружений та має на утриманні малолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав.
Прокурор підтримав клопотання захисника та підсудного, зважаючи на наявність підстав для застосування положень указаного Закону.
Потерпілий та його представник вважали його застосування передчасним, оскільки є необхідність притягнення ОСОБА_8 до відповідальності за ч.1 ст. 135 КК України, однак судом відповідне клопотання представника потерпілого розглянуто і підстав для його задоволення не знайдено.
Суд зобов’язаний застосувати вказаний закон та звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, оскільки останній підпадає під його дію відповідно до п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року.
Так, відповідно до вказаної норми Закону, звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, - особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом, мають дітей, яким не виповнилося 18 років, або мають дітей-інвалідів незалежно від їх віку.
Згідно ст. 6 зазначеного Закону підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких нерозглянуті судами про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином суд не має процесуальних підстав постановити в даній кримінальній справі відповідний вирок.
Виконання Закону України «Про амністію», відповідно до ст. 6 цього Закону, покладено на суд.
Як встановлено судом, вчинений ОСОБА_8 злочин відповідно до ст. 12 КК відноситься до злочину невеликої тяжкості.
Під час розгляду справи судом встановлено наявність у ОСОБА_8 підстав для застосування Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року №3680-VІ, який набув чинності 27.07.2011 року, зважаючи що на момент вчинення злочину у нього є малолітня дитина –ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, відносно якого підсудний не позбавлений батьківських прав. Проти застосування амністії до нього ОСОБА_8 не заперечував, про що надано суду відповідну письмову згоду, що долучена до матеріалів справи.
Зазначені обставини вказують, що ОСОБА_8 підпадає під дію п. «в»ст. 1 Закону України «Про амністію», а у зв’язку з цим останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 зазначеного Закону.
ОСОБА_8 виявив бажання для амністії шляхом оголошення відповідного клопотання та написання письмової заяви, в якій він висловив згоду на застосування до нього амністії.
Підстав, визначених в ст.ст. 7, 9 Закону України «Про амністію», судом не встановлено.
Злочин, вчинений підсудним 16.10.2010 року, тобто до набрання зазначеним Законом чинності. Раніше ОСОБА_8 судимий не був (а.с. 126). На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 62, 64). Характеризується виключно позитивно (а.с. 59, 60).
Суд приходить до висновку про можливість звільнення підсудного від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи незважаючи на завершення розгляду справи, оскільки, відповідно до ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону про амністію. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
У зв’язку з відсутністю в ст.ст. 6 та 282 КПК України такої підстави для закриття кримінальної справи під час судового розгляду, як звільнення від кримінальної відповідальності, застосуванню підлягають норми прямої дії Конституції України, ст. 44 КК України, ст. 6 Закону України «Про амністію».
Крім того, ст. 6 КПК України передбачає таку підставу для закриття кримінальної справи як акт амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, однак ст. 6 Закону України «Про амністію»передбачає саме звільнення від кримінальної відповідальності.
Зважаючи на вказане, ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа закриттю з наведених вище підстав, оскільки винесення вироку із звільненням останнього від покарання, на думку суду, - є погіршенням становища підсудного.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_2 у зв’язку із спричиненням йому тілесних ушкоджень останнім на досудовому слідстві та під час судового слідства у справі не заявлявся, тому останній має право на звернення до суду із позовом в порядку, визначеному ЦПК України.
При закритті кримінальної справи слід вирішити питання про речові докази та судові витрати у справі.
Речові докази транспортні засоби, відповідно до ст. 81 КПК України, підлягає передачі власнику ОСОБА_10 (а.с. 22, 23).
Судових витрат у справі не заявлено про них не зазначив і прокурор.
Міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд (а.с. 77-78), застосовану до ОСОБА_8, слід скасувати після набрання постановою законної сили у зв’язку з закриттям кримінальної справи та звільненням його від кримінальної відповідальності.
На підставі п. "в" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року та ст. 44 КК України, керуючись ст.ст. 81, 91, 93, 276, 281 КПК України, суд -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 по обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, на додаткове розслідування, - відмовити.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі Закону України „Про амністію” від 08.07.2011 року.
Провадження по кримінальній справі №1-345/2011 (05-7947) по обвинуваченню ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, - закрити.
Речові докази у справі: транспортний засіб "ЗАЗ - 110307, н.з. НОМЕР_1, зеленого кольору кольору, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового зберігання Бориспільського МВ ГУ МВС України у Київській області, - повернути власнику ОСОБА_10.
Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_8 до набрання постановою суду законної сили залишити, а після набрання постановою суду законної сили, - скасувати.
Постанова суду може бути оскаржена протягом семи діб до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляції.
Суддя: С.М.Вознюк
