Справа
№: 1-345/11
ВИРОКІменем України
"14" вересня 2011 р. Олександрійський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого – судді Петрової О.Ф.
при секретарі Сніжко І.М.,
за участі прокурора Костирі Ю.В.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрії кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрії Кіровоградської обл., українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, не маючого судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Запоріжжя, росіянки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючої, проживаючої в АДРЕСА_3, зареєстрованої в АДРЕСА_4, несудимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж) за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_3 – ще й з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, за таких обставин:
15 листопада 2010 р. близько 15 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою з метою крадіжки прибули до домоволодіння АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_2, та діючи таємно, почали демонтувати залізний паркан, влаштований навкруги городу, та переносити металеві труби, стійки з труби металевої, швелер, з яких був виготовлений паркан, у двір будинку по АДРЕСА_6 де на той час проживала ОСОБА_4 Протиправні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були помічені господарем – ОСОБА_2, який вимагав їх припинення. Однак ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проігнорували вимоги, продовжуючи демонтувати паркан, а ОСОБА_3 вдався до погроз застосувати до потерпілого насильство шляхом нанесення тілесних ушкоджень, якщо останній буде втручатися. Потерпілий змушений був залишити місце події, а підсудні продовжили свої дії, заволодівши майном ОСОБА_2 на загальну суму 660 грн. 80 коп.: трубами металевими діаметром 50 мм х 30 мм довжиною 1,7 м у кількості 10 штук на суму 385 грн. 86 коп., стійками з труби металевої діаметром 50 мм довжиною 1,7 м у кількості 5 штук на суму 192грн. 93 коп., швелером № 6,5 довжиною 2 м вартістю 82 грн. 01 коп. Викрадені речі збули ОСОБА_5, а не виручені кошти придбали цигарки та алкогольні напої.
ОСОБА_3 визнав вину повністю, а ОСОБА_4 – частково. Підсудний ОСОБА_3 показав, що в листопаді 2010 р. він прийшов до ОСОБА_4. Разом вживали алкогольні напої. Згодом вийшли надвір палити та на сусідській території побачили вкопані у землю металеві труби. Викрали труби, стійки, швелер. Спочатку перенесли їх до двору, де мешкала ОСОБА_4, а потім здали на пункт прийому металобрухту, а за виручені кошти придбали цигарок та горілки. Не пам’ятає, чи бачив та чи погрожував господарю садиби, з якої викрадали майно, бо був п’яний.
Підсудна ОСОБА_4 показала, що вона разом з ОСОБА_3 викрала металеві вироби, що належали ОСОБА_2. Останнього на місці злочину вона не бачила й йому не погрожувала.
Окрім часткового визнання підсудною ОСОБА_4 та повного визнання підсудним ОСОБА_3 своєї винуватості, їх вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:
показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що в один із днів листопада 2010 р. близько 15 год. він вийшов з будинку та почув за хвірткою якесь шарудіння, підійшов ближче, відчинив хвіртку та побачив, як чоловік витягав з землі стовпчик. Він запитав у нього, що він робить. Той відповів, що бере метал. В цей час ОСОБА_4 тягнула лист заліза. На його питання, що вона робить, остання, усвідомлюючи його присутність, не відреагувала. ОСОБА_3 почав йому погрожувати розправою. Він, потерпілий, вирішив просити втручання голови квартального комітету і розповів їй про обставини викрадення ;
показаннями свідка ОСОБА_6 про те,що в листопаді 2010 р. до неї, як голови квартального комітету, приходив ОСОБА_2 та скаржився на ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які витягли стовпчики паркану, при цьому розповів, що ОСОБА_3 погрожував йому розправою, якщо він буде втручатися. Вона ходила до винуватців, які обіцяли відновити паркан.
даними протоколу огляду місця події від 18 листопада 2010 р. та фото-таблицями до нього, з яких вбачається, що частина огорожі домоволодіння АДРЕСА_5 що межує з домоволодінням АДРЕСА_6, провисає та тримається на дроті (а.с. 8);
даними протоколів відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо місця та способу заволодіння металевими виробами від паркану (а.с. 85-86, 87-88);
висновком судово-товарознавчої експертизи про ринкову вартість викраденого майна (а.с. 61-62).
Отже, винність підсудних знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Дії підсудних суд кваліфікує за ч.2 ст. 186 КК України: відносно ОСОБА_3 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, а відносно ОСОБА_4 - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) за попередньою змовою групою осіб.
Дії підсудних, про вчинення яких вони заздалегідь домовилися, розпочаті як таємне викрадення чужого майна, з появою потерпілого на місці злочину переросли у відкрите викрадення, при цьому ОСОБА_3 з метою безперешкодного заволодіння цим майном вдався до погроз застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.
Разом з тим, суд не вбачає в діях ОСОБА_4 кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, - погрози застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, оскільки, як стверджує потерпілий, такі погрози висловлював лише ОСОБА_3
Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 була присутня при тому, як потерпілий вимагав припинення протиправних дій. Із сплином часу та враховуючи, що на той час вона була в стані сп’яніння, зараз може не пам’ятати цього.
Призначаючи покарання підсудним, суд виходить з загальних засад його призначення , визначених ст. 65 КК України, та враховує, що вони вчинили умисний тяжкий злочин, які довели до кінця.
ОСОБА_3 не має судимості, має сім’ю, а ОСОБА_4 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності та є одинокою жінкою. Обоє мають залежність від алкоголю та потребують лікування від алкоголізму.
В якості обставини, що пом’якшує покарання кожного з них, суд враховує щире каяття підсудних, а також добровільне відшкодування шкоди з боку ОСОБА_3
Обставиною, що обтяжує покарання підсудних, суд визнає вчинення ними злочину в стані алкогольного сп’яніння.
З огляду на викладене суд вважає, що виправлення підсудних можливе за умови призначення покарання з випробуванням.
Судових витрат та речових доказів по справі немає.
Керуючись ст.ст.321-324 КПК України, суд -
З А С У Д И В :
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожному.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити засуджених від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки кожному, поклавши на них обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися на реєстрацію в кримінально - виконавчу інспекцію, пройти курс лікування від алкоголізму.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо засуджених залишити без змін - підписку про невиїзд.
.
Апеляцію на вирок може бути подано до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення вироку.
Суддя
