Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1494/22 Справа № 2-537/11 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Кравченко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційноюскаргоюОСОБА_1
на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року
у справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), заінтересовані особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Вільногірської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в якому зареєстровані малолітні, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2021 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Хоменко Д. звернувся до суду із поданням про зверненнястягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , в якому зареєстровані малолітні.
Подання мотивував тим, що у головного державного виконавця Дрижирук О.О. перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 61641244 відносно боржника ОСОБА_2 до складу якого входять два виконавчих провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-537/11, виданого 29 травня 2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 загальної (залишкової суми) у розмірі 397 547,06 грн. та виконавчого листа №174/682/16-ц, виданого 25 квітня 2020 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 у розмірі 914 314,00 грн.
В ході проведення виконавчих дій встановлено, що за боржником обліковується нерухоме майно, а саме: 1/2 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрована родина з неповнолітніми дітьми. Стягувач ОСОБА_1 просив розпочати примусову реалізацію 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 без дозволу органу опіки та піклування. 15 січня 2015 року державний виконавець звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Вільногірської міської ради, як органу опіки та піклування, з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію 1/2 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що належить на праві приватної власності боржнику ОСОБА_2 , та в якому зареєстровані малолітні. Вважав, що листом від 02 лютого 2021 року № 0643/01-68/21-071, державному виконавцю фактично було відмовлено у наданні такого дозволу.
На підставі вищевикладеного просив звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року у задоволенні подання старшого державного виконавця відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що чинним ЦПК України не передбачено можливості звернення державного виконавця до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника у якому зареєстровані малолітні діти, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що таке подання є необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням чинного ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити подання державного виконавця.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що реалізація нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти, здійснюється в тому числі на підставі судового рішення. Вважає, що державний виконавець має право в рамках виконавчого провадження звертатися до суду з поданням про надання дозволу про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в якому зареєстровані малолітні діти, хоча такий дозвіл є необов`язковим. Звернення з поданням старшого державного виконавця Хоменко Д., а не державного виконавця в провадженні якого перебуває виконавче провадження, не порушило прав боржника та не свідчить про не можливість суд розглядати подібні подання.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця Дрижирук О.О. перебуває зведене виконавче провадження № 61641244 відносно боржника ОСОБА_2 , до складу якого входять два виконавчих провадження. При цьому із поданням до суду звернувся старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Хоменко Д. До подання додані засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини зазначеного майна. ОСОБА_3 також є власником 1/2 частини вказаного будинку.
За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інші особи (т. 5 а.с.69,70 ).
З листа Служби у справах дітей від 02 лютого 2021 року № 0643/01-68/21-071, вбачається, що питання про надання для такого дозволу зазначена установа розглядає лише при особистому зверненні батьків дітей або осіб, що їх замінюють. Дозвіл оформлюється рішенням (т. 5 а.с.75,76 ).
З матеріалів подання державного виконавця убачається, що подання подано в межах розділу VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» і зокрема ст. 446 ЦПК України.
Державний виконавець Хоменко Д. просить суд надати дозвіл на звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 , а саме 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані двоє дітей, які є малолітнью та неповнолітнью на теперішній час.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. За змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) вказано, що «для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу Держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій Держвиконавця та/або органу опіки та піклування».
У справі, що переглядається: державним виконавцем розпочато процедуру виконання судового рішення про стягнення боргу з боржника.
Отже, отримання відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим.
З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги з приводу необов`язковості отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості, колегією суддів до уваги не приймаються.
Відповідно доположень пункту5розділу VІнструкції зорганізації примусовоговиконання рішень,виконавче провадженняпередається відодного державноговиконавця доіншого вмежах одногооргану державноївиконавчої службиу разі: хворобидержавного виконавця,його перебуванняу відрядженнічи відпустці; звільненнячи відстороненнявід посадидержавного виконавця; включеннядержавного виконавцядо складувиконавчої групипри іншомуоргані державноївиконавчої служби; відводу (самовідводу) державного виконавця відповідно до Закону; утвореннявиконавчої групиміж державнимивиконавцями одногооргану державноївиконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.
Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.
Звертаючись до суду з поданням в рамках виконавчого провадження № 61641244 старший державний виконавець Хоменко Д. повноважень на ведення вказаного виконавчого провадження суду не надав. Матеріали справи не містять будь-яких письмових доручень начальника органу державної виконавчої служби про передачу виконавчого провадження № 61641244 ОСОБА_6 . У зв`язку з чим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводу правомірності звернення старшого державного виконавця Хоменка Д. з даним поданням.
Інші доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова
