Справа № 2-537/11
Провадження №2/1326/279/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2012 року Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого-судді Мартинишин М.М.
при секретарі Кметь А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»
про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди, пені та судові витрати ,-
встановив:
Позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про стягнення в його користь з відповідача невиплаченого страхового відшкодування у розмірі - 375 250 грн. (за мінусом франшизи 5% від суми 395 000 грн., що становить 19 750 грн.) із застосуванням індексу інфляції за період із липня 2009 року по січень 2012 року включно на 118,3%, що становить 68 670,75 грн., а також 3% річних від простроченої суми - 29 516,24 грн., всього: 98 186, 99 грн. ( 68 670,75 + 29 516,24 -98 186, 99 ), пені та моральної шкоди, всього 522 216,24 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що уклав з відповідачем договір страхування належного йому на праві власності автомобіля КАМАЗ. Після настання страхового випадку, що полягав у викраденні його автомобіля, відповідач не виконав умови договору страхування та безпідставно відмовив йому у виплаті страхового відшкодування за договором. Відповідно до умов договору йому належить до виплати пеня за термін невиконаних зобов'язань по договору, а також виплати, пов'язані з інфляцією грошових коштів. Зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, позов підтримали повністю. Додатково пояснили, що автомобіль застрахований за програмою «Повне КАСКО», де було обумовлено вартість транспортного засобу (395 000.00 грн.), розрахунок страхової премії 9717,00 грн., франшиза від страхової суми по кожному випадку - викрадення (угон) 5% . У заяві про страхування проставлені відмітки, що вказували на умови страхування. Зі страховиком був обумовлений відповідний тариф, що становив 2,46% по вантажному автомобілю вантажопідйомністю більше 2-х тон, а згідно програм такий тариф для вантажних автомобілів становив 2,36%. Отже запропонований страховиком тариф в розмірі 2,46% перекривав всі можливі ризики в тому числі за ризиком «незаконне заволодіння транспортного засобу (угон, викрадення), що діє в будь-який час доби в будь якому місці». Вважають, що умови договору відповідали його вимогам, у зв'язку із чим при здійсненні страхування автомобіля у договорі не вказано обмежень зберігання автомобіля у нічний час та встановлення будь-яких протиугінних пристроїв на вантажному автомобілі. Страховик з надуманих підстав стверджує, що автомобіль було викрадено у нічний час, оскільки на підтвердження цього не надано об'єктивних та допустимих доказів. Викрадення автомобіля виявлено зранку. Із Правилами добровільного страхування позивача ніхто не ознайомив, тексту таких йому не надано. Просять позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що випадок незаконного заволодіння належним позивачу автомобілем не відноситься до страхового, оскільки автомобіль було викрадено в нічний час зі стоянки, яка не охороняється, відтак, виключається виплата страхового відшкодування. Свої заперечення обґрунтовують тим, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про страхування», Правила страхування повинні містити виключення із страхових випадків і обмеження страхування. На вимогу зазначеної норми закону, Правила страхування містять р.5 «Виключення із страхових випадків, обмеження страхування». Згідно з п. 5.2.9. Правил страхування, страховому відшкодуванню не підлягають збитки внаслідок викрадення транспортного засобу чи незаконного заволодіння транспортним засобом при його знаходженні на стоянці або у гаражі, що не охороняється у нічний час ( з 23.00 год. до 06.00 год.), якщо інше не передбачено договором страхування та те, що Правила страхування є невід'ємною частиною даного Договору. Позивач підписав договір, де зазначено, що він з Правилами страхування ознайомлений та згідний. Окрім того, відповідач звернувся до суду із письмовою заявою про застосування позовної давності (один рік) стосовно стягнення пені у сумі 38 887,20 грн. з відповідача із дотриманням ч.2 ст.258 та ст.261 ЦК України. Простять у позві відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оглянувши матеріали кримінальної справи, порушеної за фактом незаконного заволодіння автомобілем позивача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 10,11,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Свідок ОСОБА_3, яка на час укладення договору страхування між сторонами працювала у страховій компанії, пояснила, що нею було проведено страхування викраденого автомобіля КАМАЗ-6520. Під час укладення договору страхування сторони договору узгодили ціну цього автомобіля, вибір програми страхування «Повне КАСКО», оплату, а також умови страхування. Правил страхування Страхової компанії «Брокбізнес»позивачу не надано, та не ознайомлено його з цими Правилами, оскільки такі були відсутні. У цьому і не було необхідності, оскільки позивачу був запропонований тариф 2,46%, який вона узгодила із керівництвом страхової компанії. Тариф у такому розмірі перекриває всі можливі ризики в тому числі і зберігання автомобіля в будь який час доби та в будь-якому місці. Тому договором були передбачені умови страхування за відсутності обмежень по умовах зберігання автомобіля. У відповідних клітинках, де передбачено обмеження по зберіганню автомобіля, не проставлено відміток на підтвердження таких обмежень. Умови договору були погоджені і підписані позивачем та представником страховика.
Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_4 пояснив, що він працював директором ПП «Децимус», яка здійснювала продаж вантажних автомобілів. ОСОБА_1 купив автомобіль КАМАЗ-6520. Він запропонував покупцю застрахувати автомобіль у страховій компанії «Брокбізнес», яка мала декілька різних програм страхування для клієнтів а саме: страхування «Повне КАСКО», «Часткове КАСКО», «Страхування частин автомобіля», страхування «Економ», страхування «Оптима», страхування «Каско-Пакет». Всі ці програми мали страховий захист за ризиком «незаконне заволодіння транспортних засобів, угон, викрадення», що діє в будь - який час доби, в будь-якому місці. Ним було звернено увагу, що цей пункт у всіх програмах був одним із найважливіших. Він був присутній при укладенні договору страхування між сторонами. З Правилами страхування позивача ніхто при цьому не знайомив.
Встановлено, що 30 грудня 2008 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір страхування належного йому автомобіля КАМАЗ-6520 державний номерний знак НОМЕР_1 терміном до 30 грудня 2009 року, що стверджується договором добровільного страхування № 006-26478 від вказаного числа. Відповідно до цього договору автомобіль застрахований за програмою «Повне КАСКО», без врахування зносу, від ДТП, стихійного лиха, пожежі, влучення каміння, інших предметів, протиправних дій третіх осіб, незаконного заволодіння транспортним засобом. В період з 6 до 8 квітня 2009 року із стоянки території заводу Комунального обладнання на вулиці Довгій, 3 у місті Львові застрахований автомобіль викрадений невстановленою особою, про що свідчать матеріали порушеної по цьому факту Личаківським РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області кримінальної справи за ознаками ч.3 ст.289 КК України. На даний час розслідування по справі зупинено на підставі п.3 ст. 206 КПК України за не встановленням особи, що вчинила вказаний злочин.
Після того, як позивачу стало відомо про викрадення автомобіля, він повідомив про це органи міліції та страхову компанію (відповідача), як передбачено умовами договору. Зауважень з боку відповідача не висловлено. 22 травня 2009 року відповідач повідомив позивача про відстрочку виплати страхового відшкодування з метою перевірки всіх обставин події, а 7 жовтня 2009 року відмовив у проведенні виплати страхового відшкодування з посиланням на п.5.2.9. Розділу «Виключення із страхових випадків»згідно Правил страхування страховика, де відшкодуванню не підлягають збитки внаслідок викрадення транспортного засобу чи незаконного заволодіння транспортним засобом при його знаходженні на стоянці або у гаражі, що не охороняється у нічний час (з 23.00 год. до 06.00 год.), якщо інше не передбачено договором страхування.
Відповідно до р.4 п.4 Договору добровільного страхування позивач ОСОБА_1 застрахував ризик «Незаконне заволодіння транспортним засобом», «Викрадення»на умовах заяви, яка є невід'ємною частиною договору страхування, без відміток про умову зберігання автомобіля на стоянці в нічний час з 23.00 до 06.00 год., яка охороняється. Такі умови договору узгоджені сторонами з оплатою за відповідним тарифом - 2,46% від вартості нового автомобіля - 9 815,40 грн. При узгодженні умов страхування сторони погодили, що встановлений у такому розмірі тариф перекриває всі ризики та відповідно до програми «Повне КАСКО»дозволяє зберігати автомобіль КАМАЗ-6520 у будь-який час доби, у будь-якому місці.
Отже, відповідач на умовах договору прийняв на страхування майно позивача і зобов'язався у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику страхове відшкодування, а позивач зобов'язався сплатити страховий платіж в розмірі та в строки, передбачені договором. Страхові випадки і страхові ризики передбачені договором. Договором страхування визначено як страховий випадок незаконне заволодіння автомобілем.
Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування»добровільне страхування -страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначається правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладені договору страхування відповідно до законодавства.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»страховий випадок визначено як подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.
Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини страхування, договір укладений відповідно до вимог ст.ст. 979, 982 ЦК України з визначенням істотних умов такого договору. Страхувальник виконав умови договору в повному об'ємі.
Згідно Правил страхування страховика які є невід'ємною частиною договору страхування, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій особі, або іншій третій особі. Ризик викрадення - протиправне заволодіння транспортним засобом в результаті викрадення. Незаконне заволодіння транспортним засобом - вчинене умисно з будь-якою метою та будь-яким способом протиправне вилучення транспортного засобу у власника чи користувача всупереч його волі. Згідно р.7 п.7.4, 7.7 Правил договір страхування укладається на підставі цих Правил та письмової заяви страхувальника. Письмова заява страхувальника є невід'ємною частиною договору страхування, укладеного на основі цих Правил. При заповненні бланку заяви страхувальнику необхідно відповісти на ряд запитань, на підставі яких визначається розмір страхового платежу. Страховик на підставі поданих документів визначає ступінь ризику та розмір страхового тарифу з визначенням суми страхового платежу, строків внесення страхового платежу та узгоджує інші умови взаємовідносин сторін. Такий обов'язок закріплений у ст.20 Закону України «Про страхування». Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Правила страхування за своєю природою є локальним нормативним актом для страховика і, не будучи правовим актом, не є обов'язковими для страхувальника. Для повного ознайомлення із Правилами страхування, необхідно видати клієнту копію у постійне користування. Для того, щоб ці правила стали джерелом регулювання страхового правовідношення та обов'язковими для обох сторін, вони тим чи іншим чином мають бути вписані у договір страхування. Тобто, первинним у взаємовідносинах сторін є договір і якщо у ньому міститься посилання на Правила страхування, то в такому випадку вони є обов'язковими для обох сторін. Якщо ж зазначеного посилання у договорі немає, то суд не може посилатися на Правила страхування, а має надати перевагу договору. Так само за наявності колізії положень Правил страхування з положеннями договору страхування, пріоритет слід надавати положенням договору, на які саме погодився страхувальник, підписуючи його. Суд приходить до висновку, що на обґрунтування заперечень представника відповідача про те що страховий випадок не настав, не надано належних, достатніх та допустимих доказів. Твердження про те, що страховий випадок не настав, оскільки автомобіль викрадено у нічний час, не знайшло свого підтвердження наданими доказами. Зберігання автомобіля у нічний час на охоронюваній стоянці чи в гаражі умовами договору між сторонами не передбачено.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування». Таких підстав у договорі між сторонами не передбачено.
Частина 1 ст. 990 ЦК України передбачає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної страховим договором і страхового акта. Суд вважає відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування неправомірною. В зв'язку з цим, р.4 п.4 договору страхування передбачено наступний порядок виплати страхового відшкодування: 30% суми виплачується після порушення кримінальної справи. Остаточна сума, за винятком обумовленої франшизи, за фактом викрадення виплачується по закінченню терміну розслідування органами МВС (припинення чи призупинення провадження за даною справою), але не раніше ніж через два місяці з дня порушення кримінальної справи. Проте відповідач, в порушення даних умов договору, не здійснив виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А тому, позов щодо стягнення страхового відшкодування підлягає задоволенню у сумі 375 250 грн., виходячи з наступного розрахунку : 395 000 грн. - загальна страхова сума, 5% (безумовна франшиза згідно договору страхування) - 19 750 грн. (395 000 - 19 750 = 375 250 грн.).
Відповідно до р.4 п.5 договору добровільного страхування за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування страховик сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Згідно поданого розрахунку сума стягнення за період з 18 червня 2009 року до 20 червня 2010 року становить 38 779,25 грн. Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Слід відмовити у задоволенні вимог про стягнення розміру інфляції та 3% річних (68 670,75грн. + 29 516.24 грн.), разом 98 186,99 грн. за прострочу виконання взятих на себе зобов'язань та виплати страхового відшкодування страховиком, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте договором страхування (р.4 п.5) передбачено майнову відповідальність страховика за несвоєчасне проведення виплати страхового відшкодування шляхом сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Встановлено, що між сторонами існували договірні правовідносини, які регулюються спеціальним Законом України «Про страхування»та нормами ст.ст. 625, 992 ЦК України, які не передбачають такого виду відповідальності страховика як відшкодування моральної шкоди, не передбачає такої відповідальності і договір, укладений між сторонами. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, на якій ґрунтуються вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Доказів на підтвердження того, що з вини відповідача йому завдано моральну шкоду, наявність такої шкоди, причинний зв'язок між шкодою і протиправними діяннями відповідача, позивач не надав. Тому із заявлених підстав у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити за недоведеністю.
Розподіл судових витрат проводиться відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Стягненню з відповідача підлягають витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120 грн., та судовий збір в сумі 1700 грн. на користь держави.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 30, 59, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
вирішив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 375 250( триста сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 38 779( тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 25 коп., 120(сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що були сплачені при поданні позовної заяви, а всього разом 414 149( чотириста чотирнадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 25 коп..
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»
на користь держави судовий збір в сумі 1700(одна тисяча сімсот) грн. 00 коп..
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Мартинишин М.О.
