АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/6680/16 Справа № 2-537/11
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 81
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2016 року м. Дніпро
15 листопада 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Повєткіна В.В., Осіяна О.М.,
при секретарі – Григор'євій В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за поданням Головного державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області ОСОБА_2 про примусове проникнення до домоволодіння боржника ОСОБА_3
за апеляційною скаргою Головного державного виконавця Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області ОСОБА_2
на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2016 року,
В С Т А Н О В И В:
22 червня 2016 року Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Вільгірського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 звернулася до суду з поданням про примусове проникнення в домоволодіння № 4 по вул. Будівельників в м. Вільногірську, яке належить ОСОБА_3, для перевірки майнового стану боржника та для складання акту опису й арешту для подальшої передачі майна боржника на реалізацію для належного виконання рішення суду. Подання мотивував тим, що у відділі державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі – ВДВС Вільногірського МУЮ) перебуває виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-537/11 від 13.05.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у сумі 1 780 919,30 грн. Боржник в добровільному порядку рішення суду не виконує, чинить перешкоди та не надає доступ до майна на яке може бути звернуто стягнення за адресою проживання боржника, систематично перешкоджає повноцінному проведенню виконавчих дій. Таким чином, без примусового проникнення до житла боржника, державний виконавець позбавлений можливості застосувати всі заходи для виконання виконавчого провадження (а.с.1-4)
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2016 року в задоволенні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вільгірського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Будівельників, 4 – відмовлено в повному обсязі ( а.с.41-44).
З даною ухвалою не погодилася Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Вільгірського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, ставить питання про її скасування і постановлення нової ухвали, про задоволення подання (а.с.50-55).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши її та передавши питання щодо розгляду подання на новий розгляд до суду 1 інстанції, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні ВДВС Вільногірського МУЮ перебуває виконавче провадження по виконавчому листу № 2-537/11 від 13.05.2015 року, виданому Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у сумі 1 780 919,30 грн. (а.с.6).
Виконавче провадження відкрито 08.06.2015 року, що вбачається з копії постанови, яка направлена боржнику та стягувачу (а.с.5).
Згідно копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за адресою вул. Будівельників, 4 в м. Вільногірську. Також йому та ОСОБА_5 належить по 1/2 частині вказаного домоволодіння (а.с.13-17).
Листом від 26.02.2016 року ОСОБА_3 запропоновано надати державному виконавцю в добровільному порядку належне йому домоволодіння для встановлення майнового стану боржника (а.с.18).
З письмових пояснень ОСОБА_3 від 26.02.2016 року випливає, що він проти проникнення на територію домоволодіння заперечує, оскільки належного йому майна в домоволодінні немає, при цьому будуть порушені права співвласника домоволодіння - ОСОБА_5В.( а.с.19).
Листом від 17.03.2016 року за вих. № 1367 ОСОБА_3 повідомлено, що 18.03.2016 року о 14 год. 00 хв. державним виконавцем буде здійснюватись встановлення його майнового стану за адресою проживання, а саме: м. Вільногірськ, вул. Будівельників, 4. Запропоновано надати державному виконавцю в добровільному порядку домоволодіння для огляду та складання акту опису й арешту (а.с.20).
З письмових пояснень ОСОБА_3 від 17.03.2016 року випливає, що відповідно до шлюбного договору від 10.10.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, все рухоме майно, яке є в домоволодінні за адресою: м. Вільногірськ, вул. Будівельників, 4, належить його колишній дружині ОСОБА_6 Також його колишня дружина ОСОБА_5 має у власності 1/2 частину домоволодіння. Вказані особи боргових зобов’язань перед ОСОБА_4 не мають. Від виконання судового рішення він не відмовляється (а.с.21-22).
Згідно акту державного виконавця від 18.03.2016 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-537/11 від 13.05.2015 року, встановлено, що при виході за місцем проживання боржника він не надав дозволу на входження на територію домоволодіння для встановлення майнового стану у добровільному порядку (а.с.23).
Листом від 06.04.2016 року за вих. № 1666 ОСОБА_3 повідомлено, що 07.04.2016 року о 15 год. 00 хвл. державним виконавцем буде здійснюватись встановлення його майнового стану за адресою проживання, а саме: м. Вільногірськ, вул. Будівельників, 4. Запропоновано надати державному виконавцю в добровільному порядку домоволодіння для огляду та складання акту опису й арешту (а.с.24).
В поясненнях від 06.04.2016 року ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до шлюбного договору від 10.10.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, все рухоме майно, яке є в домоволодінні за адресою: м. Вільногірськ, вул. Будівельників, 4, належить його колишній дружині ОСОБА_6 Також його колишня дружина ОСОБА_5 має у власності 1/2 частину домоволодіння. Вказані особи боргових зобов’язань перед ОСОБА_4 не мають. Від виконання судового рішення він не відмовляється (а.с.25-26).
Згідно акту державного виконавця від 07.04.2016 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-537/11 від 13.05.2015 року, встановлено, що при виході за місцем проживання боржника він не надав дозволу на входження на територію домоволодіння для встановлення майнового стану у добровільному порядку ( а.с.27).
Листом від 12.04.2016 року за вих. № 1816 ОСОБА_3 повідомлено, що 14.04.2016 року об 11 год. 00 хв. державним виконавцем буде здійснюватись встановлення його майнового стану за адресою проживання, а саме: м. Вільногірськ, вул. Будівельників, 4. Запропоновано надати державному виконавцю в добровільному порядку домоволодіння для огляду та складання акту опису й арешту (а.с.28).
Згідно акту державного виконавця від 14.04.2016 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-537/11 від 13.05.2015 року, встановлено, що при виході за місцем проживання боржника він не надав дозволу на входження на територію домоволодіння для огляду (а.с.31).
В поясненнях від 14.04.2016 року ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до шлюбного договору від 10.10.2011 року, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, все рухоме майно, яке є в домоволодінні за адресою: м. Вільногірськ, вул. Будівельників, 4, належить його колишній дружині ОСОБА_6 Автомобіль перебуває в заставі та 1/2 його частина належить його колишній дружині. Також його колишня дружина ОСОБА_5 має у власності 1/2 частину домоволодіння. Частки не виділені. У домоволодінні належне йому майно відсутнє. Від виконання судового рішення він не відмовляється.
Розглядаючи подання державного виконавця, суд 1 інстанції, в тому числі посилався на статтю 30 Конституції України, якою кожному громадянину гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Проникнення до житла чи до іншого володіння особи, допускається лише за вмотивованим рішенням суду. Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Обґрунтовуючи відмову у задоволенні подання, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, оскільки державний виконавець просив надати дозвіл на примусове проникнення до домоволодіння № 4 по вул. Будівельників в м. Вільногірську Дніпропетровської області, яке окрім боржника, належить також ОСОБА_5, майно в будинку – ОСОБА_7, також у домоволодінні зареєстровані ОСОБА_8, ОСОБА_9, 2014 р. н. та ОСОБА_10, 2004 р. н., а тому проникнення до вказаного приміщення може порушити законні права та інтереси вказаних осіб.
Разом з тим, заявлені вимоги є неконкретними, оскільки не вказано, куди саме на території домоволодіння боржника необхідно проникнути - у житловий будинок, земельну ділянку, господарські будівлі чи інші приміщення, не зазначено яке саме майно слід перевірити на співвідношення з технічною документацією та якою саме, а виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може самостійно їх уточнювати.
Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до положень ч. 2-5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (ч. 7 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Пунктом 10 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Отже, необхідність надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника повинна бути належним чином обґрунтована.
Висновки суду 1 інстанції зроблені формально та передчасно, скільки судом не досліджено матеріали виконавчого провадження, не з’ясовано обставини не можливості виконання рішення суду іншим шляхом, не перевірено існування та не досліджено, у разі наявності, шлюбний договір на підставі якого, начебто все майно, яке знаходиться в будинку, належить колишній дружині ОСОБА_7, не з’ясовано відомості щодо реєстрації та проживання у домоволодінні інших осіб (ОСОБА_8, ОСОБА_9, 2014 р. н. та ОСОБА_10, 2004 р. н.).
Отже, судом 1 інстанції не було з’ясовано всіх обставин, необхідних для розгляду даного подання по суті.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати та передати питання щодо розгляду подання на новий розгляд до суду 1 інстанції, відповідно до вимог цивільного процесуального кодексу України, враховуючи вимоги подання, конкретні обставини справи, положення Закону України «Про виконавче провадження» та вимоги Конституції України.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2016 року – скасувати та передати питання щодо розгляду подання на новий розгляд до суду 1 інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
