Справа № 2-537/11
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09.02.2011 Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Черкасенко Т. Г
при секретарі Курепіна Н. В.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: Центрально-міський відділ державної виконавчої служби криворізького міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство „ПроКредитБанк”, ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: Центрально-міський відділ державної виконавчої служби криворізького міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство „ПроКредитБанк”, ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 11.04.2008 р. між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «ПроКредитБанк» була укладена рамкова угода №72 про надання кредиту. Після цього 04.07.2008 р. були укладені угоди №19.4423/72 про надання траншу та №72-Д34 про заставу товарів в обороті.
01.09.2010 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був виданий виконавчий напис реєстраційний №2962, а пізніше 27.09.2010 р. були видані ще два виконавчі написи реєстраційні №3456, №3457 про звернення стягнення на майно квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у рахунок задоволення вимог кредитора ПАТ «ПроКредитБанк» у загальній сумі 205368,00 грн.
В свою чергу приватним нотаріусом порушені вимоги Закону України «Про нотаріат», а саме безпідставно видані виконавчі написи за реєстраційними №2962, №3456 та №3457 про звернення стягнення на майно.
Позивачі зазначили, що відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", розділу 1 Постанови N 1172 від 29.06.99 р. нотаріус допустив вчинення виконавчих написів за наявності у боржника спору з кредитором стосовно суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування та пені, який виник на підставі кредитних договорів. Зокрема, договір іпотеки, за яким було видано виконавчий напис про звернення стягнення договір №19.3576-ІД 1 від 03.08.2007 р. передбачає що він є забезпеченням виконання зобов`язання ОСОБА_2, а нині ОСОБА_2 за договором кредиту №19.3576 від 03.08.2007 р., а ніяк не якихось інших кредитних договорів, зокрема договорів №72 від 11.04.2008 р. та №19.4423/72 від 04.07.2008 р. Таким чином, договір іпотеки на підставі якого був виданий виконавчий напис не є забезпеченням виконання позивачем ОСОБА_2 зобов`язань за іншими договорами та на інші суми зобов`язань. Відповідачем приватним нотаріусом було звернено стягнення на предмет застави, який жодним чином не виступав об`єктом правовідносин між сторонами щодо угод, укладених у 2008 р. і тому він (об`єкт застави) не може враховуватись при стягненні заборгованостей чи ін. виконання зобов`язань. Банк надав нотаріусу інформацію про заборгованість по кредитному договору від 2008 р., а не щодо угод від 2007 р., яка була погашена. Тобто зобов`язання за кредитним договором від 2007 р. боржником були виконані в повному обсязі і відповідно до ст. 28 ЗУ «Про заставу» застава мала бути припинена.
Позивачі також зазначили, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» «Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором». Зобов`язання за кредитними угодами від 2008 р. не забезпечувались заставою квартири, що зазначено у самому договорі іпотеки.
Також позивачі зазначили, що відповідно до п. 283 розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мінюсту №20/5 від 03.03.2004 р. «Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного
зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється
нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання
іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця,
письмової вимоги про усунення порушень», чого нотаріусом зроблено не було.
Крім того, позивачі зазначили, що відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою від 29.06.1999 року №1172 визначено, що підставами для стягнення заборгованості у безспірному порядку проводиться за нотаріально посвідченими угодами , що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Згідно з вказаними вище вимогами закону нотаріус не мав права вчиняти виконавчого напису, оскільки кредитний договір 120/088/06 від 14 грудня 2006 р. не був укладений в нотаріально-посвідченій формі. Договір же застави є похідним від кредитного договору і є лише способом забезпечення зобов'язань за основним договором.
Позивачі також заявляють про те, що визнанню такими, що не підлягають виконанню, підлягають всі три виконавчі написи, оскільки вони порушують наші законні права власників
На підставі вищевикладеного просять суд визнати виконавчі написи за реєстраційними №2962 від 01.09.2010 р., №3456 та №3457 від 27.09.2010 р., що видані приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, такими, що не підлягають виконанню.
В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з,явився, надав суду заперечення, в яких зазначив, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірного порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України „ 1172 від 29 червня 1999 року „ про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”.
Оскільки ПАТ „ПроКредитбанк” надав нотаріусу належний пакет документів відповідно до чинного законодавства, заяву про вчинення напису, оригінал кредитного договору, договір іпотеки, первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, виписку по рахунку основного боржника ОСОБА_2, оригінали вимог до боржників з доказами їх отримання, заставодавця та іпотекодавців, розрахунок заборгованості до кредитного договору, то вимоги АТ „ПроКредитБанк” визнані нотаріусом правомірно безспірними та вчинено виконавчі написи.
Крім того, відповідач зазначив, що стосовно неотримання позивачами повідомлень згідно ст.. 35 закону України „ про іпотеку”, то вимоги були вручені особисто в руки ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, що підтверджується їх власними підписами на відповідних вимогах.
Відповідач вважає, що жоден з доводів позивачів не доводить неможливість або незаконність вчинення виконавчих написів нотаріуса, тому вважає подану позовну заяву безпідставною та поданою для затягування процесу стягнення.
Відповідач в своїй заяві просив суд розглянути справу за його відсутності.
Суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідача.
Представник ПАТ „ПроКредитБанк” Федоренко В.В. в судовому засіданні заперечення ПАТ „ проКредитБанк” підтримав, суду зазначив, що вважає дії відповідача щодо вчинення вище зазначених виконавчих написів правомірними, а позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 таким, що не підлягає задоволенню.
Представник Центрально-міського відділу ДВС криворізького міського управління юстиції. ОСОБА_5 в судове засідання не з,явились, належним чином були повідомлені про розгляд справи, суд вирішив розглянути справу за їх відсутності.
Суд, вислухавши представника позивачів, представника третьої особи- ПАТ „ПроКредитБанк”, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 11.04.2008 р. між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «ПроКредитБанк» була укладена рамкова угода №72 про надання кредиту. Після цього 04.07.2008 р. були укладені угоди №19.4423/72 про надання траншу та №72-Д34 про заставу товарів в обороті.
01.09.2010 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був виданий виконавчий напис реєстраційний №2962, 27.09.2010 р. були видані два виконавчі написи реєстраційні №3456, №3457 про звернення стягнення на майно квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у рахунок задоволення вимог кредитора ПАТ «ПроКредитБанк» у загальній сумі 205368,00 грн.
Суд вважає, що приватним нотаріусом порушені вимоги Закону України «Про нотаріат», а саме безпідставно видані виконавчі написи за реєстраційними №2962, №3456 та №3457 про звернення стягнення на майно.
Так, відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", розділу 1 Постанови N 1172 від 29.06.99 р. нотаріус допустив вчинення виконавчих написів за наявності у боржника спору з кредитором стосовно суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування та пені, який виник на підставі кредитних договорів. Зокрема, договір іпотеки, за яким було видано виконавчий напис про звернення стягнення договір №19.3576-ІД 1 від 03.08.2007 р. передбачає що він є забезпеченням виконання зобов`язання ОСОБА_2, а нині її прізвище ОСОБА_2 за договором кредиту №19.3576 від 03.08.2007 р., а ніяк не інших кредитних договорів, зокрема договорів №72 від 11.04.2008 р. та №19.4423/72 від 04.07.2008 р. Таким чином, договір іпотеки на підставі якого був виданий виконавчий напис не є забезпеченням виконання позивачем ОСОБА_2 зобов`язань за іншими договорами та на інші суми зобов`язань.
Відповідачем приватним нотаріусом було звернено стягнення на предмет застави, який не виступав об`єктом правовідносин між сторонами щодо угод, укладених у 2008 р. і тому об`єкт застави не може враховуватись при стягненні заборгованостей.
Судом встановлено, що Банк надав нотаріусу інформацію про заборгованість по кредитному договору від 2008 р., а не щодо угод від 2007 р., яка була погашена. Тобто зобов`язання за кредитним договором від 2007 р. боржником були виконані в повному обсязі і відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу» застава мала бути припинена.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» «Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором».
Як встановлено в судовому засіданні, зобов`язання за кредитними угодами від 2008 р. не забезпечувались заставою квартири, що зазначено у самому договорі іпотеки.
Відповідно до п. 283 розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мінюсту №20/5 від 03.03.2004 р. «Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного
зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється
нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання
іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця,
письмової вимоги про усунення порушень», чого нотаріусом зроблено не було.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою від 29.06.1999 року №1172 визначено, що підставами для стягнення заборгованості у безспірному порядку проводиться за нотаріально посвідченими угодами , що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Згідно з вказаними вище вимогами закону нотаріус не мав права вчиняти виконавчого напису, оскільки кредитний договір 120/088/06 від 14 грудня 2006 р. не був укладений в нотаріально-посвідченій формі. Договір же застави є похідним від кредитного договору і є лише способом забезпечення зобов'язань за основним договором.
На підставі вищевикладеного суд вважає необхідним визнати виконавчі написи за реєстраційними №2962 від 01.09.2010 р., №3456 та №3457 від 27.09.2010 р., що видані приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, такими, що не підлягають виконанню.
Керуючись ст. ст. 10,11,60 ЦПК України, а також ст.202, 203, 204, 234, 1046, 1051 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: Центрально-міський відділ державної виконавчої служби криворізького міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство „ПроКредитБанк”, ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати виконавчі написи за реєстраційними номерами 2962 від 1 вересня 2010 року, № 3456 та № 3457 від 27 вересня 2010 року, що видані приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_4, такими, що не підлягають виконанню.
На рішення суду може бути подана апеляція в Дніпропетровський апеляційний суд через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:Т. Г. Черкасенко
