Головуючий у 1й інстанції Гноєвий С.С.
Категорія 27 Доповідач Гаврилова Г.Л.
У Х В А Л А
Іменем України
01 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Ігнатоля Т.Г.
суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.
при секретарі Костоманової А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Кредитної спілки «Бюджет» ( КС «Бюджет») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 лютого 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 441-08-К від 11.11.2008 року.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 лютого 2013 року позовні вимоги КС « Бюджет» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1, та ОСОБА_2, у солідарному порядку на користь КС«Бюджет» заборгованість за кредитним договором №441-08-К від 11.11.2008 року в розмірі 12 995 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 62 копійки, з яких 5000 (п'ять тисяч) гривень сума основного боргу, 7995 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять ) гривень 62 копійок заборгованість за відсотками, та в рівних частках на користь КС «Бюджет» суму сплаченого судового збору у розмірі 129 гривень 96 копійок, а саме по 64 гривні 98 копійок з кожної.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від16 квітня 2013 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення була залишена без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду від 06.02.2013 року, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, та,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду змінити та відмовити у задоволені позову про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_2. В обґрунтування доводів скарги зазначили, що позивач без згоди поручителя ОСОБА_2 змінив кредитну ставку , збільшив її до 96%. Таким чином, поручитель не була проінформована та не давала згоду на збільшення розміру своєї відповідальності, отже, суд мав застосувати до правовідносин ч.1. статті 559 ЦК України, а саме- припинення поруки.
Судове рішення в частині стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_1 не оскаржується.
Відповідачки, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились,ОСОБА_1 надала заяву про слухання справи за її відсутність.(а.с. 147,154)
Заслухавши суддю - доповідача,представника позивача Гавриленко М.О., який заперечував проти доводів скарги, просив судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 11 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Бюджет» був укладений кредитний договір №441-08-К за яким КС «Бюджет» видала ОСОБА_1 кредит на умовах повернення та сплати відсотків за його користування у сумі 5000 гривень терміном на 12 місяців до 15 листопада 2009року. Відповідно до умов договору, плата за користування кредитом становить 48 % процентів річних від суми залишку кредиту за кожен день користування. (а.с.13-14).
11 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою «Бюджет" був укладений договір поручительства №441-08-К , за яким ОСОБА_2 взяла на себе солідарну відповідальність у повному обсязі по обов'язках ОСОБА_1 по кредитному договору. (а.с.15).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що ОСОБА_1, як позичальник, належним чином не виконує умови кредитного договору, у зв'язку з чим, відповідно до наданих позивачем розрахунків, станом на 30 листопада 2010 року заборгованість склала 12 995, 62 гривень, з яких 5000 гривень сума основного боргу, 7995,62 гривень- заборгованість за відсотками, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2,як солідарні боржники, повинні сплатити прострочену заборгованість по кредиту та відсотки за користування кредитом.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду.
Частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, за приписами статті 628 ЦК України згода поручителя на укладення угоди до кредитного договору про збільшення відсоткової ставки може бути виражена не обов'язково в окремому документі, а, може бути передбачена в самому договорі поруки.
Як вбачається з умов договору поруки ,поручительОСОБА_2 поручається перед кредитором у повному обсязі за виконання обов'язку за кредитним договором№441-08-К від 11.11.2008 року, укладений між Кредитором та Боржником(ОСОБА_1)( п.1.1, 2.1). Поручитель зобов'язався у разі порушення Боржником зобов'язання за всіма зобов'язаннями боржника, в тому числі й за сплату процентів та додаткових процентів. ( п.п.3.1.1.)
Відповідно до умов кредитного договору у разу прострочення платежів за рішенням Кредитного комітету цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. ( п.3.7.) та протягом строку визнання кредиту з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 96% річних( п.3.8)
Відповідно до п.3.7. кредитного договору, 01 квітня кредит був визнаний таким, що є із підвищеним ризиком і період з вказаної дати по 30 листопада 2010 року, згідно умов договору, був здійснений перерахунок процентів на залишок основної суми боргу за ставкою 96% річних.
На виконання п.5.3.2. кредитного договору 02.04.2009 року боржник та поручитель письмово були повідомлені про визнання кредиту з підвищеним ризиком та у зв'язку з цим підвищення процентної ставки до 96%. ( а.с.157-159)
Таким чином, ОСОБА_2 знала про усі умови кредитного договору, зобов'язалась перед кредитором за належне виконання взятих на себе зобов'язаннях ОСОБА_1,отже посилання апелянтів, що збільшення процентної ставки відбулись без згоди поручителя, не відповідає обставинам справи.
За таких обставин, оскаржуване рішення відповідає положенням закону і підстав для його скасування або зміни не має.
Інші доводи апеляційної скарги також не приводять судову колегію до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, або неправильного застосування норм матеріального закону, які є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Судді
