Справа 2-537/11
п/с 6/174/4/2017
УХВАЛА
21 лютого 2017 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді – Данилюк Т.М.,
за участю секретаря - Пелипас Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірську подання начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської областіпро тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - ОСОБА_1,-
В С Т А Н О В И В:
21.02.2017 року до Вільногірського міського суду, надійшло подання начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, без вилучення паспортного документа. В обґрунтування свого звернення зазначає, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-537/11 від 13.05.2015 року, виданого Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 1 780 919,30 грн.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Начальник Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області до суду не з’явився, про те, надав до канцелярії суду телефонограму про розгляд справи без його участі.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Суд, вивчивши подання, приходить до висновку, що воно не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України громадян України», регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв’язання спорів у цій сфері.
Пунктом 2 ст. 6 даного Закону, передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов’язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зобов’язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України, виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо).
Відповідно до положення ч.2 ст. 10 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання».
В свою чергу у поданні начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, не наведено підстав та доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, як і не надано доказів того, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов’язань, визначених рішенням суду.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення даного подання.
Керуючись ст.ст. 208-210, 377-1 ЦПК України, ст.ст. 2, 11 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні подання Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - ОСОБА_1 – відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя Вільногірського
міського суду ОСОБА_3
