АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-537/11
Номер провадження 22-ц/786/1375/2013
Головуючий у 1-й інстанції Рябченко Ю.О.
Доповідач Мартєв С. Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2013 року
м. Полтава
Апеляційний суд Полтавської області в складі:
головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,
суддів - КУЗНЄЦОВОЇ О.Ю., ХІЛЬ Л.М.,
за участю секретаря - РЕНКЕВИЧ М.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 вересня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитного договором.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2011 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з позовом, у якому зазначало, що за умовами кредитного договору №2203843823 від 17.03.08 року ОСОБА_4 отримано кредит у сумі 24 867,33 доларів США на строк користування кредитними коштами - 72 місяці, та сплатою 12,95% річних.
Цього ж дня укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 брала на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_4, які виникають з умов вказаного вище кредитного договору.
З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника, між ОСОБА_4 та банком укладена додаткова угода №2 до кредитного договору, відповідно до якої був збільшений на 27 місяців строк повернення кредитних коштів, фактична заборгованість по кредиту збільшилась на суму заборгованості за процентами.
Позичальник не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує встановлені договором проценти, унаслідок чого станом на 10.06.11 року має заборгованість по тіла кредиту у сумі 15 402,09 доларів США, заборгованість по процентам - 86,69 доларів США, банком також нараховані пені за порушення строків сплати кредиту у сумі 1 591,77 доларів США та за порушення строків сплати процентів у сумі 94,41 доларів США.
Просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, як боржника, та з ОСОБА_2, як поручителя, заборгованість на загальну суму 17 174,96 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 136 944,56 грн. та судові витрати.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 вересня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 136 944,56 грн. заборгованості за кредитним договором та 1 489,00 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення у частині задоволення позовних вимог банку до поручителя з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позову.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дійшов висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Місцевим судом встановлено, що 17.03.08 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступник - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №2203843823, відповідно до умов якого останньому надано кредит у сумі 24 867,33 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 17.03.14 року та сплатою 12,95% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника, які виникають з умов зазначеного кредитного договору, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 17.03.08 року, за умовами якого поручитель брала на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_4 у повному обсязі.
Станом на 10.06.11 року за кредитним договором №2203843823 від 17.03.08 року рахується заборгованість, що складається з: 15 402,09 доларів США суми непогашеного кредиту, 86,69 доларів США заборгованості по процентам, пені за порушення строків сплати кредиту у сумі 1 591,77 доларів США та пені за порушення строків сплати відсотків у сумі 94,41 доларів США, а всього - 17 174,96 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 136 944,56 грн.
За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, з огляду на ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Із справи вбачається, що по кредитному договору №2203843823 від 17.03.08 року має місце невиконання боржником взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Існування заборгованості за кредитними зобов'язаннями у заявленому у позові розмірі не заперечується відповідачем ОСОБА_4
Ураховуючи викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з боржника та поручителя заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитними коштами та неустойки.
Проте, розриваючи кредитний договір, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Проаналізувавши вимоги пред'явленого позову, убачається, що вимоги про розірвання кредитного договору банком не заявлялось.
Водночас, відповідач до суду зі зустрічною позовною заявою щодо зміни чи розірвання кредитного договору не звертався.
А, отже, висновок місцевого суду, що за обставин дострокового стягнення суму кредиту, наявні підстави для розірвання кредитного договору, не є незаконними, оскільки жодна зі сторін такої позовної вимоги не заявляла.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі у цій частині, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Апеляційна скарга не містить вимоги щодо скасування чи зміни рішення місцевого суду у частині розірвання кредитного договору, проте, ураховуючи явне порушення норм процесуального права, керуючись положеннями ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає за доцільне вийти за межі апеляційного розгляду справи.
Посилання апелянта на необхідність відмови у позові з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без отримання його згоди на таке збільшення є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Із роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України, даним у абз. 2 п. 22 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.12 року, убачається, що у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, поручитель має право пред'явити позов про визнання договору поруки припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Таким чином, збільшення обсягу відповідальності поручителя не є безумовною підставою для визнання договору поруки припиненим, оскільки порука може бути припинена лише за умови пред'явлення поручителем відповідного позову та ухвалення у такій справі судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідачці ОСОБА_2 було відомо, що банк звернувся до неї, як поручителя, з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 39).
Проте, протягом понад 1,5 року з моменту отримання копії позовних матеріалів, ОСОБА_2 не цікавилась судовим розглядом цієї справи та не пред'являла вимог до банку щодо визнання договору поруки припиненим, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави при апеляційному перегляді рішення місцевого суду для застосування наслідків, передбаченим ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Решта доводів апеляційної скарги також не ґрунтується на законодавстві та не дають підстав для скасування рішення місцевого суду у частині задоволених позовних вимог до поручителя.
Також судом першої інстанції невірно вирішено питання судових витрат, оскільки ст. 88 ЦПК України не допускає їх солідарного стягнення з кількох відповідачів.
З урахуванням зазначеного вище, рішення місцевого суду підлягає скасуванню у частині розірвання кредитного договору та розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 вересня 2011 року у частині розірвання кредитного договору та розподілу судових витрат скасувати.
Виключити з резолютивної частини рішення абзац про розірвання кредитного договору №2203843823 від 17.03.08 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" по 744,50 грн. судових витрат з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: МАРТЄВ С.Ю.
Судді : КУЗНЄЦОВ О.Ю.
ХІЛЬ Л.М.
З оригіналом згідно:
суддя МАРТЄВ С.Ю.
