АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7262/16 Справа № 2-537/11
Головуючий у 1 й інстанції - Ілюшик І. А. Доповідач - Макаров М.О.
Категорія 81
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,
при секретарі - Черкас Є.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області,-
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що 08 червня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-537/11 виданого 13 травня 2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 1780919 грн. 30 коп. В ході проведення виконавчих дій, державним виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровано 1/2 частина домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, але до теперішнього часу державним виконавцем не вжиті заходи примусової реалізації зазначеного домоволодіння і в цьому полягає його бездіяльність. Скаржник зазначає, що державний виконавець не наділений правом звертатися до органів опіки та піклування з запитом щодо отримання дозволу на реалізацію нерухомого майна на яке право користування має дитина і Закону України «Про виконавче провадження» не містить вимоги щодо отримання державним виконавцем дозволу органів опіки та піклування для реалізації нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, таке звернення є суто формальним. Крім того, дані особи не перебувають у родинних відносинах із боржником, були зареєстровані вже після відкриття виконавчого провадження, передача арештованого майна на реалізацію жодним чином не вплине на права неповнолітніх та не позбавляє їх права користуватись нерухомим майном, оскільки на реалізацію передається лише 1/2 частина домоволодіння боржника.
У зв'язку з чим ОСОБА_2 просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-537/11 виданого 13.05.2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 1 789 919,30 грн.Зобов'язати начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області передати на реалізацію арештоване майно, а саме, 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення скарги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Так, судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа, виданого Вільногірським міським судом Дніпропетровської області № 2-537/11 виданого 13.05.2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 1 789 919,30 грн.
Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у 2015 році на теперішній час майно державним виконавцем не передано на реалізацію.
З копії рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2012 року вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який є боржником по виконавчому провадженню.
Постановою державного виконавця від 01 грудня 2015 року накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме, 1/2 частину цього житлового будинку.
На теперішній час у вказаному будинку зареєстровані: ОСОБА_5 1982 р.н. разом з дітьми ОСОБА_6, 2014 р.н., та ОСОБА_7 2004 р.н.
Як вбачається з матеріалів справи, до теперішнього часу виконавче провадження триває та рішення суду на теперішній час не виконано, однак після відкриття 08 червня 2015 року виконавчого провадження № 47764507, державний виконавець неодноразово звертався з приводу надання згоди на реалізацію 1/2 частини належного боржнику будинку, на які отримував відповіді неможливість наданні такоє згоди, а згідно відповіді від 12 липня 2016 року №0911/01/01-57/16-06/01 виконком Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, який є органом опіки та піклування повідомив державного виконавця про те, що документи для надання дозволу на реалізацію можуть подати лише батьки, опікуни або піклувальники. Офіціального дозволу або відмови надано не було. При цьому державний виконавець звертався до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення порядку виконання рішення, однак ця заява ухвалою суду від 24 червня 2016 року була повернута для належного оформлення.
Відмовляючи у задоволенні скарги, міський суд виходив з того, що начальником Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого листа, виданого Вільногірським міським судом Дніпропетровської області № 2-537/11 виданого 13.05.2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 1 789 919,30 грн. і вчинив усі заходи, передбачені п. 4.5.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та ЗУ «Про виконавче провадження» щодо примусової реалізації 1/2 належного боржнику домоволодіння. Тому підстав для задоволення скарги у цій частині немає.
Щодо зобов'язання начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області передати на реалізацію арештоване майно, то колегія суддів виходить з наступного.
Так, статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначений загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 вказаної статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Частиною 5 ст. 52 Закону передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Таким чином, цим Законом визначено три почергові стадії звернення стягнення на майно: арешт, вилучення, примусова реалізація.
Вказана процедура, зокрема, проведення арешту нерозривно пов'язана з визначенням вартості та оцінкою виявленого майна, що підлягає арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 вказаного Закону державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
А згідно ч.1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України, 22 грудня 2015 року №2710/5, який набрав чинності 29 грудня 2015 року.
Передача майна на реалізацію врегульована розділом ІІ вказаного Порядку.
Так, за змістом п.п.1 та 2 розділу ІІ вказаного Порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги, далі - Система (інформаційна електронна система, що забезпечує здійснення в електронній формі процесів прийняття та розміщення інформації про лоти, подання й обробки заявок на участь в електронних торгах, проведення електронних торгів з реалізації арештованого державними виконавцями майна, обробки інформації про електронні торги).
Організатор (організатор електронних торгів - державне підприємство, яке належить до сфери управління МЮУкраїни та уповноважене відповідно до законодавства на здійснення заходів зі створення та супроводження програмного забезпечення системи електронних торгів, технологічного забезпечення, збереження та захисту даних, що містяться у цій системі, на організацію та проведення електронних торгів, забезпечення збереження майна, виконання інших функцій, передбачених цим Порядком) здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до п.3 розділу ІІ Порядку державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами 3-16 пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до Системи для проведення реалізації майна разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):
1) копією виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідкою державного виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; 2) копією акта опису й арешту майна; 3) копіями документів, що характеризують майно, та копіями та копіями правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування майном; 4) копіями документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (акт визначення вартості майна або звіт про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини пятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»); 5) у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідкою про розмір частки державної власності в статутному фонді підприємства-боржника та копією повідомлення керівному органу підприємства про накладення арешту на майно такого боржника; 6) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду; 7) копією акта приймання-передавання майна на зберігання Організатору (за наявності) або копією акта опису майна, якщо майно передається на зберігання боржнику, членам його сімї або іншим особам; 8) письмовою згодою стягувача щодо реалізації майна на комісійних умовах (у разі наявності); 9) іншими необхідними документами, передбаченими Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (зі змінами).
Відповідно до п.4 розділу ІІ Порядку начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби.
Разом з тим, як встановлено судом, державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Вільногірським міським судом Дніпропетровської області № 2-537/11 виданого 13 травня 2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 1 789 919,30 грн. було перевіроно майно боржника, шляхом направлення запитів та відповідно накладено арешт на все майно боржника.
Під час проведення виконавчих дії встановлено, що за боржником зареєстровано 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та в цьому будинку на теперішній час зареєстровані ОСОБА_5 1982 р.н. разом з дітьми ОСОБА_6, 2014 р.н., та ОСОБА_7 2004 р.н..
Згідно п 4.5.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.
Згідно п 4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Правом на звернення до органів опіки та піклування з відповідними документами та відповідною заявою щодо дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні мають виключно батьки, опікуни або піклувальники дитини.
З огляду на зазначені норми закону, державний виконавець позбавлений можливості передати майно на реалізацію, якщо право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, якщо не має відповідного дозволу на це органу опіки та піклування. Проте даний дозвіл на реалізацію майна можуть отримати лише батьки, опікуни чи піклувальники дитини.
У зв'язку з чим саме боржник ОСОБА_3 вчиняє дії щодо реєстрації неповнолітніх дітей, батьком яких він не є, що призводить неможливості проведення завершальної стадії звернення стягнення на майно, а саме реалізації майна, яке знаходиться під арештом відповідно до встановленої процедури проведення цих дій, визначеної розділом ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, 22 грудня 2015 року №2710/5, а тому арештоване майно боржника 1/2 частина житлового будинку так і залишилось не переданим на реалізацію на прилюдних торгах, формою яких наразі є електронні торги, проведення яких визначено вказаним вище Порядком.
Проте суд першої інстанції на ці обставини та вимоги закону уваги не звернув.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду скасувати, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити та зобов'язати начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області передати на реалізацію арештоване майно, а саме 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року - скасувати.
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Зобов'язати начальника Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області передати на реалізацію арештоване майно, а саме 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_3.
В решті скарги ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Ж.І. Максюта
М.Л. Прозорова
