АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/4950/17 Справа № 2-537/11
Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.
Категорія 11
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Петешенкової М.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.
при секретарі - Попазовій Н.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3 на дії державного виконавця,-
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця (а.с. 43-45).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали (а.с.51-52).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що 25 квітня 2017 року начальником Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-537/11 виданого 29 травня 2015 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики у сумі 1 780 919,30 грн.
В постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 квітня 2017 року вказано про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (а.с. 3).
Згідно ст. 58 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону,виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження, виходячи зі змісту наданого йому виконавчого листа, діяв в межах повноважень і відповідно до вимог ст.ст.18,26,27 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки суд першої інстанції вірно встановив, що державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 квітня 2017 року зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, передбаченому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» без визначення конкретної суми, який підлягає стягненню, що не суперечить вимогам закону і не порушує права боржника.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення державним виконавцем прав боржника, щодо не зазначення в оскаржуваній постанові суми виконавчого збору, яка підлягає стягненню з заявника, не заслуговують на увагу суду та спростовуються положеннями ч.2 ст.27 Закону Укаїни «Про виконавче провадження», оскільки визначення державним виконавцем розміру виконавчого збору можливо лише в процесі фактичного виконання рішення суду, яке може бути проведено шляхом стягнення відповідних сум з боржника органом державної виконавчої служби, повернення безпосередньо боржником відповідних сум стягувачу або у разі передання стягувачу майна, тобто визначення державним виконавцем розміру виконавчого збору можливо лише в процесі процедури виконавчого провадження при фактичному отримані стягувачем відповідних сум або майна боржника в рахунок погашення боргу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції та спростовані із належним правовим обґрунтуванням.
Згідно ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді : М.Ю. Петешенкова
ОСОБА_5
ОСОБА_6
