РІШЕННЯ
Іменем України
18.10.2011 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В.,
при секретарі Носенко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на частину домоволодіння, виселення та зобовязання вчинити певні дії, а також вселення та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, третя особа: Орган опіки та піклування в особі АНД районної в м. Дніпропетровську ради та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 про припинення права власності на частину домоволодіння та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся із зазначеним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначив, що згідно і договором купівлі-продажу від 13.10.1988 року ОСОБА_4 було придбано 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_1. Раніше 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5, а 2/3 частини - відповідачу. Рішенням народного суду АНД району від 14.03.1979 року домоволодіння АДРЕСА_1 було розділено і відповідачу було виділено на праві власності в будинку А-1 приміщення : 1-2, 1-5, і-4 площею 23.9 м.кв., коридор 14, кухню 1-6, крильце а та 1/2 частину сараю Б, що складає 2/3 частини віл усього домоволодіння, а ОСОБА_5 було виділено на праві власності в будинку А-1 кімнату 1-3 площею 14,9 м.кв. та 1/2 частину сараю Б, що складає 1/3 частину даного домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої входить і 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_6 склав заповіт від 18.12.2004 року, за яким останній заповідав на випадок його смерті все своє майно своєму сину, ОСОБА_2. Для прийняття спадщини позивач в інтересах свого малолітнього сина у визначені законом строки звернулась до Четвертої Дніпропетровської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, якою згодом було направлено запит до міського бюро технічної інвентаризації про надання Витягу з реєстру прав власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Однак, їй там було пояснено, що для видачі такого витягу необхідно привести стан приміщення у стан, що має відповідати поділу вказаного домоволодіння згідно рішення народного суду АНД району від 14.03.1979 року. Зважаючи, що після смерті ОСОБА_6 відповідач здійснила перепланування вказаного домоволодіння та фактично незаконно вселилась в житлову кімнату площею 14,9 кв.м. і зайняла 1/2 частину сараю літ „Б" вказаного домоволодінні, що належала ОСОБА_6 та не визнає права її сина на вказаний будинок, права її сина підлягають судовому захисту. Так, відповідач здійснила демонтаж перегородок в проходах між кімнатою 1-3 в 1-4, між кімнатами 1-3 в 1-2, які були встановленні за рішенням суду АНД району від 14.03.1979 року та вселилась в житлову кімнату площею 14,9 кв.м., а в кімнаті 1-3 двері перебудувала на вікно. Таким чином, відповідач привласнила собі право власності на вказане приміщення. Звернення до відповідача з питання звільнення вказаних приміщень та приведення стану приміщень домоволодіння в стан, визначений рішенням суду від 14.03.1979 року не призвели до позитивного результату. Відповідач продовжує незаконно користуватись вказаною частиною домоволодіння та сараю, не визнає права спадкоємця на частину домоволодіння та перешкоджає вселенню її та сина до нього. Оскільки її син не може за віком проживати окремо від неї, вважає, що її також має бути вселено у спірне приміщення. Просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину спірного домоволодіння, виселити відповідача з житлової кімнати площею 14,9 кв.м. у будинку літ. А-1 домоволодіння АДРЕСА_1, а також зобовязати відповідача звільнити ? частину сараю літ.»Б»в домоволодінні АДРЕСА_1 та привести стан будинку літ. А-1 в домоволодінні АДРЕСА_1 у стан , визначений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.1979 року, а саме закласти двері між кімнатами 1-3 та 1-4 та кімнатами 1-3 і 1-2, а в кімнаті 1-3 вікно переробити на двері, вселити позивача до спірного будинку та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою розміром 20,3 кв.м. по АДРЕСА_1.
Відповідач звернулась із зустрічним позовом до позивача про припинення права власності на частину домоволодіння та визнання права власності, в обґрунтування якого зазначила, що рішенням народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 14.03.1979 в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 її брату ОСОБА_5 було виділено кімнату площею 14,9 м2 та ? частину сараю. У листі №3/0-25 від 15.05.80 головний архітектор м. Дніпропетровська зазначає про недоцільність розділення одного будинку для розміщення двох сімей, тому що це викликає труднощі у проживанні, користуванні земельною ділянкою, розширені домоволодінь. Рішенням суду АНД району м. Дніпропетровська від 17.12.1982 за нею було встановлено право приватної власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, де проживає її брат ОСОБА_5. На той час вона проживала в будинку АДРЕСА_1 і їй належала частина будинку АДРЕСА_2. Її брат жив у будинку АДРЕСА_2 і йому належала кімната площею 14,9 м за адресою АДРЕСА_1. В цій кімнаті проживати неможливо, тому що вона не відповідає вимогам санітарно-технічних норм на житлове приміщення. Вона запропонувала братові обмінятись частинами їхніх домоволодінь, щоб кожному з них належав окремий будинок, звернулась до суду з проханням переглянути рішення суду АНД району від 14.03.1979 року, але їй відмовили. У відповідності до діючих законів того часу особа могла мати у власності тільки один будинок або частину будинку. У зв'язку з цим її брат у 1983 році заключив фіктивний договір купівлі-продажу на кімнату площею 14,9 м2 зі своїм приятелем ОСОБА_7 У 1984 році вона звернулась до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним. Суд відмовив їй в задоволенні її позовних вимог, посилаючись на те, що вона неналежний позивач. 27 лютого 1986 року суд АНД району продав частку її спадщини за адресою АДРЕСА_2 її брату ОСОБА_5 Продаж відбувався з порушенням вимог Цивільного Кодексу Української PCP на думку відповідача. 04 грудня 1987 року Виконавчий комітет АНД району прийняв рішення про звернення до суду з позовом про вилучення частини будинку, яка належала на той час ОСОБА_7, за адресою АДРЕСА_1, як бесхозної. Суд відмовив Виконавчому комітету в задоволені позову. У 1988 році ОСОБА_7 повертає свою покупку «кімнату площею 14,9 м2»за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5, документи оформлюють на її племінника - ОСОБА_4. Але після цього кімната все одно стоїть пуста, ніхто до неї не заходить, не ремонтує, не живе. Кімната приблизно 20 років простояла пустою, без ремонту, мала жахливий вигляд. Кімната не ремонтувалась протягом тривалого часу. Як результат, в кімнатах, де вона проживала, по стінам пішли тріщини. Щоб кімната не завалилася, необхідно було підключити опалення. Вона підключила опалення до кімнати площею 14,9 кв.м. 16 березня 1998 році ОСОБА_4 написав заяву до суду АНД району, в якій відмовився від права власності на кімнату площею 14,9 м2 за адресою АДРЕСА_1 і прохав суд признати право власності на кімнату за нею. Вона відремонтувала кімнату і почала користуватися нею. ОСОБА_5 має у власності будинок площею 100 м2. Він пропонував позивачу перейти до нього жити і займати вільну кімнату площею 20 м . Позивач має у власності і живе в однокімнатній квартирі. Крім того, за два роки до своєї смерті ОСОБА_4 отримав у спадок двокімнатну квартиру по АДРЕСА_3, яку він продав. Позивач та її дитина житлом забезпечені. І в той же час відповідач судиться за кімнату площею 14.9 м2. При таких обставинах власність потрібна, щоб заподіяти їй шкоду. Але, враховуючи, що позивач виступає в інтересах неповнолітньої дитини, вона готова відшкодувати вартість кімнати. Просить суд припинити право власності на 1/3 частину спірного домоволодіння, визнати за нею право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1, визначити вартість кімнати і призначити грошову компенсацію з урахуванням зробленого нею ремонту.
У судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додав також, що рішенням АНД райсуду від 7.12.2005 року було задоволено позов ОСОБА_4 про виселення відповідачки та зобовязання вчинити певні дії, проте зазначене рішення залишилось не виконане у звязку зі смертю стягувача. Проти задоволення зустрічного позову заперечував, оскільки можливе спільне користування будинком, що встановлено рішенням суду.
Відповідач проти первісного позову заперечувала частково, на задоволенні зустрічного позову наполягала, пояснивши суду, що між нею та її братом, який виступає як представник позивача, йдуть багаторічні судові тяжби, тому всі дії його спрямовані їй на шкоду, Вона не заперечує право малолітнього на спадщину у вигляді 1/3 частини спірного домоволодіння, проте вважає, що останній забезпечений житлом, а спірна кімната не придатна для житла, тому вона готова сплатити позивачу грошову компенсацію за частку малолітнього у спірному домоволодінні. Вселилася вона у спірну кімнату та зробила відповідні зміни в кімнаті з дозволу колишнього власника.
Представник третьої особи до суду не зявився, повідомлений належним чином про слухання справи.
Вислухавши сторони, пояснення свідка ОСОБА_8, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом такими, що підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що раніше 1/3 частина домоволодіння АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5, інша частина зазначеного домоволодіння дотепер належить відповідачу по справі. Рішенням народного суду Амур-Нижньодніпровського району від 14.03.1979 року домоволодіння АДРЕСА_1 було розділено і відповідачу було виділено на праві власності в будинку А-1 приміщення : 1-2, 1-5, 1-4 площею 23.9 м.кв., коридор 1, кухню 1-6, ганок а та 1/2 частину сараю Б, що складає 2/3 частини віл усього домоволодіння, а ОСОБА_5 було виділено на праві власності в будинку А-1 кімнату 1-3 площею 14,9 м.кв. та 1/2 частину сараю Б, що складає 1/3 частину даного домоволодіння. 20.10 1983 року ОСОБА_5 належну йому 1/3 частину вищезгаданого домоволодіння продав ОСОБА_7 Згідно з нотаріально посвідченим договором куплі-продажу від 13.10.1988 року, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, останньому на праві власності 1/3 частина вищезгаданого домоволодіння. Оскільки ОСОБА_4 придбав частину домоволодіння, яка була виділена рішенням суду від 14.03.1979 року попередньому власникові в натурі, то для останнього такий порядок користування житловим будинком та частиною господарських будівель є обовязковим, як і для наступних власників спірного домоволодіння. З 2000 року відповідач користується одноосібно сараєм Б, а також вселилась в кімнату, площею 14,9 кв.м. в житловому будинку А-1 спірного домоволодіння, прорубала двері з кімнати 1-2 до кімнати 2-1, замість дверей в кімнаті 2-1 поставила вікно. Зазначені обставини визнаються сторонами та не підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 7.12.2005 року було задоволено позов ОСОБА_4 до відповідача, останню виселено з житлової кімнати площею 14,9 кв.м. спірного домоволодіння,зобовязано відповідача звільнити зазначену кімнату та ? частину сараю Б в зазначеному домоволодінні, проте рішення залишилось не виконаним у звязку зі смертю стягувача.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини спірного домоволодіння. Відповідно до вимог ст. 1268 ч.4 ЦК України малолітній ОСОБА_2,2002 року народження, інтереси якого представляє позивач як законний представник, вважається таким, що прийняв спадщину за заповітом, складеним спадкодавцем 18.12.2004 року на користь малолітнього. Проте, позивач не може оформити спадкові права малолітнього та зареєструвати його право власності в порядку спадкування на нерухоме майно, оскільки відповідач здійснила переобладнання в кімнаті, яка належала спадкодавцю, таким чином вчинила перешкоди для здійснення малолітнім своїх спадкових прав. Таким чином, суд вважає, що відповідачем вчинено перешкоди для здійснення позивачем своїх спадкових прав, таким чином, вимоги позивача в частині виселення відповідача із займаної кімнати та зобовязання звільнення ? частини сараю та зобовязання привести стан будинку літ. А-1 в домоволодінні АДРЕСА_1 у стан, визначений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.1979 року є законними та обґрунтованими.
У той же час, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання за малолітнім ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування є безпідставними, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що право власності малолітнього в порядку спадкування за заповітом оспорюється чи не визнається відповідачем, і останній позбавлений права на отримання свідоцтва про право на спадщину у встановленому законом порядку після усунення йому перешкод в оформленні свого права. Оскільки на разі малолітній ОСОБА_2 не є власником 1/3 частини спірного домоволодіння, так як його право власності в порядку спадкування не зареєстровано в установленому законом порядку, то вимоги позивача щодо вселення та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою є передчасними.
Також, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги за зустрічним позовом, оскільки відсутні правові підстави, передбачені ст. 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, так як можливе спільне користування спірним будинком і частки співвласників виділені в натурі рішенням суду.
У відповідності до ст.88 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати , що складаються з судового збору у розмірі 7,50 грн. та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи в розмірі 30,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 316,319,364,365,1268 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на частину домоволодіння, виселення та зобовязання вчинити певні дії, а також вселення та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_3 з житлової кімнати площею 14,9 кв.м. у будинку літ. А-1 домоволодіння АДРЕСА_1.
Зобовязати ОСОБА_3 звільнити ? частину сараю літ.»Б»в домоволодінні АДРЕСА_1.
Зобовязати ОСОБА_3 привести стан будинку літ. А-1 в домоволодінні АДРЕСА_1 у стан , визначений рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.1979 року, а саме закласти двері між кімнатами 1-3 та 1-4 та кімнатами 1-3 і 1-2, а в кімнаті 1-3 вікно переробити на двері.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 судові витрати в розмірі 37,50 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_9, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, а також в зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2,- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя
