У Х В А Л А
21 лютого 2012 року справа № 2- 537/11
п/с № 2/407/132/2012
Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І. в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсною розписки,
У С Т А Н О В И В:
Згідно первісного позову, що надійшов до суду 20.07.2011 року, та змін до нього від 21.10.2011 р., позивач ОСОБА_2 прохає:
1.Стягнути з ОСОБА_3 на його користь борг у розмірі 1 320 000,0грн.
2.Стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму інфляційних витрат у розмірі 64 680,0 грн.
3.Стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму 3% річних у розмірі 28 533,69 грн.
4.Стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму витрат на правову допомогу у розмірі 2000,0 грн.
5.Стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму витрат з оплати державного мита у розмірі 1700,0грн. та ІТЗ судового процесу у розмірі 120,0грн.
Згідно зустрічного позову, що надійшов до суду 06.12.2011 року, позивач ОСОБА_3 прохає постановити рішення, яким визнати розписку ОСОБА_3 від 08.11.2011 року недійсною у звязку з тим, що надана ОСОБА_3 внаслідок залякувань ОСОБА_2
21.02.2012 року позивач за первісним позовом ОСОБА_2 надав письмову заяву про забезпечення позову, в якій зазначив, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.02.12 р. задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.07.2011р. про забезпечення позову, а заяву про забезпечення позову направив на новий розгляд. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не враховані права дружини Відповідача ОСОБА_4 щодо арештованого домоволодіння і не надано правову оцінку презумпції, встановленої ст. 60 СК України, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Таким чином на цей час іншого забезпечення позову не існує, що в подальшому може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по суті спору про стягнення боргу з Відповідача. Відповідач до цього часу не підтвердив суду, що його колишня дружина ОСОБА_4 володіє якоюсь часткою домоволодіння, бо в процесі судового розгляду справи по суті в першій інстанції, Відповідач надав до матеріалів справи витяг з реєстру власників нерухомого майна від 10.04.2007 р., де зазначається, що ОСОБА_3 є одноособовим власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. Доказів про розділ сумісної власності Відповідач не надав. Також, відповідно до ст. 57 СК України, особистим майном є майно, що набуте до шлюбу, у спадщину, подароване або речі особистого користування. У доказах, що містяться у матеріалах справи зазначено про те, що будівля набута Відповідачем у власність на підставі договору дарування, тому не є сумісною власністю подружжя. У зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від повернення боргу, має намір зробити неможливим стягнення з нього суми боргу та може продати свій будинок добросовісному набувачу, що в подальшому може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, керуючись ч. 1, 3 ст. 151, п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позивач прохає: накласти арешт на домоволодіння ОСОБА_3, яке є його особистою власністю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і заборонити ОСОБА_3 відчужувати його.
Відповідно до ст.ст. 151 -152 ЦПК України позов забезпечується в числі інших заходів накладенням арешту на майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього або у інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 152 ЦПК України, позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, встановленням обовязку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати відносно нього інші зобовязання, та інші.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЦПК України, у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно ст.153 ЦПК України, 1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що, згідно наданої відповідачем копії витягу з реєстру прав власників нерухомого майна від 10.04.2007 р., та інших даних із матеріалів справи, однозначно вбачається, що ОСОБА_3 є одноособовим власником домоволодіння за поштовою адресою: АДРЕСА_1, що він став власником зазначеного домоволодіння на підставі договору дарування, що був укладений 19.01.1996 р. з його матірю ОСОБА_5, а свідоцтво про право власності на домоволодіння було видане на його імя після реконструкції квартири № 1, яка за рішенням органу місцевого самоврядування пізніше визначена як домоволодіння, даних про те, що відповідачу та його колишній дружині ОСОБА_4, в звязку з її можливою участю в реконструкції квартири, дане домоволодіння належить на праві спільної сумісної власності, немає, та враховуючи, що заява про забезпечення позову обґрунтована, і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, слід зробити висновок про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
З врахуванням обставин справи доцільним є застосування двох видів забезпечення позову: в виді накладення арешту на належне ОСОБА_3 нерухоме майно та в виді заборони вчиняти стосовно цього майна будь які юридичні дії, за яких це майно може бути відчужене в цей час чи в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153, 210, 291-294 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на домоволодіння за поштовою адресою АДРЕСА_1, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Кірово, Томаківського району, Дніпропетровської області (зареєстрований за місцем проживання там же, ІПН НОМЕР_1) та заборони вчиняти стосовно цього майна будь які юридичні дії, за яких це майно може бути відчужене в цей час чи в майбутньому.
Заборонити приватному нотаріусу по Вільногірському нотаріальному округу ОСОБА_6 та Вільногірській державній нотаріальній конторі посвідчувати будь-які угоди стосовно домоволодіння АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_3, що мешкає за тією ж адресою.
Згідно ч.9 ст. 153 ЦПК України, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Строк предявлення до виконання один рік, починаючи з 21.02.2012 року.
Згідно ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виконання ухвали суду про забезпечення позову доручити Відділу державної виконавчої служби Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, якому надіслати копію ухвали для негайного виконання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня отримання копії цього рішення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області.
Копію ухвали після її виконання надіслати відповідачу.
Відповідно до ч.3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Згідно ч. 4 ст. 154 ЦПК України, особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.
Особи, винні в порушенні та невиконанні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Копію ухвали надіслати протягом двох днів з часу її постановлення рекомендованим листом із повідомленням про вручення позивачу.
Суддя Вільногірського міського судуГ.І. Шаповал
