Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 1-445/11
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06вересня 2012 року
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі с/з Дмитраш І.І.,Юрчишин О.В.,Торгонській Ю.О.
з участю прокурора Соколенко В.В.,Яворського С.М.
захисника ОСОБА_4
розглянувши увідкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженцям.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,раніше судимого:
1.02.07.1999 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст. 142 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,звільненого 28.08.2001 р. за постановою Снигирівського нарсуду Миколаївської області від 27.08.2001 р. відповідно до Закону України «Про амністію» від 05.07.2001 р.- невідбутий строк 2 роки 3 місяці 10 днів замінено на умовне звільнення з іспитовим строком на 2 роки;
2. 24.06.2003 року Шевченківським районним судом м.Львова за ст.309 ч.1, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,звільнений з місць позбавлення волі 16.11.2005 року
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 187 ч. 2, 296 ч.2 КК України
ОСОБА _6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, військовозобов'язаного, неодруженого, працюючого слюсарем-зварювальником у ПП ОСОБА_7, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3,раніше несудимий, -
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України,
установив :
Підсудний ОСОБА_5 31 грудня 2008 року, близько 00.15 год., знаходячись поруч кінцевої зупинки трамваю № 4, що по вул. Замарстинівській у м.Львові, та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6., вчинили хуліганські дії по відношенню до потерпілого ОСОБА_8, які відзначалися за своїм змістом особливою зухвалістю, грубим порушенням громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, та проявилось в тому, що вони безпричинно почали чіпатися до потерпілого ОСОБА_8, а ОСОБА_6, зіткнувшись із потерпілим ОСОБА_8, наніс йому удар в обличчя,від якого останній впав на землю, при цьому виражаючись нецензурною лайкою. Побачивши сторонніх осіб підсудні залишили потерпілого, який після цього попрямував додому до своїх знайомих.
Через короткий проміжок часу підсудний ОСОБА_5 наздогнав потерпілого ОСОБА_8 на перехресті вул. .Липинського -Замарстинівська, продовжуючи свої хуліганські дії, намагався схопити потерпілого за одяг, проте останній вирвався від нього, при цьому зустрівши свідка ОСОБА_9, до якого звернувся з проханням викликати працівників міліції. Однак,ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_8 та безпричинно почав наносити удари по обличчю,від чого потерпілий впав на землю, а в цей час ОСОБА_5 намагався догнати ОСОБА_9 та, повернувшись до потерпілого ОСОБА_8, почав наносити йому удари,показавши тим самим свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві з метою самоутвердження за рахунок інших осіб, а ОСОБА_6,залишивши потерпілого, у свою чергу намагався наздогнати ОСОБА_9 Коли ОСОБА_6 повернувся на місце події, то забрав ОСОБА_5 і вони з місця злочину скрились.
Крім того, підсудний ОСОБА_5, 31 грудня2008 року близько 01.00 год., знаходячись по вул. Городницькій в м. Львові, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, вчинив відкрите викрадення чужого майна(грабіж),а саме витягнув з кишені штанів потерпілого ОСОБА_8мобільний телефон марки «Сіменс СХ 75» вартістю 1150 грн., з сім карткою «Лайф», вартістю 35 грн., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1185 грн.,поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, що вбачається з висновку експертизи№ 417 від 20.02.2009р., яким встановлено, щоОСОБА_8. є легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я,які не були небезпечними для життя в момент їх спричинення .
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину передбаченому статтею 296 ч.2 КК України визнав повністю ,по ст.187 ч.2 КК України по епізоду з потерпілим ОСОБА_8 не визнав, по епізоду з потерпілим ОСОБА_10- не визнав тапояснив, що 30 грудня 2008 року близько 23.00 год. він разом із ОСОБА_6 перебував по вул. Замарстинівській в м.Львові біля кінцевої зупинки трамваю № 4, де у них виник конфлікт з потерпілим ОСОБА_8 Між потерпілим ОСОБА_8 та підсудним ОСОБА_6 виникло непорозуміння, внаслідок якого ОСОБА_6 наніс потерпілому ОСОБА_8 декілька ударів, а він (ОСОБА_5.) намагався їх розборонити. Під час цього можливо наніс ОСОБА_8 декілька ударів по тілу.
По епізоду з потерпілим ОСОБА_10 зазначив, що нападу на останнього 26 березня 2008 року не вчиняв, в той день знаходився вдома з матір»ю, яка себе погано почувала.
Не заперечує,що викрав мобільний телефон у потерпілого ОСОБА_8 з кишені штанів коли той впав на землю.. В подальшому даний мобільний телефон викинув. Іншого майна у потерпілого не викрадав. Цивільний позов не визнає.
Підсудний ОСОБА_5 розкаявся у вчиненому, просить суд його суворо не карати, оскільки він тривалий час знаходиться під вартою, у нього є на утриманні бабця-пенсіонер, у якої хворе серце.
ОСОБА _11 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно, 30.12.2008 року близько 23.00 год.разом із ОСОБА_12 знаходився на вул. Замарстинівській в м. Львові біля кінцевої зупинки трамваю № 4.У нього виник конфлікт із ОСОБА_8 Після того він наніс потерпілому удар кулаком у голову, від якого останній впав на землю. ОСОБА_5 намагався їх розборонити. У подальшому він разом із ОСОБА_5 допомогли потерпілому піднятися, після чого до них підійшли працівники міліції, які з ними поговорили, а в той час ОСОБА_8 відпустили і він пішов. По дорозі додому побачили, як потерпілий ОСОБА_8 їде їм назустріч ще з двома хлопцями. Він перший наніс удар потерпілому ОСОБА_8 кулаком в обличчя, після чого той упав. Вчиняючи такі дії він вирішив, що дані хлопці будуть їх бити, після чого один із хлопців - свідок ОСОБА_9 побіг в сторону, а він побіг за ним та не наздогнавши його, повернувся на вул. Городничу, де знаходився підсудний ОСОБА_5, який сидів навприсядки поруч потерпілого. Через деякий час їх затримали працівники міліції. Йому невідомо факту викрадення майна у потерпілого з боку підсудного ОСОБА_5
Підсудний ОСОБА_6 щиро розкаявся у вчиненому, просить його не позбавляти волі, оскільки закінчив у 2012 році навчання у вищому навчальному закладі, працює, шкоду потерпілому відшкодовано.
Суд вважає, що вина підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, крім повного визнання ними своєї вини, та вина підсудного ОСОБА_5 у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_8.(відкритого викрадення чужого майна) стверджується наступними доказами у справі.
Показаннями представника потерпілого ОСОБА_8-ОСОБА_13 даними в судовому засіданні про те,що ій відомо зі слів свого сина ОСОБА_14,що 31 грудня 2008 року будучи в нічний час біля кіоску,між ним та ОСОБА_5,ОСОБА_6 виник конфлікт.Через тиждень оскільки син себе погано почував,вони звернулись за медичною допомогою,і останній признався їй , що його побили біля кіоску. Підтримує цивільний позов сина, на даний час син за кордоном та з»явитись до суду не може. Їй відомо зі слів сина, що у нього викрали мобільний телефон та запальничку.
Показаннями потерпілого ОСОБА_8 (а.с.23 т.1) оголошеними та перевіреними у судовому засіданні, про те,що 31.12.2008 року приблизно в 00.15 год., він перебував по вул. Замарстинівській у м. Львові, де зіткнувся із підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та вимагали у нього гроші. Далі один із підсудних, хто саме не пригадує, наніс йому в обличчя удар кулаком, від якого він впав на землю .В цей час проходили поруч працівники міліції, то підсудні підняли його, та вдаючи, ніби він являється їх знайомим, який перебуває в стані алкогольного сп'яніння, почали вести по вулиці. Однак йому вдалося вирватись та втекти від них.
Через декілька метрів його наздогнав ОСОБА_6 та наніс йому декілька ударів кулаком у голову, після чого останній, залишивши його, почав наздоганяти свідка ОСОБА_9, який вийшов з дому йому на допомогу. В свою чергу підсудний ОСОБА_5 почав обшукувати його кишені, при цьому перевертаючи його, з яких витягнув мобільний телефон марки «Сіменс СХ-75», вартістю 1150 гривень, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 35 гривень та гроші в сумі 45 гривень, завдавши йому матеріальної школи на загальну суму 1237 гривень. Через деякий час приїхали працівники міліції та затримали підсудних.
Також показаннями потерпілого ОСОБА_8., даними в судовому засіданні від 08.07.2009 року (а.с.123 т.2), де він зазначив, що ОСОБА_6 наздогнавши його на вул.Городницькій, ударив його кулаком у голову, після чого він упав ,і тоді ОСОБА_6. вдруге ударив його кулаком у голову. Після двох ударів підсудного ОСОБА_6, і коли він знаходився на землі, до нього підійшов ОСОБА_5.В подальшому він погано усвідомлював, в що відбувається. Але він усвідомлював, що ОСОБА_5 перевертав його на землі та перевіряв його кишені. Через певний час підсудні і він були затримані працівниками міліції.
Показаннями свідка ОСОБА_9 перевіреними та оголошеними судом,які останній надавав на досудовому слідстві (т.1 а.с.28) та в судовому засіданні 30.03.2011 року (т.4 а.с.63), про те, що напередодні Нового року, 2 роки тому, приблизно 25-30 грудня близько 00.00 год. він разом із ОСОБА_8 та друзями були у нього вдома. ОСОБА_8 пішов в кіоск по сигарети. Його довго не було, тому наш спільний знайомий ОСОБА_3 пішов за ним на вулицю, через деякий час прибіг і сказав, що ОСОБА_8 б'ють незнайомі хлопці і побіг назад, а він пішов за ним. Коли вийшов на вулицю, ОСОБА_3 вів ОСОБА_8 до нього у квартиру, за ними йшли хлопці, догнали їх на перехресті вул. Замарстинівська - Городницька у м. Львові, почали бити ОСОБА_8. ОСОБА_3 побіг додому викликати міліцію. Він мав при собі мобільний телефон, з якого теж подзвонив у міліцію.
Показання які він давав на досудовому слідстві трохи змінив, оскільки боявся ОСОБА_5 доповнив свої показання наступним, що 31.12.2008 року близько 00.30 год. він перебував по вул. Замарстинівській у м. Львові, де зустрів свого товариша - потерпілого ОСОБА_8, у якого було розбите обличчя, та останній йому повідомив, що хтось йому наніс удар кулаком у лице, від якого він упав на землю.
Коли він зустрів ОСОБА_8, то побачив, що слідом за ним ішли двоє раніше невідомих йому осіб, як пізніше він дізнався - підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Повернувши на вул. Городницьку підсудні наздогнали їх та хтось із них наніс потерпілому ОСОБА_8 удар в спину, від якого він впав на землю. В свою чергу він почав відходити від них в сторону а підсудний ОСОБА_6 продовжував наносити потерпілому ОСОБА_8 удари в обличчя кулаками, при цьому виражаючись нецензурною лайкою. Через декілька секунд підсудний ОСОБА_6 почав його наздоганяти. В цей час ОСОБА_5, який знаходився біля потерпілого ОСОБА_8 почав витягувати з його куртки якісь речі. Через декілька хвилин на місце події приїхали працівники міліції. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 помітивши їх, почали втікати, однак неподалік, через декілька хвилин були затримані.
Показаннями свідка ОСОБА_16 даними в судовому засіданні про те,щоперед Новим роком,взимку 2008 року, він разом із заступником командира взводу ОСОБА_17 та інспектором Єдинак І. заступили на службу. Близько 01.00 год., проїжджаючи по вулиці Замарстинівськійу м. Львові до них підійшов хлопчина та повідомив, що невідомі хлопці побили та пограбували його знайомого,а саме,забрали мобільний телефон. Він побачив ОСОБА_5,який стояв за парканом,та щось викинув з кишені штанів. Вони викликали оперативну групу та затримали ОСОБА_5 та ОСОБА_6. У ОСОБА_5 був вилучений мобільний телефон,інших речей не було виявлено, протокол вилучення не складався.
Показаннями свідка ОСОБА_17 даними в судовому засіданні , який надав суду аналогічні показання-показанням свідка ОСОБА_16
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 417 від 20.02.2009 у гр-наОСОБА_8 згідно представлених медичних документів та даних огляду, виявлено: струс - забій головного мозку легкого ступеня важкості, синці і садна на обличчі, садно в поперековій ділянці справа, які утворились від дії тупих предметів, могли виникнути в період 30-31 грудня 2008 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я і не були небезпечними для життя в момент їх спричинення. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень на різних поверхнях тіла, їх характер не слід вважати можливим їх виникнення внаслідок одноразового падіння на площину.(а.с)
Протоколом ставки віч-на-віч проведеної між потерпілим ОСОБА_8 та підсудним ОСОБА_6, на якій вони підтвердили раніше дані показання.(а.с. 29-31 Т.1)
Протоколом ставки віч-на-віч проведеної між свідком ОСОБА_9 та підсудним ОСОБА_5, на якій ОСОБА_9 підтвердив раніше дані показання.(а.с.32-33 Т.1)
Протоколом ставки віч-на-віч проведеної між свідком ОСОБА_9 та підсудним ОСОБА_6, на якій вони підтвердили раніше дані показання.(а.с. 34-36 Т.1)
Протоколом очної ставки проведеної між свідком ОСОБА_16 та підсудним ОСОБА_5, на якій ОСОБА_16 підтвердив раніше дані показання.(а.с. 73-74 Т.1)
Протоколом огляду місця події від 31.12.2008 року.(а.с. 15-17 Т.1)
Рапортом працівників міліції про затримання підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6(а.с.6 Т.1)
Речовим доказом по справі, а саме оглянутим та прилученим до справи згідно постанови від 12.01.2009 року, мобільним телефоном марки «Сіменс СХ. 75»(а.с. 75-76 Т.1).
Оцінюючи показання потепілогоОСОБА_8. суд приймає їх до уваги частково.
Оцінюючи показання свідків суд приймає їх до увагита вважає їх правдивими
Оцінюючи показання підсудних суд приймає їх до уваги,вважає їх правдивими,оскільки вони підтверджуються іншими доказами по справі.
Суд вважає, що злочинні дії підсудного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за ст. 296 ч.2 КК України як вчинення грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Дії підсудного ОСОБА_5 по епізоду від 31 грудня 2008 року відносно потерпілого ОСОБА_8 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України, оскільки ОСОБА_5 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого ,повторно.Так, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 заперечив, що вчиняв на потерпілого розбійний напад,дійсно обшукуючи кишені штанів останнього,викрав у нього мобільний телефон з сім карткою,яку в подальшому викинув,оскільки побачив працівників міліції. Працівники міліції знайшли даний мобільний телефон неподалік від місця вчинення злочину. Оскільки вони були затримані працівниками міліції на місці вчинення злочину та доставлені в райвідділ,інших речей потерпілого ОСОБА_8 у нього вилучено не було, оскільки він їх не викрадав. Вчинив дане пограбування сам,без ОСОБА_6. При викраденні даного майна наніс декілька ударів по тілу потерпілого,який лежав на землі.
Отже,спростувати свідчення підсудного не представляється можливим,оскільки вони доповнюються показаннями свідків ОСОБА_17,ОСОБА_16, письмовими доказами по справі, на виклики суду потерпілийОСОБА_8. в суд не з»являється, відтак, всі суперечності судом розцінюються в користь підсудного, а тому, оскільки судом не здобуто переконливих доказів в судовому засіданні у підтвердження пред»явленого досудовим слідством обвинувачення по ч.2 ст.187 КК України по даному епізоду,дії підсудного слід перекваліфікувати на ч.2 ст.186 КК України.
Крім того, органом досудового слідства підсудний ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що, 26.03.2008р. близько 18.30 год., знаходячись поруч кафе - бару «Мілена», що на пр. Чорновола 57-а у м.Львові, за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленою органом досудового слідства особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, маючи умисел на вчинення розбою, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, тобто шляхом нанесення удару рукою в область голови потерпілому ОСОБА_10 спереду, та ще одного удару ззаду в область голови вже невідомою особою, останній впав на землю, чим скористався підсудний ОСОБА_5 та продовжував наносити удари по тілу потерпілого, після чого відкрито заволодів майном останнього, а саме: гаманцем вартістю 50 гривень та грошима в сумі 90 гривень, спричинившипотерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 140 грн., після чого з місця скоєння злочину втік. Отже,досудове слідство кваліфікую дії ОСОБА_5 по даному епізоду по ч.2 ст.187 КК України.
В обґрунтування вини ОСОБА_5 за даним епізодом досудове слідство посилається на висновок судово-медичної експертизи № 243 від 08.04.2008 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_10 виявлено: струс головного мозку, надрив правої барабанної перетинки, надрив правої надбрівної ділянки, синяк на повіці правого ока, рана слизової оболонки верхньої губи зліва, які утворилися від неодноразового контакту з тупими предметами, могли бути причинені 26.03.2008 року від ударів руками та ногами, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, не характерні для одноразового на площину.
На показання потерпілого ОСОБА_10, даними на досудовому слідстві, про те, що 26.03.2008 року приблизно в 18.30 год., повертаючись з роботи, проходячи по вулиці Бальзака, що у м. Львові, він зайшов у міні-бар, який розташований по пр. Чорновола, що у м. Львові, для того, щоб випити кави, що і зробив. У барі він зіткнувся з раніше невідомою йому особою, як він пізніше дізнався - підсудним ОСОБА_5, який попросив у нього позичити йому гроші, однак він відмовився, внаслідок чого ОСОБА_5, схопивши його за рукав куртки, відтягнув за приміщення бару, де наніс йому удар кулаком в обличчя, після якого він відчув ще один удар в спину, від якого впав на землю, хто саме наніс його невідомо, проте ОСОБА_5 в цей час стояв перед ним. В той час, коли він знаходився на землі, один з чоловіків, хто саме конкретно сказати він не може, оскільки затуляв обличчя руками, однак на його думку це був підсудний ОСОБА_5, який перед цим, як він бачив, намагався пробратися рукою в кишеню його куртки заволодів його гаманцем, продовжуючи при цьому наносити йому удари по тулубу і обличчю. Після цього підсуднийОСОБА_5 разом із іншою особою з місця скоєння злочину втекли. Також вказав, що його побиття тривало приблизно одну хвилину, після чого він звівся на ноги та попрямував на роботу, яка знаходилась неподалік, де змив з себе кров та пішов додому, і саме вдома він втратив свідомість.
Показаннями свідка ОСОБА_18, даними на досудовому слідстві, про те, що 26.03.2008 року приблизно о 18.30 год., вінзайшом у кафе-бар, якийрозташований на вул. Чорновола - Липинського у м.Львові взяв бокал пива та вийшов на вулицю. Приблизно через п'ять хвилин він побачив як біля сусіднього незнайомий йому мужчина, взяв руками за куртку другого мужчину - потерпілого ОСОБА_10 та потягнув за кіоск, де наніс йому декілька ударів руками по обличчю. Побачивши бійку він допив пиво та пішов додому.Мужчина який наніс удари був ростом приблизно 175-180 см. Середньої тіло будови, волосся темне, обличчя кругле, був одягнений у світлу коротку куртку.
Протоколом ставки віч-на-віч, проведеної між потерпілим ОСОБА_10 та підсудним ОСОБА_5, на якій потерпілий підтвердив раніше дані ними покази.(а.с.132-133 Т.1)
Протоколом пред'явлення осіб для впізнання, під час якого потерпілий ОСОБА_10 серед пред'явлених йому осіб впізнав підсудного ОСОБА_5 як особу, яка 26.03.2008 року наносила йому удари.(а.с. 129 Т.1)
Протоколом пред'явлення осіб для впізнання, під час якого свідок ОСОБА_18 серед пред'явлених йому осіб впізнав підсудного ОСОБА_5.(а.с. 130 Т.1)
Протоколом відтворення обставин та обстановки події від 28.01.2009 року під час якого потерпілий ОСОБА_10 на місці події відтворив обставини вчинення відносно нього злочину (а.с. 158-159 Т.1).
Вважаю, що представленими доказами не доведено винуватість ОСОБА_5 у вчинення даного злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України.
Не заперечуючи того що факт побиття ОСОБА_10 був 26.03.2008 року слід звернути увагу на наступне.
Досудове слідство обвинувачує ОСОБА_5 у вчиненні злочину посилаючись на показання потерпілого ОСОБА_10 про те, що він впізнав підсудного. Як вбачається з показань ОСОБА_10 у судовому засіданні, протокол від 11.12.2009 року (т.3 а.с.15-17) він невпевнено упізнав ОСОБА_5 по фотографіях, однак станом на час розгляду справи стверджує, що саме ОСОБА_5 наніс йому удари та пограбував.
З показань свідка ОСОБА_18 на досудовому слідстві вбачається, що він упізнав ОСОБА_5 як схожу особу по рисах обличчя та стрижці (а.с.130 т.1). У судовому ж засіданні від 25.02.2011 року (а.с.43 т.4 ) свідок показав,що він вказав на ОСОБА_5 , але 100 % не міг стверджувати, що це саме та особа.
Інших доказів причетності ОСОБА_5 до даного злочину слідство не представило.
Більше того, після проведення даних слідчих дій, постановою від 09.06.2008 року (а.с.153 т.1) слідчий зупинив кримінальну справу № 143-1772 порушену за ознаками злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України до встановлення особи.
Зупинення даної справи більше як на шість місяців суд розцінює як сумнів органів досудового слідства у причетності самого ОСОБА_5.у вчиненні злочину.
Після відновлення кримінальної справи у ній були проведені всього дві слідчі дії: додатковий допит потерпілого і проведено відтворення обстановки та обставин події злочину. Дана слідча дія не надали додаткових доказів щодо вчинення злочину саме ОСОБА_5, а відбулося тільки відтворення обстановки та обставин події.
Окрім того,підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив,що 26 березня 2008 року він знаходився біля хворої матері,про що в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_19.(а.с.51,189 т.4).
За наявності у справі даних доказів, всі сумніви судом розцінюються в користь підсудного, досудовим слідством вони не спростовані, а тому суд вважає, що досудове слідство не надало достатніх доказів винуватості ОСОБА_5.у вчиненні злочину по епізоду від 26.03.2008 року.
Відтак , по епізоду від 26 березня 2008 року ( вчинення злочинних дій відносно потерпілого ОСОБА_10.) підсудного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України - виправдати за недоведеністю.
Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд враховує характер і тяжкість вчинених ними злочинів, особу підсудного ОСОБА_5, який раніше судимий, його позитивні характеристики з місця проживання та місця утримання, стан здоров'я його матері ОСОБА_20, з якою проживає і якій встановлено діагноз - ішемічна хвороба серця, особу підсудного ОСОБА_6, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, його позитивні характеристики з місця проживання та місця праці та навчання, обставиною,що пом'якшуєь покарання підсудного ОСОБА_5 є щире розкаяння підсудного у вчиненні злочинів, обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, намагання відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_8, обставиною що обтяжує покарання підсудних, є вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, тому суд приходить до висновку, що підсудним слід обрати покарання в межах санкції частин статей, за якими кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі.
Враховуючи обставини справи та особу підсудного ОСОБА_6, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тому до нього слід застосувати статтю 75 КК України -звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк .
Згідно ст. 76 ч.1 п.2,3 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.
За проведення експерти слід стягнути з підсудного ОСОБА_5 300 (триста) грн. 48 коп. витрат в користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівській області.
Речовий доказ по справі - а саме: мобільний телефон марки «Сіменс СХ 75», який знаходиться в потерпілого ОСОБА_8 -повернутиОСОБА_8Цивільний позов ОСОБА_8 залишити без розгляду у зв»язку з неявкою потерпілого та його представника в судові засідання.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА _5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 296 ч.2 КК України та призначити покарання:
за ст. 186 ч.2 КК України - 4 (чотири) роки3 (три) місяці позбавлення волі;
за ст. 296 ч. 2 КК України -4 (чотири) роки позбавлення волі;
Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити засудженому ОСОБА_5 покарання у виді 4/чотири/ років 3 /трьох/ місяців позбавлення волі.
За ст.187 ч.2 КК України щодо епізоду від 26.03.2008 року виправдати ОСОБА_5. за недоведеністю.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді З/трьох/ років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 ч.1 п.2,3 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.
Речовий доказ по справі - а саме: мобільний телефон марки «Сіменс СХ 75», який знаходиться в потерпілого ОСОБА_8 -повернутиОСОБА_8Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишити без розгляду.
За проведення експертизи стягнути з засудженого ОСОБА_5 300 (триста) грн. 48 коп. витрат в користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівській області.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити - утримання під вартою.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити - підписка про невиїзд.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з часу його фактичного затримання - 31.12.2008 року.
Іспитовий строк засудженому ОСОБА_6 рахувати з часу проголошення вироку.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишити без розгляду.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова, засудженим ОСОБА_5 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок надр. в нар.кімн. в 1 екз.
Суддя
В. В. Свірідова
