Справа № 1-445/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 вересня 2011 року
Суддя Комсомольського районного суду Черниш О.Л.
за участю прокурора Радецької С.В., адвоката ОСОБА_1
розглянувши у попередньому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України
встановив
До Комсомольського районного суду м. Херсона із прокуратури Комсомольського району м. Херсона надійшла кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України КК України.
Відповідно до вимог ст.237 КПК України при попередньому розгляді справи суддя з’ясовує щодо кожного із обвинувачених такі питання:
1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;
2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;
3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу;
4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;
5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Прокурор вважає, що справу необхідно призначити до судового розгляду, оскільки справа підсудна Комсомольському районному суду, і відсутні підстави, через які справа не може бути призначена до судового розгляду.
При розгляді питання чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог Кримінально-процесуального Кодексу суд встановив, що обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст.223 КПК України.
До такого висновку суд прийшов з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ч.4 ст.223 КПК України описовій частині зазначаються обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві: місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано у справі, і відомості про потерпілого, в резолютивній частині обвинувального висновку коротко викладається суть обвинувачення із зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.
За змістом вказаної норми закону обвинувальний висновок повинен бути чітким, логічним, переконливим та мотивованим. Резолютивна частина обвинувального висновку повинна відповідати змісту його описової частини, у ній формулюється обвинувачення, яке доказане у ході досудового слідства, і містить опис злочинних дій (час, місце, спосіб їх вчинення), а також їхню юридичну кваліфікацію з посиланням на статтю або частину, пункт статті Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за кожний злочин окремо.
Згідно ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, подія злочину(час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених в установленому порядку, вчиненому службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від фори власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у особливо великих розмірах. Згідно ч.1 ст.212 КК України суб’єктом зазначеного злочину є службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності.
Визначення кола службових осіб, які можуть бути визнані суб'єктами цього злочину, в обов'язковому порядку повинно обумовлюватися їхніми повноваженнями у сфері обчислення і сплати податкових платежів.
Виходячи з того, що суб’єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, є спеціально-конкретний суб’єкт –службова особа, яка займає посади, пов’язані із здійсненням повноважень по веденню бухгалтерського обліку та звітності про фінансово-господарську діяльність та поданню податковим органам бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків по податках та інших необхідних документів і відомостей, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків або, яка виконує ці функції за спеціальним дорученням, в обвинувальному висновку повинно бути чітко виписано, що ОСОБА_3 мав такі повноваження і на обґрунтування цього повинні бути наведені докази.
Проте всупереч вимогам закону в обвинувальному висновку не виписано і не зроблено посилання на докази, що ОСОБА_3 був службовою особою підприємства та мав повноваження по веденню бухгалтерського обліку та звітності про фінансово-господарську діяльність та поданню податковим органам бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків по податках та інших необхідних документів і відомостей, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків.
В обвинувальному висновку щодо визначення ОСОБА_3 службовою особою зроблені лише загальні посилання, які не характеризують його, як службову особу підприємства, зокрема вказано, що "ОСОБА_3 був засновником ПП "НВП "Норма-Хім" і згідно ст.67 Конституції України, згідно з якою "... кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, на нього, як на службову особу суб’єкта підприємницької діяльності покладені обов'язки...(зроблено перелік норм законів, якими покладено обов'язки по сплаті податків і зборів), далі зазначається, що директором підприємства була призначена інша особа, щодо ведення бухгалтерського обліку ОСОБА_3 користувався послугами ОСОБА_4, яка упродовж липня 2009року-листопада 2009року сформувала податковий кредит з податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість ПП "НВП "Норма-Хім", надалі ОСОБА_3 Подавав податкові декларації підписані від імені ОСОБА_5 та ін.
В обвинувальному висновку немає посилання на жодну конкретну норму з перерахованих законів, яка б визначала, що засновник підприємства наділений повноваженнями по веденню бухгалтерського обліку та звітності про фінансово-господарську діяльність та поданню податковим органам бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків по податках та інших необхідних документів і відомостей, пов"язаних з обчисленням і сплатою податків.
Таким чином, в обвинувальному висновку не виписано ознаки (характеристики), за якими ОСОБА_3 є службовою особою підприємства , яка несе відповідальність зі сплати податків і зборів - суб’єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України, а тому обвинувачення є неконкретним, оскільки не зазначені суттєві обставини, що визначають суб’єкта злочину.
Вказані порушення, допущені при складанні обвинувального висновку, виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі.
Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 6 "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальної справи у судах першої інстанції" відповідно до вимог статті 249-1 КПК підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228 - 232 КПК при перевірці справи з обвинувальним висновком, при прийнятті у ній рішень та при направленні справи до суду. Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального висновку, правильність якого повинен перевірити прокурор, слід вважати такі порушення вимог статей 223, 224 КПК, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному висновку містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, є неконкретним або не збігається з обвинуваченням, викладеним у постанові про притягнення особи як обвинуваченого.
Відповідно до п.7 ст.228 КПК України прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобов’язаний перевірити чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку, а тому кримінальну справу необхідно повернути прокурору для усунення виявлених порушень.
Клопотання адвоката про закриття провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України та про застосування акту амністії за обвинуваченням за ч.2 ст.205 КК України задоволенню не підлягає, оскільки факт, що ОСОБА_3, як засновник підприємства, не мав повноважень не є доведеним.
При застосуванні акту амністії судом повинен постановити кінцевий документ у справі, і кримінальне переслідування відносно особи, щодо якої застосовано акт амністії, повинно бути припинено. А, оскільки справа направляється прокурору для усунення виявлених порушень, то кримінальне переслідування особи не припиняється. За вказаних обставин суд не може застосувати до ОСОБА_3 акт амністії.
Керуючись ст.ст.237, 244, 249-1 КПК України, суддя
постановила
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, повернути прокурору для усунення виявлених порушень.
На постанову протягом семи діб з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Суддя:
ОСОБА_6
