Єдиний державний реєстр судових рішень
Полонський районний суд Хмельницької області
м. Полонне, вул. Героїв Майдану, 5, 30500, (03843) 3-21-45
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року Полонський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта вища, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого дитячим лікарем ортопедом-травматологом в дитячій поліклініці № 3 Дарницького району м. Києва, раніше не судимого,
за ч.2 ст. 286, ч.4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України суд, -
встановив:
5 листопада 2008 року о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_5 в м. Полонне керував автомобілем «Нісан-Тііда» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по вул. Привокзальній зі сторони залізничного вокзалу у напрямку вул. Ходякова. Під час руху поблизу будинку № 44 підсудний побачивши, що на відстані 100 метрів проїзну частину дороги зліва направо стосовно руху керованого ним автомобіля стала переходити ОСОБА_6 , 1919 року народження, не вибрав після цього безпечної швидкості, та не зупинив завчасно транспортний засіб, а допустив наїздна потерпілу, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху (далі ПДР) а саме пунктів: 1.7 згідно якого водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності; 12.1 котрий вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним: 12.3 який визначає, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) для ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми тупої клітини (переломів 1-9 ребер справа по середньо-ключичній лінії, переломів 3-9 ребер по середньо-ключичній лінії зліва, косих переломів 6-7 ребер по лопатковій лінії справа, та перелому ключиці справа), живота (розриву брижі товстої кишки з розривом внутрішньої кровотечі), тазу (переломів кісток тазу) верхніх та нижніх кінцівок (перелому хірургічної шийки право плечової кістки, переломів малогомілкової кістки справа), що ускладнились розвитком гострої постгеморагічної анемії, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, а в даному випадку , що призвели до смерті, від яких потерпіла померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Полонській ЦРЛ.
5.11.2008 року одразу після скоєння ДТП ОСОБА_5 доставив ОСОБА_8 в приймальне відділення Полонської ЦРЛ де вказану особу було поміщено на стаціонарне лікування в хірургічне відділення лікарні, яке здійснював особисто підсудний.
11 листопада 2008 року ОСОБА_6 знаходячись на той час у вказаному медичному закладі померла.
Після смерті потерпілої ОСОБА_5 звернувся до завідуючого приймальним відділенням лікарні ОСОБА_9 з проханням видати лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_7 в якому вказати, що потерпіла померла в місці свого проживання від хронічного серцево-судинного захворювання.
ОСОБА_9 діючи в інтересах лікаря ОСОБА_5 погодився на його пропозицію, та будучи обізнаним у тому, що смерть потерпілої настала в лікарні, заповнив бланк (форми № 106/о) лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_6 № 366 від 11.11.2008 року, що є офіційним документом, в якому вказав завідомо неправдиві відомості про те, що смерть згаданої особи настала за місцем її проживання від хронічної серцево-судинної недостатності та атеросклоретичного кардіосклерозу.
В судовому засіданні підсудний вину у інкримінованих йому злочинах не визнав, пояснив, що він дійсно керував у згаданому місці автомобілем і рухаючись зі швидкістю 55-60 км на годину за 100-150 метрів побачив, що жінка похилого віку стала переходити проїзну частину дороги зліва направо відносно руху керованого ним транспортного засобу. Він зменшив швидкість до 35-40 км на годину, подав звуковий сигнал.Жінка зупинилась на середині дороги. Оскільки в цьому місці був відсутній пішохідний перехід, тому він вважав, що потерпіла повинна пропустити автомобіль, через що продовжував рух. Коли ж відстань до ОСОБА_7 скоротилась до 6-8 метрів, вона раптово побігла через проїзну частину, на що він різко загальмував, жінка впала на дорожнє покриття, однак не від удару її автомобілем, так як зіткнення він не відчув. Підійшовши до потерпілої, побачив що у неї розбита голова, і як лікар визначив, що у ОСОБА_10 також наявний перелом гомілки, тому він посадив її в автомобіль та відвіз в лікарню, де в послідуючому надавав для неї за власні кошти медичну допомогу. А коли потерпіла померла, разом із родичами покійної, які не бажали щоб робився розтин трупа, попросив завідуючого приймальним відділенням видати довідку про те, що ВодзінськаО. померла не в лікарні, а в місці свого проживання. Також на прохання ОСОБА_11 дав для неї власних 1000 грн. як допомогу на поховання потерпілої. Зазначив, що такі його дії не можуть визнаватись як злочини.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні вказаних вище кримінальних діянь стверджується наступними доказами.
Показаннями потерпілої ОСОБА_12 , яка пояснила, що для неї зателефонував підсудний і повідомив про перебування матері в лікарні, куди вона потім приїхала. В лікарні ОСОБА_5 пояснював, що ОСОБА_6 впала перед його автомобілем, та просив написати розписку, що у неї до нього не має ніяких претензій. Таку розписка написала медична сестра в її присутності. Коли вона в палаті лікарні знаходилась біля матері, то остання їй розповіла, що переходила дорогу і її збив автомобіль, а далі нічого не пам`ятає.Після смерті ОСОБА_7 підсудний надав допомогу в похованні,зокрема передав 1000 грн.
Показаннями свідка ОСОБА_13 , котрий розповів, що після смерті ОСОБА_7 яка настала в лікарні, ОСОБА_14 сказав, що не потрібно проводити розтин трупа, тому що і так зрозуміло від чого вона померла, та сказав написати розписку, що потерпіла померла в місці свого проживання і продиктував зміст розписки. Після цього підсудний водив його по кабінетах лікарні, а потім передав йому лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_7 .
Показаннями свідка ОСОБА_15 , яка вказала, що вона добре бачила, як ОСОБА_6 помірним шагом переходила проїзну частину дороги, а автомобіль, яким управляв ОСОБА_14 , подавши звуковий сигнал, різко загальмував і здійснив наїзд на потерпілу, яка від удару впала,вдарившись потилицею о дорожнє покриття, а після цього її перевернуло. Із автомобіля вийшов підсудний, котрий разом із якимось чоловіком посадили ОСОБА_8 в автомобіль.
Показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які пояснили, що вони знаходились неподалік місця пригоди і чули як автомобіль сигналив для потерпілої, яка переходила проїзну частину дороги. На середині дороги ОСОБА_6 призупинилась, а після чого знову продовжила рух, і в цей час її вдарив автомобіль, та вона впала на дорогу.
Показаннями свідка ОСОБА_18 , котрий розповів, що він чув як на дорозі сигналив автомобіль, а потім був звук гальмування та скреготіння, після чого побачив як на проїзній частині лежить жінка похилого віку, котра стогнала. Він допоміг підсудному посадити потерпілу в автомобіль.
Показаннями свідка ОСОБА_19 , який підтвердив, що приблизно в квітні 2009 року до нього з приводуремонту автомобіля«Нісан-Тііда» звернувся ОСОБА_5 . Під час огляду цього транспортного засобу виявив, зокрема вм`ятини в нижній частині бампера.
Показаннями свідка ОСОБА_20 , яка пояснила, що вона працює постовою медичною сестрою Полонської ЦРЛ. 5.11.2008 року після госпіталізації до лікарні ОСОБА_7 , лікар ОСОБА_14 сказав для неї відібрати у родичів хворої розписку про відсутність до нього претензій, яку вона потім написала, а ОСОБА_12 підписала, та наступного дня передала розписку для підсудного.
Показаннями ОСОБА_9 , котрий розповів, що він працює завідуючим приймальним відділенням лікарні. 5.11.2008 року ОСОБА_5 особисто доставив в лікарню ОСОБА_8 , котра була поміщена на стаціонарне лікування, яке здійснював підсудний. 11.11.2008 року на прохання ОСОБА_5 він виписав лікарське свідоцтво про смерть в якому вказав, що смерть потерпілої настала за місцем її проживання від хронічної серцево-судинної недостатності та атеросклоретичного кардіосклерозу.
Даними протоколу огляду місця події (а.с.86-88 т.1) які вказують на те, що ділянка дороги перед місцем ДТП є прямою, вона достатньо проглядається.
Данимипротоколу додаткового огляду речових доказів (а.с.161-164 т.1) які свідчать, що на навкісній поверхні лівої частині переднього бампера автомобіля, котрим підсудний здійснив наїзд на потерпілу, виявлена незначна вм`ятина розміром 8-4 см та глибиною біля 0,5 мм.
Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події зі свідком ОСОБА_15 , від 11.06.2009 року (т.1 а.с. 149-155), із яких вбачається, що названий свідок на місці події розповідав та показував про те, що потерпіла помірним кроком переходила проїзнучастину дороги, підсудний із автомобіля подавав звукові сигнали, а потім застосовував гальмування, та що ОСОБА_6 впала на дорожнє покриття.
Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 15.04.2010 року зі спільною участю ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 ,протоколу відтворення обстановки та обставин події від 29.04.2010 року зі свідком ОСОБА_16 які підтверджують, що підсудний побачив не менше ніж за 100 метрів як потерпіла стала переходити проїзну частину дороги, після чого він став подавати звукові сигнали, застосував гальмування, а також, що ОСОБА_6 падала на дорожнє покриття.
За даними висновку криміналістичної судово-медичної експертизи (т.1 а.с.51-57) наобох задниках чобіт в котрі була взута потерпіла, та на внутрішній стороні халяви правого чобота виявлені поверхневі потертості шкіри які є неспецифічними ушкодженнями і могли утворитись також при послідовному перебігу різних фаз ДТП, а саме наїзду легкового автомобіля на пішохода.
Даними висновку судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 68-81), висновку додаткової судово-медичної експертизи (а.с.136-138 т.1), висновку комісійної судово-медичної експертизи ( т.1 а.с.188-192), висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи ( т.1 а.с.214-219), які свідчать, що у ОСОБА_7 були виявлені перелічені вище тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, вони спричинені зі значною силою тупими твердими предметами, по давності могли відповідати строку 5.11.2008 року, утворились при ДТП внаслідок наїзду на потерпілу автомобіля з первинним контактом виступаючих його частин з зовнішньою поверхнею правої гомілки і утворення переломів кісток гомілки, та при закиданні тіла потерпілої на капот і ударах головою і правою частиною тулуба, при відкиданні тіла, падінні та ударах до дорожнього покриття.
Згідно даних висновку експертизи технічного стану автомобіля (т.1 а.с.144-147) транспортний засіб, яким керував ОСОБА_5 під час ДТП будь-яких технічних несправностей не має.
За даними висновку судової авто-технічної експертизивід 2.07.2009 року (т.1 а.с.182-183) підсудний керуючи автомобілем, у даній дорожній обстановці зобов`язаний був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху (в момент, коли пішохід ОСОБА_6 почала переходити проїзну частину дороги)він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а оскільки потерпіла вийшла на проїзну частину вулиці на відстані 100 метрів від автомобіля і почала її перетинати, то в такому разі ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти наїзду на потерпілу своєчасним застосуванням гальмування із зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода (місця наїзду) при швидкості 50 км на годину.
Відповідно до даних відповідей: начальника відділення ДАІ по обслуговуванню Полонського району від 13.10.2010 року, від 4.11.2010 року; виконавчого комітету Полонської міської ради від 4.11.2010 року;в.о. начальника Полонського комбінату комунальних підприємств від 4.11.2010 року; даних протоколу додаткового огляду місця події від 11.11.2010 року, а також показань свідка ОСОБА_21 - найближчий пішохідній перехід від місця ДТП станом на 5.11.2008 року міг бути розташований на відстані 91,3 метра.
Даними лікарського свідоцтва про смерть (а.с.23 т.2) із яких вбачається, що в цьому документі відображено про настання смерті ОСОБА_7 в місці її проживання, а причиною єхронічна серцево-судинна недостатність та атеросклоретичний кардіосклероз.
Даними постанови цього ж суду від 9.03.2010 року за якою ОСОБА_9 завідуючий приймальним відділенням Полонської ЦРЛ визнаний винним у службовому підробленні лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , та звільнений від кримінальної відповідальності згідно акту амністії.
Оцінивши наведені докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів.
Його дії підлягають кваліфікації:
За ч.2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
За ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України - співучасть у виді підбурювача в скоєні службового підроблення шляхом внесення до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей.
Із об`єму обвинувачення підлягає виключенню порушення підсудним ПДР пункту - 1.5, оскільки таке порушення не перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Також суд виключає інкримінування ОСОБА_5 обставину, яка на думку досудового слідства є обтяжуючою його покарання, а саме тяжкі наслідки, завдані злочином. Дана обставина відноситься до кваліфікуючої ознаки злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК, а тому відповідно до ч.4 ст.67 КК суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Суд відхиляє доводи підсудного та його захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_5 зокрема складу злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК із мотивів, що підсудний не допустив порушень ПДР, оскільки він виявив небезпеку для руху керованого ним автомобіля за 10-14 метрів (момент коли потерпіла призупинилась на проїзній частині дороги, а потім через декілька секунд продовжила рух), що згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 90А від 1.07.2010 року за наведеної ситуації ОСОБА_5 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода своєчасним застосуванням гальмування із зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода при швидкості 35-40 км на годину.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху в Україні термін небезпека для руху означає зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
По справі доведено, та цього не заперечує сам підсудний, що потерпіла розпочала здійснювати перехід проїзної частини дороги не менше ніж за 100 метрів до місця де знаходився в цей час керований ОСОБА_22 автомобіль. Останній добре бачив таку ситуацію, крім цьогозамітив, що пішохід є жінка похилого віку, тому згідно наведених вище вимог ПДР саме в момент коли ОСОБА_6 стала на проїзну частину і продовжила по ній рух,для підсудного виникла небезпека для руху,та він повинен бувнегайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, на що мав технічну можливість.
Із наведених міркувань суд не приймає як доказ, що виправдовує дії підсудного згаданий висновок судової авто-технічної експертизи № 90А від 1.07.2010 року, за яким ОСОБА_14 не мав технічної можливості запобігти наїзду на потерпілу, так як такий висновок здійснено експертом за умови, що небезпека для руху автомобіля, яким управляв підсудний виникла коли ОСОБА_6 нібито призупинилась приблизно на середині проїзної частини дороги, після чого раптово для ОСОБА_23 продовжила рух, що не відповідає дійсності.
Про короткочасну зупинку потерпілої під час здійснення нею переходу дороги стверджували підсудний, свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_16 при їх допиті в ході судового слідства.
В той же час як вбачається із заяви ОСОБА_5 на ім`я начальника УМВС України в Хмельницькій області від 20.11.2008 року (т.1 а.с.6-7), протоколу допиту його як свідка (т.1 а.с.41-42), як обвинуваченого (а.с. 174, 227 т.1) підсудний описуючи обставини ДТП не вказував, що ОСОБА_6 зупинялась на дорозі, а потім раптово продовжувала свій рух.
Також свідок ОСОБА_17 будучи допитаною на досудовому слідстві як свідок (а.с. 156 т.1) не свідчила про короткочасну зупинку потерпілої під час переходу нею дороги.
Свідок ОСОБА_16 є зацікавленою особою, оскільки як вона пояснила, в минулому ОСОБА_5 лікував її дитину.
Наведене дає підстави суду визнати частково неправдивими показання підсудного, та названих свідків,що ОСОБА_6 при переході нею проїзної частини дороги здійснила зупинку, яку розцінив ОСОБА_5 як намагання потерпілої пропустити автомобіль яким він керував, але потім раптово продовжила рух, що було причиною ДТП.
Також суд не приймає до уваги показання підсудного про непричетність його у співучасті в підробці лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , оскільки така версія ОСОБА_23 спростовується сукупністю наведених вище доказів, які не викликають у суду будь-яких сумнівів у їх достовірності.
Не заслуговують уваги твердження захисника ОСОБА_4 підтримані підсудним про те, щоексгумація проведена не відносно трупа ОСОБА_7 , а відноснотрупа іншої особи, мотивуючи тим, що у висновку експерта (т.1 а.с. 69) зазначена довжина тіла трупа - 176 см, в той час як із показань свідків слідує, що потерпіла була невисоко зросту орієнтовно 155 см.
Із пояснень свідка ОСОБА_24 , очевидця як захоронення потерпілої так і ексгумації її трупа, даних протоколу проведення ексгумації (т.1 а.с. 64), згаданого висновку експерта вбачається, що ексгумація проведена в присутності понятих, судово-медичного експерта, слідчого, місце проведення є цвинтар в с. Орлинці, Красилівського району, а на могилі із якої діставався труп є ознаки належності його ОСОБА_25 .
Наведене вказує на безпідставність доводів адвоката та його підзахисного.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених підсудним злочинів, причини,характер тамотиви допущених ним порушень Правил дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, наслідки що настали, дані про особу, сімейний та матеріальний стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, думку потерпілої, інші конкретні обставини.
Обтяжуючою покарання обставиною є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає часткове відшкодування ОСОБА_22 потерпілій витрат на поховання, одразу після настання смерті ОСОБА_7 .
Враховуючи, що підсудний допустив декілька порушень ПДР, його поведінку після вчинення ДТП, не усвідомлення ним скоєних порушень ПДР, тому суд вважає за доцільне застосувати до нього додаткове покарання передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК -позбавлення права керувати транспортними засобами.
Так як підсудний є співучасником злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК і вчинення цього кримінального діяння не пов`язане з його діяльністю, зокрема як лікаря, та він не являвся службовою особою, тому відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року з послідуючими змінами та доповненнями, додаткове покарання передбачене санкцією названої статі КК у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до нього не може бути застосоване.
По справі ОСОБА_12 заявлений цивільний позов про відшкодування ОСОБА_5 6662 грн. майнової та 50 тисяч грн. моральної шкоди.
Позов потерпілої на думку суду підлягає задоволенню.
Як вбачається із наданих позивачкою доказів вона у зв`язку зі смертю матері понесла витрати на поминальний обід в сумі 5800 грн., купила вінки, стрічку на суму 162 грн., здійснила перевезення транспортним засобом трупа ОСОБА_7 із м. Полонного до місця поховання в с. Орлинці, Красилівського району на що затрачено 700 грн., а всього такі витрати складають 6662 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦКзазначені суми витрат підлягають стягненню з підсудного.
Також для ОСОБА_12 заподіяна моральна шкода через смертьматері.
Розмір грошового відшкодування цієї шкоди суд визначає відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань які несе потерпіла, форми вини підсудного, інших обставин, які мають істотне значення, при цьому враховуючи вимоги розумності і справедливості.
Керуючись наведеним, ст.323,324 КПК суд,-
засудив:
ОСОБА_5 визнати винним у скоєні злочинівта призначити покарання:
За ч.2 ст. 286 КК України ТРИ роки і ШІСТЬ місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на ОДИН рік.
За ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України ОДИН рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді ТРИ роки і ШІСТЬ місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на ОДИН рік.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому змінити із підписки про невиїзд на взяття його під варту із залу суду.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_12 6662 грн. майнової та 50 тисяч грн. моральної шкоди, а всього 56662 (п`ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн.
В забезпечення позову накласти арешт на ? частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , яка належить для ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 19.08.1999 року.
Стягнути ОСОБА_26 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Хмельницькій області 423 грн. 59 коп. витрат за проведення експертизи.
Речові докази:одяг ОСОБА_6 повернути для ОСОБА_12 , а автомобіль «Нісан-Тііда» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_27 .
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб.
Головуючий ____________________
