Справа № 1-21/10
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2010 року м.Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого-судді: Сопільняка О.М.
при секретарі: Гурі С.А.
з участю: прокурора Поченюка С.В.
потерпілого ОСОБА_1
підсудного ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі Одеської області кримінальну справу по звинуваченню:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 Одеської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразового судимого:
- 09.10.2000 року Кодимським районним судом Одеської області за ст.215-3 ч. 1 КК України (в ред.1960 року) до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 24 КК України (в ред. 1960 року) звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на один рік та штрафом в сумі 340 грн.;
- 24.08.2001 року Кодимським районним судом Одеської області за ст.140 ч.2 КК України (в ред.1960 року) до двох років шести місяців позбавлення волі, 06.03.2003 року звільненого умовно-достроково на 11 місяців 17 днів за постановою Піщанського районного суду Вінницької області;
- 18.02.2005 року Кодимським районним судом Одеської області за ст.289 ч.2 КК України до п’яти років позбавлення волі, 18.08.2008 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 3 дні за постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 11.08.2008 року, судимість не знята та не погашена,
- у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185 КК України,
В С Т А Н О В И В:
24 серпня 2009 року підсудний ОСОБА_2 біля 10 год. 00 хв. в приміщенні кафе «Пельменна», розташованому на вул.Леніна в м.Кодима Одеської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що дозволяло йому усвідомлювати свої дії та керувати ними, в ході розпивання спиртних напоїв спільно з потерпілим ОСОБА_1 з корисливих мотивів з метою незаконної наживи та збагачення шляхом обману та зловживання довірою потерпілого, зокрема попросивши у потерпілого належний йому мобільний телефон «Соні-Еріксон», б/в, вартістю 400 грн. для здійснення термінового телефонного дзвінка, після чого отримавши від потерпілого вказаний телефон, з метою його таємного викрадення вийшов з приміщення кафе, де скориставшись відсутністю потерпілого таємно викрав вказаний мобільний телефон, обернувши його на свою користь. Крім цього, залишаючи місце вчинення злочину, не припиняючи своєї злочинної діяльності, спрямованої на викрадення чужого майна, діючи за спільним умислом скориставшись відсутністю контролю потерпілого та сторонніх осіб, таємно викрав велосипед «Либідь», б/в, вартістю 200 грн., який знаходився біля кафе «Пельменна» та належав потерпілому ОСОБА_1 Після чого з викраденим мобільним телефоном та велосипедом зник, розпорядившись ними на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальні збитки на загальну суму 600 грн.
Не припиняючи своєї злочинної діяльності підсудний ОСОБА_2 24 листопада 2009 року близько 20 год.00 хв., маючи злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, скориставшись темною порою доби та відсутністю сторонніх осіб через вхідну хвіртку воріт таємно проник у двір господарства ОСОБА_4, яке розташоване на АДРЕСА_2 Одеської області, звідки з подвір'я таємно викрав належну потерпілій алюмінієву каструлю ємкістю 40 л, б/в, вартістю 140 грн., після чого з викраденим зник та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 140 грн.
Роз’яснивши учасникам судового процесу (підсудному, його захиснику, потерпілому ОСОБА_1 та прокурору) положення ст.299 КПК України щодо обмеження обсягу дослідження доказів у справі, вияснивши їх думку про можливість обмеження дослідження доказів у справі допитом підсудного та потерпілого ОСОБА_1, роз’яснивши їм наслідки застосування такого порядку дослідження доказів, зокрема те, що вони будуть позбавлені можливості оскаржити в апеляційному порядку ті фактичні дані, дослідження яких суд визнає недоцільним, вияснивши їх розуміння таких наслідків, з їх згоди, впевнившись у добровільності та істинності їх намірів, суд визнав необхідним обмежити обсяг дослідження доказів у даній кримінальній справі допитом підсудного ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1
Підсудний ОСОБА_2 винним себе визнав повністю, в скоєному щиро покаявся та пояснив, що дійсно 24.08.2009 року в м.Кодима біля залізничного вокзалу зустрів потерпілого ОСОБА_1, з яким зайшли в кафе «Пельменна», розташоване поруч. У потерпілого був велосипед, який він залишив біля входу в кафе. ОСОБА_1 купив по сто грам горілки, яку підсудний випив та сп'янів. Потерпілий сидів навпроти нього та в руках тримав мобільний телефон «Соні Еріксон» чорного кольору. Даний телефон підсудний вирішив викрасти. Для цього попросив потерпілого дати йому цей телефон для термінового дзвінка, після чого отримавши у потерпілого телефон, сказавши останньому, що зателефонує з вулиці, вийшов з приміщення кафе, де заховав телефон в кишеню. На вулиці побачивши велосипед потерпілого вирішив викрасти і його, після чого сівши на велосипед поїхав від кафе. По дорозі зустрів ОСОБА_5, якому продав велосипед за 100 грн., сказавши, що його попросив продати велосипед його власник, якому були необхідні гроші. Мобільний телефон загубив. Крім цього, 24.11.2009 року близько 20.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, йшов по АДРЕСА_2 Одеської області. Проходячи повз господарство потерпілої ОСОБА_4 та знаючи, що у неї на подвір'ї є алюмінієва каструля об’ємом 40 л, яку бачив там напередодні, вирішив її викрасти. На подвір'ї нікого не було. Після цього, через хвіртку, яка була відчинена, зайшов у двір і викрав вказану каструлю. Після чого пішов в бік пункту прийому металобрухту, однак по дорозі був затриманий працівниками міліції.
Потерпілий ОСОБА_1 показав, що дійсно під час перебування в кафе «Пельменна» підсудний ОСОБА_2 попросив у нього мобільний телефон «Соні Еріксон» чорного кольору для того щоб зателефонувати, на що потерпілий погодився та добровільно передав йому телефон для здійснення дзвінка. Взявши телефон підсудний вийшов на двір, після чого зник. Вийшовши на вулицю потерпілий також виявив відсутність власного велосипеда. В даний час велосипед йому повернуто, телефон ні, тому просив заявлений ним позов в сумі 400 грн. задовольнити.
Оцінив всі зібрані у справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_2 за епізодами заволодіння мобільним телефоном та велосипедом потерпілого ОСОБА_1 скоїв злочин передбачений ч.2 ст.185 КК України, а саме крадіжку, тобто, таємне викрадення чужого майна, вчинену повторно. За епізодом крадіжки посуду потерпілої ОСОБА_4 - злочин передбачений ч.2 ст.185 КК України, а саме крадіжку, тобто, таємне викрадення чужого майна, вчинену повторно.
За сукупністю підсудний ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
При цьому, свідченням повторності вчинення злочину за епізодом викрадення майна потерпілого ОСОБА_1 є наявність у підсудного ОСОБА_2 не знятої та не погашеної судимості за вироком Кодимського районного суду Одеської області від 24 серпня 2001 року, яким він був засуджений за ст.140 ч.2 КК України (в ред.1963 р.) до 2 років 6 місяців позбавлення волі, умовно достроково-звільнений 06.03.2003 року на 11 місяців 17 днів, у зв’язку з цим у відповідності з ч.7 ст.89 та ч.3 ст.90 КК строк погашення судимості за цим злочином складав три роки до 06.03.2006 року, однак цей строк (строк погашення судимості) було перервано вчиненням підсудним ОСОБА_2 24.06.2004 року злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК, за вчинення якого вироком Кодимського районного суду від 18.02.2005 року йому було призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Суд вважає правильною кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_2 за епізодом заволодіння належним потерпілому ОСОБА_1 мобільним телефоном за ст.185 ч.2 КК, оскільки відповідно до абз.5 п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати як крадіжку. Дії підсудного за цим епізодом обвинувачення були спрямовані на таємне викрадення належного потерпілому мобільного телефону, тому обман та зловживання довірою були лише способом отримання доступу до телефону, що виключає склад шахрайства, яке було попередньо інкриміноване підсудному.
При визначенні виду та розміру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, його тяжкість, (відповідно до ст.12 КК України вчинений ним злочини відносяться до категорії середньої тяжкості), особистість підсудного, який раніше судимий, має непогашену та не зняту судимість, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, що характеризує його з негативної сторони та свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення, за місцем свого проживання характеризується негативно, разом з цим повністю визнав свою вину та щиро покаявся у вчинених злочинах, що свідчить про усвідомлення ним протиправності своїх дій, їх критичну оцінку та готовність нести покарання.
Щире каяття підсудного у вчинені злочину суд на підставі п.1 ч.1 ст.66 КК України визнає обставиною, що пом’якшує його покарання за всіма епізодами звинувачення.
Обставиною, що обтяжує його покарання за всіма епізодами звинувачення, відповідно до ст.67 КК України суд визнає скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння.
За таких обставин суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним так і іншими особами, можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки лише таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 суд визнає обґрунтованим і вважає необхідним його задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 332-335 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Згідно ст.71 КК України до призначеного судом покарання за ст.185 ч.2 КК України повністю приєднати не відбуте покарання, призначене вироком Кодимського районного суду Одеської області від 18 лютого 2005 року у вигляді одного року трьох місяців трьох днів і остаточно призначити засудженому ОСОБА_2 за сукупністю вироків покарання у вигляді чотирьох років трьох місяців трьох днів позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання засудженого, тобто з 01 грудня 2009 року (том 2 а.с.32), зарахувавши в цей строк час перебування засудженого в ізоляторі тимчасового утримання з 12 по 15 вересня 2009 року (том 1 а.с.38, 54).
Речові докази – алюмінієву каструлю ємкістю 40 л. залишити у власності потерпілої ОСОБА_4, велосипед «Либідь» - у власності потерпілого ОСОБА_1.
Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 400 (чотириста) грн. відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області на протязі 15 діб з моменту його постановлення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той строк, з моменту отримання копії вироку.
Суддя О.М. Сопільняк
