Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-п/813/607/21
Номер справи місцевого суду: б/н
Доповідач ОСОБА_1
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про визначення підсудності розгляду заяви про перегляд вироку Миколаївського обласного суду від 26.06.2001 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.222, ч.3 ст.142, п. «а», «г» ст.93 КК УРСР 1960 року,
встановив:
До Одеського апеляційного суду 16.12.2021 року надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про визначення підсудності розгляду заяви про перегляд вироку Миколаївського обласного суду від 26 червня 2001 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.222, ч.3 ст.142, п. «а», «г» ст.93 КК УРСР 1960 року.
Клопотання мотивовано тим, що вироком Миколаївського обласного суду від 26 червня 2001 року ОСОБА_7 був засуджений до довічного ув`язнення за ч.1 ст.222, ч.3 ст.142, п. «а», «г» ст.93 КК УРСР 1960 року.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 направила до Апеляційного суду Миколаївської області заяву про перегляд судових рішень на підставі ч. 4 ст. 461 КПК України.
Голова Миколаївського апеляційного суд відмовив в розгляді заяви в інтересах ОСОБА_7 , посилаючись на зміни норм КПК України в 2012 pоку, оскільки апеляційний суд втратив повноваження розглядати кримінальні провадження як суд першої інстанції. Також в листі зазначено про необхідність звернення до Одеського апеляційного суду за визнанням підсудності по місцю скоєння злочину.
В вироку Миколаївського обласного суду від 26.06.2001 р. визначено, що злочин скоєно 12.02.1997 року в місті Одесі по вул. Нежінській, 78.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала. Додатково звернула увагу апеляційного суду на те, що первинно вона звернулась до Верховного Суду про прийняття до провадження її заяви про відміну вироку, за результатом розгляду якої, було ухвалено рішення про те, що справа повинна бути розглянута за місцем ухвалення вироку, тобто у Миколаївському обласному суді, який на разі ліквідовано, а його правонаступник - Миколаївський апеляційний суд таких повноважень, відповідно до чинного КПК України, позбавлений.
Дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи, наведені у клопотанні, апеляційний суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно зі ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.463 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївський обласний суд, ухвалюючи вирок від 26 червня 2001 року щодо ОСОБА_7 , діяв на той час, як суд першої інстанції в силу повноважень, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України в редакції 1960 року.
У зв`язку з прийняттям у 2012 році нової редакції Кримінального процесуального кодексу України апеляційні суди втратили повноваження суду першої інстанції і наразі позбавлені можливості здійснювати кримінальне провадження про перегляд за нововиявленими обставинами вироків, постановлених ними як судами першої інстанції.
Отже, дійсно, вирішення Миколаївським апеляційним судом на підставі положень Кримінального процесуального кодексу України в редакції 2012 року питань, пов`язаних із переглядом за нововиявленими обставинами вироку Миколаївського обласного суду від 26 червня 2001 року, постановленого ним у порядку Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року як судом першої інстанції, суперечить правилам інстанційної підсудності, визначеним статтями 33, 463 КПК України в редакції 2012 року, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Тому, відповідно до зазначених положень КПК України розгляд заяви захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , про перегляд вироку Миколаївського обласного суду від 26 червня 2001 року за нововиявленими обставинами повинен відбуватись у суді першої інстанції за місцем вчинення злочину.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 квітня 2019 року (справа №1-34/03), 27 лютого 2019 року (справа № 791/130/17), 17 травня 2018 року (справа № 1-3/2007).
Визначення територіальної підсудності заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами регламентовано кримінальним процесуальним законодавством, а саме ст. 463 КПК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що своєму клопотанні захисник ставить питання про визначення підсудності розгляду заяви про перегляд вироку Миколаївського обласного суду від 26.06.2001 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.222, ч.3 ст.142, п. «а», «г» ст.93 КК УРСР 1960 року, та зазначає, що місцем вчинення злочину є буд. АДРЕСА_1 , який, відповідно до рішення Одеської міської ради №197-XXIV від 26.07.2002р. відноситься до Приморського району м. Одеси.
Слід зазначити, що положення частини 2 ст.34 КПК України наділяють суд апеляційної інстанції правом вирішувати питання пронаправлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції за наявності обставин, визначених ч.1 ст.34 КПК України, а не визначати підсудність кримінального провадження, яка у даному випадку визначається за правилам інстанційної підсудності, визначеним статтями 33, 463 КПК України в редакції 2012 року, тобто визначена Законом.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , оскільки суд апеляційної інстанції має право передавати кримінальне провадження на розгляд до іншого суду за наявності вичерпного переліку підстав, встановлених ч.1 ст.34 КПК України, а не визначати підсудність кримінального провадження, яка визначена Кримінальним процесуальним законом.
Керуючись ст.ст.32, 34, 418, 419 КПК України, апеляційний суд Одеської області
постановив:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про визначення підсудності розгляду заяви про перегляд вироку Миколаївського обласного суду від 26.06.2001 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.222, ч.3 ст.142, п. «а», «г» ст.93 КК УРСР 1960 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
