КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№22-з/824/620/2020
УХВАЛА
07 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Суханової Є.М., розглянувши заяву представника - адвоката де Робьєн Вікторії Миколаївни, компанії ІСП ФРАНС САС (ISP FRANCE SAS) яка має статус позивача в міжнародному комерційному арбітражі про забезпечення позову відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрін", яке має статус відповідача в міжнародному комерційному арбітражі,-
встановила:
28 липня 2020 року представник - адвокат де Робьєн Вікторії Миколаївна, компанії ІСП ФРАНС САС (ISP FRANCE SAS), яка має статус позивача в міжнародному комерційному арбітражі подала заяву про забезпечення позову відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрін", яке має статус відповідача в міжнародному комерційному арбітражі, в якій просив забезпечити позов ІСП ФРАНС САС (ISP FRANCE SAS) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрін" про стягнення коштів у розмірі 127 050, 00 євро шляхом накладення арешту майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрін" в межах суми ціни позову.
Заяву обґрунтовував тим, що між Заявником та Відповідачем існує спір про стягнення коштів, що виник на підставі пункту 6 контракту № 37.
Відповідач на підставі пункту 6 контракту № 37, укладеного 10 квітня 2020 року зобов`язався поставити на користь позивача товар, а саме, маски медичні для обличчя у кількості 605 000 штук.
Згідно змісту п.6 контракту № 37 вбачається, що заявник здійснив 30% передоплату за товар шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 2 двох банківських днів, з моменту надання комерційного інвойсу.
Вказує, що кошти позивачем на користь відповідача були перераховані в розмірі 127 050,00 євро, в якості попередньої оплати, проте свого обов`язку з поставки товару відповідач не виконав.
Заявник зазначив, що має усі підстави вважати, що Відповідач не має наміру виконувати зобов`язання, що прослідковується з його поведінки.
Зокрема, відповідач листом від 30 травня 2020 року повідомив позивача, що виконає свій обов`язок з поставки товару до 10 червня 2020 року, проте, товар так і не був поставлений.
При цьому, відповідач не надав позивачу будь-яких пояснень щодо будь якої нової запланованої дати поставки, та в той же час, станом на дату звернення з позовом з відповідачем було фактично втрачено зв`язок на звернення позивача відповідач жодної відповіді не надає.
Розглянувши заяву представника позивача в арбітражній справі про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу та вивчивши матеріали , суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволення, враховуючи таке.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень ч.3 ст.149 ЦПК України за заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно частини 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до роз`яснень п. п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як вбачається з поданої заяви, обґрунтовуючи необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрін", заявник посилається на розумність та адекватність його вимог, на існування прямого конкретного зв`язку між обраним заходом забезпечення (накладенням арешту на грошові кошти відповідача) та заявленими позовними вимогами (стягнення грошових коштів), на поведінку відповідача, що утруднить виконання майбутнього рішення міжнародного комерційного арбітражу,
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без доказів, що підтверджують підстави для забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, до заяви про забезпечення позову представник позивача не долучив жодного доказу на підтвердження підстав для забезпечення позову. В заяві містяться лише мотиви, що підтверджують наявність спору між сторонами. Однак заява про забезпечення позову не містить посилань на докази, що підтверджують неможливість чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
У відповідності до вимог процесуального закону судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись ст.ст. 151, 152, 153 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
ухвалила:
В задоволенні заяви представника - адвоката де Робьєн Вікторії Миколаївни , компанії ІСП ФРАНС САС (ISP FRANCE SAS) яка має статус позивача в міжнародному комерційному арбітражі про забезпечення позову відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрін", яке має статус відповідача в міжнародному комерційному арбітражі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.
Суддя Є.М. Суханова
