Ухвала
13 січня 2023 року
м. Київ
провадження № 61-5вп23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1
про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Клопотання мотивоване тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на території України укладений шлюб, про що 04 листопада 2016 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Печерський районний у місті Києві відділ ДРАЦС ГТУЮ у місті Києві) складений актовий запис № 2841, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у місті Києві.
ОСОБА_2 є громадянином Ліванської Республіки та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується карткою платника податків, витягом з реєстру територіальної громади. Однак в теперішній час проживає за межами України, в Республіці Польща, має карту побуту з терміном дії до 09 січня 2025 року і доступом до ринку праці, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Посилаючись на те, що сторони постійно проживають за межами України, ОСОБА_1 просила суд визначити підсудність справи про розірвання шлюбу між нею до ОСОБА_2 .
У визначенні підсудності слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною другою статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Статтею 29 ЦПК України передбачено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Отже, за змістом указаної норми підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначається ухвалою Верховного Суду у тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до копії витягу з реєстру Криворізької територіальної громади від 11 грудня 2022 року адресою проживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_3 .
Згідно з договором оренди від 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що є також адресою фактичного проживання заявниці.
Звертаючись з клопотанням до Верховного Суду для визначення підсудності, ОСОБА_1 зазначила, що обидві сторони проживають за межами України.
Адресою проживання відповідача ОСОБА_2 заявниця вказує адресу: АДРЕСА_1 .
Проте, вказівка ОСОБА_2 у клопотанні про визначення підсудності про проживання відповідача у Ліванській Республіці із зазначенням адреси та посилання як на доказ, при цьому, на свідоцтво про шлюб, не може бути взято до уваги Верховним Судом, оскільки вказане не свідчить про фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 за межами України.
Таким чином, заявницею не додано до клопотання доказів (оригінали або засвідчені належним чином копії) на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 за межами України.
За відсутності доказів того, що сторони проживають за межами України, підстави для визначення суддею Верховного Суду підсудності справи
у порядку статті 29 ЦПК України відсутні.
Керуючись статтею 29 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська
