ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" лютого 2012 р. № 80988/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 19.10.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області, за участю третьої особи головного державного виконавця ВДВС Золочівського РУЮ Львівської області Мартинюка З.І. про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця від 21.09.2009 року, -
ВСТАНОВИЛА :
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області, за участю третьої особи головного державного виконавця ВДВС Золочівського РУЮ Львівської області Мартинюка З.І. про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця від 21.09.2009 року.
Оскаржуваною ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 19.10.2009 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області, за участю третьої особи головного державного виконавця ВДВС Золочівського РУЮ Львівської області Мартинюка З.І. про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця від 21.09.2009 року.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно п. 7 ст. 3 КАСУ суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, суб'єктом владних повноважень випадку притягнення особи до відповідальності є Відділ Державної виконавчої служби (орган державної влади), а з іншого державний виконавець відділу Державної виконавчої служби (їхня посадова чи службова особа).
Однак згідно ч. 1 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України,
яка дає поняття адміністративної правосуб'єктності - це здатність мати процесуальні
права та обов'язки, та згідно ч. 3 ст.48 КАСУ (адміністративна процесуальна дієздатність) -
здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у
тому числі доручати ведення справи представникові, належить органам державної влади,
іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам
місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам,
установам, організаціям (юридичним особам).
Отже, відповідач у вказаній справі - Відділ ДВС Золочівського РУЮ.
Постанова про накладення штрафу - це акт індивідуальної дії, який стосується інтересів конкретної особи, і винесення вказаної постанови не є виконавчою дією вчиненою під час виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 19 КАС, адміністративні справи з приводу оскарження
правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи вирішуються адміністративними
судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 17 ч. 1 п.1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із позовної заяви вбачається, що така по своєму змісту є скаргою на дії та рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного Процесуального Кодексу України.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене у відкритті провадження слід відмовити. Позивач вправі звернутися до суду із вказаними вимогами в подавши скаргу відповідно до вимог ЦПК України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Львівської області, за участю третьої особи головного державного виконавця ВДВС Золочівського РУЮ Львівської області Мартинюка З.І. про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця від 21.09.2009 року.
Як видно із тексту заяви позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій Відповідача по винесенню постанови щодо накладення на нього штрафу та про скасування постанови головного державного виконавця Мартинюка З.І. про накладення на нього штрафу.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви позивач оскаржує дії відповідача та постанову винесену державним виконавцем під час виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 31.03.2008 року по цивільній справі № 2-51/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення коштів.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тому при визначенні юрисдикції слід виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Колегія зазначає, що необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.
Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб за невиконання покладених на них обов'язків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні, не виконана добровільно, є підставою для її примусового виконання шляхом звернення стягнення на заробіток чи інші доходи оштрафованої особи, а за їх відсутності - на її майно.
За змістом пункту 8 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Тому слід ураховувати, що спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.
А тому відповідно до ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити частково.
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 19.10.2009 року у справі № 2а-б/н/09 – скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.Б. Заверуха
О.М. Гінда
