Справа № 2-9/11
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Семенової Л.М.,
при секретарі Озьоркіній О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача , адвоката -ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на майно,
В С Т А Н О В И В:
28 січня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, який неодноразово уточнювала в ході судового розгляду, про визнання за нею права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, та ? частину автомобілю «Landmark BQ 6473 SG», р/н НОМЕР_1, ? частину автопричіпу «Асканія», р/н НОМЕР_2, як спільну сумісну, власність придбану в період шлюбу та сумісного проживання. Крім того, просила встановити факт сумісного проживання її з спадкодавцем ОСОБА_6 на протязі більш як п,ять років до дня відкриття спадщини. Визнати її право на спадщину нарівні з спадкоємцями першої черги, та визнати за нею право власності на 1/6 частину спадкового майна.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що, що з 26 липня 1969 року по 06 серпня 1990 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 У 1985 році, її чоловіка ОСОБА_6 було засуджено, у звязку з чим він перебував у місцях позбавлення волі до травня 1990 року.
В період шлюбу в 1988 році, на спільні кошти ними було набуто житловий будинок АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на який було отримано на імя ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, спадкоємцями після смерті якого є їх спільні діти відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з якими вона проживала разом у спірному житловому будинку з моменту укладення шлюбу і до смерті спадкодавця. Після звернення позивачки до нотаріальної контори з метою прийняття спадщини, їй було відмовлено у звязку із розірванням шлюбу із спадкодавцем і рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя.
Позивачка в судовому засіданні уточнила позовні вимоги та пояснила, що про порушення її прав як власника у спільній сумісній власності вона дізналася тільки після звернення до нотаріальної контори. Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільного та Сімейного кодексів України, вони регулюються Цивільним кодексом УРСР в редакції 1963 року та Кодексом про шлюб та сімю в редакції 1969 року, відповідно до норм яких майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а тому, враховуючи, що спірний будинок було набуто нею чоловіком у 1980 році та зареєстровано право власності на нього 04.05.1988 року, тобто в період шлюбу між нею та ОСОБА_6, то вказана нерухомість є обєктом спільної сумісної власності подружжя, поділ якого може бути проведений як під час перебування в шлюбі так і після розірвання шлюбу з рівними частками кожного з подружжя. Отже, просила визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Позивачка також просила визнати за нею право на четверту чергу спадкування за законом як особа, яка проживала з спадкодавцем однією сімєю не менше пяти років до моменту відкриття спадщини. Крім того, вона вважає обґрунтованою вимогу на зміну черговості отримання прав на спадщину у звязку з тим, що вона протягом тривалого часу матеріально забезпечувала спадкодавця, витрачалася на ліки та доглядала його до моменту смерті, тому просила суд визнати за нею право на спадкування за законом одночасно з спадкоємцями першої черги.
Таким чином, враховуючи викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1/6 частину автомобіля «Landmark BQ 6473 SG», р/н НОМЕР_1, 1/6 частину автопричепа «Асканія», р/н НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачка є його рідною матір,ю, однак докази про придбання батьками будинку за спільні кошти відсутні. Кошти на придбання автомобіля та причепа були їх спільними з батьком. На його думку батьки після розірвання шлюбу проживали однією сім,єю лиш про людське око. Спільного господарства не велося, спільний бюджет був відсутній. Його батько ОСОБА_6 за власні кошти організував газифікацію будинку та проводив ремонтні роботи у спірному будинку. Кошти на ремонт та зведення господарських споруд, а також на придбання автомобіля він особисто позичав батькові. Крім того, під час хвороби його батька ОСОБА_6, та знаходження на стаціонарному лікуванні позивачка не докладала зусиль що до його догляду та лікування. Кошти на лікування батько витрачав власні, отримані від продажу врожаю. Проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що позивачка є його матір,ю, та перебувала в шлюбі з його батьком в період з 1969 року по 1990 рік. Після розірвання шлюбу позивачка не предявляла жодних вимог щодо розподілу спільно набутого майна, аж до моменту відкриття спадщини, але постійно разом з батьком, однією сім,єю, проживала в належному їм будинку. За період з 2006 по 2009 рік батьки придбали за спільні кошти автомобіль «LANDMARK»BQ 6473 SG , 2007 року випуску, та автопричіп «Асканія»1995 року випуску, які були зареєстровані за батьком на праві власності.
Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 дослідивши зміст письмових доказів, які є в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, судом встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності, довідки ММБТІ № 2-13217 від 19.01.2010 р. зареєстровано за ОСОБА_6, який відповідно довідки ТОВ «Оксамит»№ 24 від 19.01.2010 р. сплатив у 1980 році за вказаний будинок кошти у повному обємі (а.с. 7, 8, 14).
Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 липня 1969 року по 6 серпня 1990 року як свідчить витяг з актового запису ( а.с.11,12).
Як встановлено в ході розгляду справи позивачка ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована в житловому будинку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою М. Погорілівської сільської Ради ( а.с.15), та поясненнями сторін по справі, свідків.
Таким чином, строк на звернення до суду має вираховуватися з дня, коли позивач дізналася про порушення своїх прав. В даному випадку, підтверджується позиція позивачки, про те що вона дізналася про порушен свого права, при зверненні до нотаріальної контори з питання прийняття спадщини.
Відповідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сімю України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Враховуючи викладене та факт придбання житлового будинку в період шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, вказана нерухомість є обєктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.2 ст. 28 Кодексу про шлюб та сімю України, поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після його розірвання. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Таким чином обєктом спільної сумісної власності, згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сімю України, є житловий будинок АДРЕСА_1. Виходячи з вищевикладеного, суд вважає вказану позовну вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Відповідно довідки М.Погорілівської сільської ради № 1293 від 25.09.2009 р. на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, разом з ним у спірному будинку були зареєстровані: колишня дружина ОСОБА_1 та сини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 15).
Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 автомобіль «Landmark BQ 6473 SG», р/н НОМЕР_1 та автопричіп «Асканія», р/н НОМЕР_2 зареєстровані за ОСОБА_6 (а.с. 36, 37).
Згідно довідок медичних установ та виписки з історії хвороби ОСОБА_6 з 06.07.2009 р. по 28.07.2009 р. знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Миколаївської міської лікарні № 3 з діагнозом рак верхньої долі правої легені. Догляд за хворим здійснювався ОСОБА_1 (а.с. 38, 39, 40, 41).
Відповідно довідки про доходи та довідок Пенсійного Фонду України ОСОБА_1 за 2009 рік отримала 33228,78 грн. заробітної плати та 16119,26 грн. пенсії за віком, за 2008 рік отримала 14503,23 грн. пенсії за віком, за 2007 рік 8175,77 грн. пенсії за віком, за 2006 рік 7030,80 грн. пенсії за віком, за 2005 рік 4453,75 грн. пенсії за віком, за 2004 рік 2927,96 грн. пенсії за віком (а.с. 42, 43-48).
Згідно довідки про доходи та довідок Пенсійного Фонду України сума заробітку ОСОБА_6 за час роботи в ТОВ «Оксамит»з 1998 року по 2009 рік становить 84486,70 грн. та 8619,32 грн. пенсії за 2009 рік, 10528,62 грн. пенсії за віком за 2008 рік, 8028,03 грн. пенсії за віком за 2007 рік, 4738,20 грн. пенсії за віком за 2006 рік, 4371,99 грн. пенсії за віком за 2005 рік, 2396,72 грн. пенсії за віком за 2004 рік (а.с. 50, 51-56).
Згідно квитанцій № 245 та № 799а витрати на поховання ОСОБА_6 поділили між собою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 93).
Як вбачається з проекту по газифікації житлового будинку АДРЕСА_1 замовником була ОСОБА_1 (а.с. 94).
Проживання однією сім,єю, в період з 2004 по 2009 рік позивачки ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, відповідно до глави 8 Сімейного Кодексу України, породжує право на частину майна в спільній сумісній власності. Враховуючи, що спірний автомобіль LANDMARK»BQ 6473 SG , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, та автопричіп «Асканія»1995 року випуску, (а.с.35-37), придбані ОСОБА_6 в період проживання з позивачкою однією сім,єю без реєстрації шлюбу, а відомості про будь які письмові домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з питань володіння вказаним майном відсутні, то у відповідності до ст..60,63,69 Сімейного Кодексу України, за позивачкою може бути визнано право власності на ? частину вказаного автомобілю та автопричепу.
Крім того, як встановлено, позивачка знаходячись в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з липня 1969 року по серпень 1990 року, після розірвання шлюбу проживала разом з ним однією сімєю до моменту його смерті, що підтверджується фактом проживання та реєстрації за однією адресою (а.с.15), свідченнями свідків в суді ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та члена сім,ї ОСОБА_1, колишньої дружини відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_10, які свідчили в суді про те, що позивачка та ОСОБА_6 до моменту його смерті проживали однією, вели спільне господарство, робили ремонт придбавали майно, та допомагали матеріально своїм дітям ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Крім того, позивачка ОСОБА_1, в період тяжкої хвороби ОСОБА_6 (а.с. 39-41) піклувалася про нього, доглядала та лікувала останнього, а після його смерті провела його поховання ( а.с. 92,93).
До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство, що діяло на час відкриття спадщини, норми Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менш як пять років до часу відкриття спадщини.
Ґрунтуючись на показаннях свідків в суді, та письмових доказах, які підтверджуються показаннями сторони позивача та відповідача ОСОБА_4, та сімейними фотографіями де зображена сім,я ОСОБА_1 в 2004 році , у складі позивачки, померлого ОСОБА_6 та їх синів ОСОБА_12 та ОСОБА_11, суд визнає той факт , що позивачка проживала з померлим до моменту його смерті однією сім,єю більше як п,ять років, з урахуванням моменту набрання законної сили Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року та до моменту відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1, тому позивачка має право на спадщину як спадкоємець четвертої черги.
Відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно з обставинами які встановлені в ході розгляду справи по суті, письмовими доказами, свідченнями свідків, лікарняних довідок, ОСОБА_6 через тяжку хворобу потребував стороннього догляду, який надавала позивачка. Таким чином вона має право на зміну черговості у спадкуванні та право на спадщину разом із спадкоємцями першої черги.
Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що саме ним ОСОБА_6 позичалися гроші на придбання автотранспортних засобів, не можуть бути прийняті судом до уваги так як заперечуються добутими по справі доказами, а саме рішенням Жовтневого районного суду від 10 грудня 2010 року, яке набрало чинності (а.с. 163-167), а посилання на обставини проведення за його рахунок ремонтних робіт в спадковому будинку, не підтверджуються будь якими доказами по справі, та не мають доказового значення по справі.
Таким чином, враховуючи викладене, на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України, позивачка має право на спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на рівні зі спадкоємцями першої черги дітьми померлого відповідачами по справі, таким чином позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідачки належить стягнути недоплачену нею суму судового збору при звернення до суду, яка складає 1099 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сімєю на протязі більш як пять років до моменту смерті ОСОБА_6, до 9.08.2009 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1/2 частину автомобілю марки «LANDMARK»BQ 6473 SG , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, 1/2 частину автопричіпа «Асканія»1995 року випуску, державний номер НОМЕР_2, як частку у сумісно нажитому спільному майні.
Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, та її право на спадкування разом з спадкоємцями першої черги.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1, 1/6 частину автомобілю марки «LANDMARK»BQ 6473 SG державний номер НОМЕР_1 та 1/6 частину автопричіпа «Асканія» державний номер НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 73 від ІНФОРМАЦІЯ_1).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений нею судовий збір в розмірі 1099 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М. Семенова
