Справа № 2-9/11
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.08.2012 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого -судді Кологривої Т.М.
за участю секретаря Романенко Т.І.
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання заповітів недійсними
В С Т А Н О В И В:
У липні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.
У серпні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання заповітів недійсними та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що їх матір ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і їх батько ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, мали у власності земельні ділянки площею 8.64 га та 8.41 га, розташовані на території Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. За життя батьки склали два заповіти на ці земельні ділянки, якими заповіли їх рідній доньці ОСОБА_5 Зазначаючи, що заповіт, складений від імені матері, був підписаний їх батьком без оформлення належних повноважень, а також те, що заповіти складені з порушеннями форми, змісту та посвідчення заповітів, позивачі прохали визнати заповіти, складені ОСОБА_8 і ОСОБА_9, недійсними, а також визнати за позивачами право власності на земельні ділянки у порядку спадкування.
Ухвалою суду від 19 січня 2010 року вказані справи були об'єднані в одне провадження.
Ухвалою суду від 23 грудня 2010 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання заповітів недійсними та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування в частині визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.
Ухвалою суду від 27 червня 2012 року позовну заяву ОСОБА_5 до Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування залишено без розгляду.
У судовому засіданні позивачі та представник позивача ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги та прохали суд їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги, а також уточнила позовні вимоги щодо порушення форми заповітів, в якому зазначила, що в заповітах зазначено, що заповідачі заповіли Державні акти на право власності на земельні ділянки; в заповітах відсутні свідчення про те, хто склав заповіт, прочитані чи вони самими заповідачами, чи їм вони були зачитані вголос особою, яка складала заповіти; в графі, де заповідачі поставили свій підпис, немає власноручного написання заповідачами прізвища, ім'я, по батькові; вільні від тексту місця не помічені прочерком; заповіти посвідчено родичкою; не виконана вимога закону про написання цифр словами.
Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, пояснили, що підстав для задоволення позовних вимог немає. Зазначення у заповітах замість спадкового майна - Державних актів на право приватної власності на землю не тягне за собою недійсність заповіту, а є підставою для неприйняття їх нотаріусом. У заповітах є дані, що їх склав секретар виконкому, вимоги щодо заборони складати заповіт родичами не порушено, інші обставини, на які вказують позивачі не передбачені Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій 1994 року. Також зазначили, що ст. 48 ЦК УРСР містить вимоги про невідповідність угоди вимогам закону. Інструкція 1994 року законом не є, тому не можна говорити про порушення закону.
Вислухавши сторони, свідка ОСОБА_10, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Угода, у тому числі і заповіт, може бути визнана недійсною лише на підставі і з наслідками, передбаченими законом. У главі 3 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час складання заповітів, дано вичерпний перелік підстав недійсності угоди.
Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є угода, яка не відповідає закону. Вказівку про те, що ці правила застосовувалися і при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами та організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків містив п.5 діючої на той час Постанови пленуму Верховного суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними». Цей пункт також вказує на те, що за правилами ст.48 ЦК угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.
18 березня 2002 року ОСОБА_9 склав заповіт, у якому на випадок своєї смерті заповів Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії 111- МК № 037365, належний йому за законом на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області від 29 червня 2001 року площею 8.41 га ОСОБА_5
Також 18 березня 2002 року ОСОБА_8 склала заповіт, у якому на випадок своєї смерті заповіла Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії 111- МК № 037364, належний їй за законом на підставі рішення 16 сесії 23 скликання Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області від 29 червня 2001 року площею 8.64 га ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8
Обидва заповіти було посвідчено секретарем виконкому Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області ОСОБА_10 та зареєстровано у реєстрі за № 23, 24.
За статтями 534, 541, 542 ЦК УРСР кожен громадянин може залишити по заповіту все своє майно або його частину одному або декільком особам, як таким, що входять так і таким що не входять до складу кола спадкоємців по закону, а також державі, кооперативним або іншим організаціям. Обов'язковими вимогами до заповіту є складення його у письмовій формі з зазначення в ньому місця та часу складення і особисте підписання його заповідачем та нотаріальне посвідчення.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними Законом.
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Це ж виписано і в статтях 1, 38 Закону України "Про нотаріат".
Відповідно до підпункту 5 пункту "б" ч. 1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 26 жовтня 1994 року № 256/466, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження по вчиненню нотаріальних дій із питань віднесених законом до їх відання. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій. Ці повноваження може здійснювати також сільський, селищний, міський голова в тому числі і в разі, коли за його розпорядженням чи за рішенням виконавчого комітету ради вчинення нотаріальних дій покладено на іншу посадову особу.
Виходячи з наведених положень закону та підзаконного акту можна дійти висновку про те, що секретар виконавчого комітету сільської ради має право вчиняти нотаріальні дії із питань віднесених законом до відання виконавчого комітету сільської ради лише за наявності рішення про це виконавчого комітету.
Як вбачається з тексту оскаржуваних заповітів від 18 березня 2002 року, листа архівного відділу Арбузинської районного державної адміністрації від 10 серпня 2012 року за № 01-43/К-100, листа Новогригорівської сільської ради від 1 серпня 2012 року за № 220/04-08, показань свідка ОСОБА_10, обидва заповіти посвідчені секретарем виконкому Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яка була прийнята на посаду секретаря сільської ради 16 березня 1998 року і виконувала свої повноваження до квітня 2002 року, при цьому, рішення виконавчого комітету про надання названій посадовій особі таких повноважень за період з 1998 по 2002 роки відсутнє як у архіві сільської ради, так і у архіві Арбузинської районної державної адміністрації.
Як слідує з показань ОСОБА_10, вона не пам'ятає, чи приймалося у період з 16 березня 1998 року по день складення заповітів, тобто по 18 березня 2002 року, рішення виконкомом про надання їй права вчинювати нотаріальні дії. Можливо, таке рішення було знищено шляхом спалювання для опалення приміщення сільської ради, акти знищення при цьому не складалися.
За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що сторонами не доведено сам факт існування рішення виконкому Новогригорівської сільської ради, яким би було надано право секретарю сільської ради вчиняти нотаріальні дії.
За такого, секретар виконкому не мала права посвідчувати оспорювані заповіти, а оскільки вона їх посвідчила, то заповіти є недійсними.
Доводи позивачів про недійсність заповіту з тієї підстави, що заповіт від імені матері ОСОБА_8 підписані батьком ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Інші доводи позивачів про недійсність заповітів з тієї підстави, що секретар виконкому доводилася родичкою померлих спростовуються показаннями самої ОСОБА_10, яка у судовому засіданні показала, що її чоловік доводився померлим племінником. Разом з тим статтею 9 Закону "Про нотаріат" визначено, що посадова особа виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії,
не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені,
на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх
родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а
також на ім'я та від імені працівників даного виконавчого
комітету. Посадові особи виконавчих комітетів не вправі вчиняти
нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого
комітету. Племінники до вищевказаного кола осіб не входять.
Серед інших обставин, зазначених позивачами, як підстави для недійсності заповіту, будь-яких суттєвих порушень вимог закону щодо форми заповітів судом не встановлено.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 10, 59, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання заповітів недійсними задовольнити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_5, який посвідчено секретарем виконкому Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області 18 березня 2002 року та зареєстровано у реєстрі за № 23.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_5, який посвідчено секретарем виконкому Новогригорівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області 18 березня 2002 року та зареєстровано у реєстрі за № 24.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд на протязі 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя Т.М.Кологрива
