Охтирський міськрайонний суд Сумської області
Справа № 2-9/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2011 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області
головуючого судді Ільченко В.М.
при секретарі Вербі Н.О.
за участю позивачки ОСОБА_1
її представника ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника управління Держкомзему
в м. Охтирка Черепанської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Охтирської міської ради, Охтирського міського відділу Сумської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам”, управління Держкомзему у м. Охтирка Сумської області, Другої Харківської державної нотаріальної контори, третя особа без самостійних вимог на боці позивача Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, третя особа КП „Охтирське МБТІ” про захист права власності на земельну ділянку та відшкодування шкоди внаслідок будівництва, зобовязання знести обєкт самочинного будівництва та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,
Встановив:
06.08.2009 року відкрито провадження у справі. Позивачка свої вимоги мотивує тим, що її чоловікові, ОСОБА_7, на праві приватної власності на землю відповідно до державного акту серії І-СМ № 023074 від 05.03.2002 року, належала земельна ділянка площею 0,06 га в межах згідно з планом, розташована по АДРЕСА_1 розміри якої співпадали з розмірами у технічній документації на домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер і вона успадкувала майно, в тому числі будинок та земельну ділянку, згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2002 року. 28.05.2002 року рішенням 2 сесії 24 скликання Охтирської міської ради їй була виділена земельна ділянка площею 0,04 га. 23.08.2002 року на підставі правовстановлюючих документів нею отриманий державний акт на її імя на право приватної власності на землю серії РЗ № 708916 площею 0,10 га по АДРЕСА_1 в межах згідно з планом. У 2005 році в господарстві АДРЕСА_2 на межі між земельними ділянками господарств № 33 та № 31 було розпочато будівництво гаражу, яке закінчене в 2007 році з прийняттям в експлуатацію в листопаді 2007 року. Тоді позивачка зясувала, що в державному акті від 23.08.2002 року розмір земельної ділянки по межі від кутів А і Б складає 19,26 м, а не 20,2 м, як зазначено в технічній документації; між кутами Б і В - 23 м, а не 23,95 м. 19.12.2007 року звернулася до Охтирської міської ради з заявою про зміну конфігурації, однак їй була надана відповідь про необхідність надання документів. В звязку з зазначеними невідповідностями вона позбавлена права на користування частиною земельної ділянки площею 25,38 кв.м. Крім того, вздовж межі від кутів В і Д з порушенням будівельних норм, а саме з недотриманням протипожежних розривів та з порушенням відстані до сусідньої межі ділянки, яка має складати не менше 1 м, без влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, які перешкоджають стіканню атмосферних опадів з крівлі і карнизів на територію суміжних ділянок, побудований капітальний гараж по АДРЕСА_2, чим перекрите природне освітлення житлового будинку, утримується волога. В звязку з цим порушує питання про захист свого права шляхом визнання незаконним та скасування державного акту на право приватної власності на землю серії РЗ, виданого 23.08.2002 року Охтирською міською радою; відновлення межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до первісних показників розмірів земельних ділянок станом на 05.03.2002 року; відновлення права на земельну ділянку площею 0,1 га в межах згідно з планом на відстані 20,2 м вздовж вулиці по межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та землею Охтирської міської ради Сумської області, та відстані 23,95 м в глубині подвіря, відповідно до реквізитів державного акту на право приватної власності на землю від 05.03.2002 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2002 року; зобовязання Охтирської міської ради, Охтирського міського відділу Сумської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам”, управління земельних ресурсів у м. Охтирка Сумської області виготовити та видати державний акт на право приватної власності на землю на її імя площею 0,1 га в межах згідно з планом по АДРЕСА_1 Сумської області із зазначенням у плані зовнішніх меж земельної ділянки вздовж вулиці Кірова відстані у розмірі 20,2 м по межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та землі Охтирської міської ради; стягнення з ОСОБА_8 на її користь матеріальної шкоди та стягнення з відповідачів в солідарному порядку судових витрат. 07.09.2009 року позивач надала уточнену позовну заяву, де уточнила відповідача замість ОСОБА_8 ОСОБА_5 Заявою 22.06.2011 року позивачка збільшила розмір заявлених вимог, зазначивши, що гараж являється самочинною забудовою, не введений в експлуатацію, реєстрація поточних змін проведена Охтирським МБТІ від 25.04.2007 року без відповідних рішень компетентних органів. При прийнятті спадщини ОСОБА_5 Другою Харківською держнотконторою 26.09.2007 року було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу спадщини також увійшов гараж під умовною літерою „Ж”, який, на думку позивача, не міг входити до складу спадщини, оскільки є самочинною забудовою. В звязку з цим просить поновити строк звернення до суду з позовом про визнання самочинним будівництва та знесення обєкту самочинного будівництва, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки про наявні обставини дізналася лише при збиранні доказів під час розгляду цивільної справи; визнати побудований цегляний гараж під умовним позначенням літерою „Ж” розмірами 4,65х11,15 м, розташований по АДРЕСА_2 таким, що підлягає знесенню внаслідок самочинного будівництва, зобовязавши ОСОБА_5 здійснити знесення самочинного гаражу у місячний строк з дня набрання чинності судовим рішенням; визнати частково недійсним з моменту його оформлення та посвідчення свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.09.2007 року, виданого Другою Харківською державною нотаріальною конторою на спадкове майно після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в частині спадкового майна у виді цегляного гаражу під умовним позначенням літ. „Ж”, розмірами 4,65х11,15 м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 Сумської області; скасувати реєстрові записи свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.07.2007 року після смерті ОСОБА_9 на спадкоємця ОСОБА_5 в частині спадкового майна у вигляді гаражу під умовним позначенням літ. „Ж”, розташованого по АДРЕСА_2 Сумської області, судові витрати стягнути з ОСОБА_5
За заявою позивачки ухвалою суду від 05.10.2011 року вимоги в частині зобовязання Охтирської міської ради, Охтирського міського відділу Сумської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру”, Управління земельних ресурсів в м. Охтирка Сумської області виготовити та видати державний акт на право приватної власності на землю на імя ОСОБА_1, площею 0,1000 гектарів в межах згідно з планом по АДРЕСА_1 із зазначенням у плані зовнішніх меж земельної ділянки вздовж АДРЕСА_1 відстані приватної земельної ділянки ОСОБА_1 у розмірі 20,20 метрів по межі між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Сумської області та землі Охтирської міської ради Сумської області; стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої господарству по АДРЕСА_1 внаслідок влаштування гаражу по АДРЕСА_2 Сумської області, з порушенням архітектурно-будівельних норм, суму якої визначити за наслідками проведення судової будівельно-технічної докуменації щодо допущених порушень норм ДБН та СНИП, а також визначення розміру заподіяної шкоди, залишені без розгляду.
В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали, зазначивши, що при виготовленні державного акта на право приватної вланості на земельну ділянку вона фактично була позбавлена частини земельної ділянки внаслідок порушення меж, гараж побудований з порушенням ДБН, так як не дотримані мінімальні протипожежні розриви, відсутні докази прийняття його в експлуатацію, в звязку з чим наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_5 заперечила проти заявлених вимог, зазначивши, що на будівництво гаражу був отриманий дозвіл, розроблена проектна документація, відведена земельна ділянка, гараж будувався ОСОБА_9 з 1999 по 2004 рік, після чого був прийнятий в експлуатацію та Охтирським МБТІ були внесені поточні зміни. Власник домоволодіння АДРЕСА_1 не заперечував проти будівництва гаражу, так як ОСОБА_9 не заперечував проти будівництва кухні, яке здійснювалося в домоволодінні АДРЕСА_1. Гараж не є самочинним будівництвом, так як був введений в експлуатацію та внесені зміни до технічної документації. При цьому, засвідчення введенення гаражу в експлуатацію окремим актом не вимагалося. Позивачці було відомо про будівництво гаражу з моменту його будівництва, ніяких претензій вона не висловлювала. Після закінчення будівництва гаражу також були враховані її зауваження щодо організації водовідведення з крівлі гаражу та фарбування стіни гаражу білою фарбою. Крім того, при підготовці технічної документації на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку позивачкою не висловлювалися претензії щодо межі між суміжними земельними ділянками. Тому вважає заявлені вимоги безпідставними, в тому числі про поновлення строку для звернення до суду з позовом, та просить відмовити в їх задоволенні.
Представник управління Держкомзему в м. Охтирка заперечила проти заявлених вимог, зазначивши, що при виготовленні державного акту про право приватної власності на земельну ділянку на імя позивачки її права не були порушені, державний акт виготовлений на 0,10 га з урахування розміру земельної ділянки 0,06 га, яка перейшла у спадщину позивачці піля смерті ОСОБА_7, та рішення Охтирської міської ради про передачу ОСОБА_1 в приватну власність 0,04 га. Межі в державному акті зазначені відповідно до їх розмірів, встановлених в акті погодження меж, які були підписані позивачкою та суміжними землевласниками. Тому вважає вимоги безпідставними.
Представники Охтирської міської ради, Охтирського міськвідділу Сумської регіональної філії ДП „Центр ДЗК” при Держкомземі” в судове засідання не зявилися, про причини неявки не повідомили.
Від Другої Харківської державної нотаріальної контори та інспекції ДАБК в Сумській області надійшли заяви про проведення розгляду справи без участі представника.
Представник КП „Охтирське МБТІ” заперечив проти заявлених вимог, зазначив, що гараж був введений в експлуатацію в 2004 році, про що в технічну документацію були внесені поточні зміни. На час введення в експлуатацію окремого акта прийняття в експлуатацію гоподарської споруди не вимагалося. Вважає вимоги безпідставними.
В межах заявлених вимог суд проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення сторін, покази свідків, дослідив письмові докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 21.03.2002 року Охтирською міською держнотконторою та зареєстрованого в реєстрі за № 435 ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку , площею 600 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 Сумської обалсті.
Рішенням другої сесії двадцять четвертого скликання Охтирської міської ради від 28.05.2002 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 400 кв.м. по АДРЕСА_1 Сумської області.
Державним актом серії РЗ № 708916, зареєстрованим 23.08.2002 року в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2252, підтверджується, що на підставі рішення виконкому Охтирської міської ради № 545 від 25.10.2000 року, договору дарування серії АВН № 207165 від 09.11.2000 року, рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Охтирської міської ради від 28.05.2002 року, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, розташованої в м. Охтирка, по АДРЕСА_1 Сумської області, площею 0,1000 га в межах згідно з планом: від Б до А 19,26 м ( землі міської ради); від Б до В 54,96 м ( землі ОСОБА_10, АДРЕСА_3 ); від В до Г- 11,08 м. ( землі домоволодіння АДРЕСА_1 ); від Г до Д - 32,98 м ( землі ОСОБА_11, АДРЕСА_4 ); від Д до А 34,97 м ( землі ОСОБА_9, АДРЕСА_2 ).
При виготовленні технічної документації 12.08.2002 року був складений акт погодження ( встановлення ) та закріплення в натурі меж з абрисом земельної ділянки землевласника ОСОБА_1, згідно якого відстань між кутами поворотів по межам від Б до А 19,26 м; від Б до В 54,96 м; від В до Г- 11,08 м.; від Г до Д - 32,98 м; від Д до А 34,97 м. Цей акт, а також акт закріплення та здачі межових знаків зовнішньої межі земельної ділянки був підписаний позивачкою, що нею не оспорюється.
При цьому, на час підписання зазначеного акту будь-яких заперечень щодо лінійних розмірів, зазначених в акті погодження меж, від позивачки не надходило.
Посилання позивачки, що вона за станом здоровя та в звязку зі складними сімейними обставинами не розуміла, що її права порушуються, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки належними доказами не підтверджені. В той же час, активні дії позивачки, спрямовані на оформлення документів, повязаних з прийняттям спадщини, отримання та реєстрацію документів, що підтверджують її право власності, звернення до відповідних державних органів свідчать про обєктивне розуміння ситуації.
Згідно ст. ст. 125, 126 ЗК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Позивачка зазначає про порушення її права власності на земельну ділянку при виготовленні державного акту, однак з наданих документів вбачається, що до виготовлення державного акту вона успадкувала право власності на 0,06 га. Після прийняття рішення про передачу в приватну власність 0,04 га вона отримала державний акт на право приватної власності на 0,10 га. Таким чином, внаслідок отримання державного акту закріплено право позивачки на 0,10 га, з врахуванням успадкованого права на 0,06 га земельної ділянки та права на 0,04 га, яке виникло в звязку з безоплатною передачею у приватну власність земельної ділянки в порядку приватизації.
В звязку з цим, порушень земельних прав позивачки при виготовленні та видачі державного акту, зареєстрованого 23.08.2002 року, не встановлено.
Крім того, як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 51/10 від 08.06.2010 року, по лінійним розмірам земельної ділянки по АДРЕСА_1 довжина по червоній лінії від межі з АДРЕСА_3 до бордюрного каменю складає 18,95 м, замість 19,26 м, з боку земельної ділянки № 29 61,59 м, замість 54,96 м; з боку земельної ділянки АДРЕСА_2 - 35,21 м замість 34,97 м, з тильної сторони земельної ділянки АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_4 ) 49,27 замість 44,06 м. Фактична площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 складає 1105 м2.
Таким чином, позивачкою не доведено порушення її права.
Відповідно до положень ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Судом встановлено, що відповідно до рішення № 524 від 11.11.1999 року ОСОБА_9 було надано дозвіл розробки проектної документації на будівництво гаражу розміром 4,5 м х 6 м, приміщення для зберігання інвентаря розміром 4,5 м х 4,5 м. ОСОБА_9. отримав дозвіл на право виконання будівельних робіт, 29.11.1999 року складений акт відведення земельної ділянки осей в натурі.
На час отримання дозволу суміжні землекористувачі ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не заперечували проти будівництва гаражу, що підтверджується їх розпискою, датованою 07.10.1999 року.
Як вбачається з акту позапланової перевірки додержання законодавства в сфері містобудування при проведенні робіт по будівництву гаражу в м. Охтирці по АДРЕСА_2 від 26.11.2009 року, ОСОБА_9 отримав дозвіл на будівництво гаражу та приміщення для зберігання інвентарю. ОСОБА_7 та ОСОБА_12, власники домоволодіння по АДРЕСА_1, не заперечували проти будівництва гаражу та господарського приміщення на межі земельних ділянок. Відповідно до п. 6 таблиці 1 ДБН 79-92 „Житлові будинки для індивідуальних забудовників України”, ОСОБА_9 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт по будівництву гаражу та господарського приміщення без нормування відстані між житловими будинками та господарськими приміщеннями.
Встановлено, що будівництво гаражу проводилося з 1999 по 2004 роки, за заявою ОСОБА_9 від 11.08.2004 року, 13.08.2004 року була проведена поточна інвентаризація та в технічну документацію внесені відомості про гараж, позначений літ. „Ж”, розмірами 4,65 х 11,15 м.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_12, який пояснив, що не підписував розписку, оскільки в розписці вказані паспортні дані свідка, свідок не заявляв про вибуття паспорта з його володіння чи доступу до паспорту інших осіб, з дня написання розписки минув тривалий час, свідок пояснив, що на час складання розписки вже фактично не проживав в господарстві АДРЕСА_1, що свідчить про відсутність зацікавленості у діях сусідів. Крім того, свідок зазначив, що йому було відомо про будівництво гаражу, будь-яких дій, що свідчили б про його заперечення проти будіництва, він не вчиняв.
Суд також не може прийняти до уваги заперечення позивачки, що її чоловік ОСОБА_7 не погоджував будівництво гаражу, оскільки будівництво проводилося з 1999 року, ОСОБА_7, як власник домоволодіння по АДРЕСА_1 та суміжний землекористувач, а потім землевласник, не вчиняв будь-яких дій, що свідчили б про його незгоду з будівництвом, також не давав доручення на вчинення таких дій будь-яким іншим особам, до відповідних органів не звертався.
Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 51/10 від 08.06.2010 року також не може бути покладений в основу рішення, оскільки під час розгляду справи після проведення експертизи представником відповідача надані дозвільні документи, про існування яких не було відомо на час проведення експертизи.
Таким чином встановлено, що гараж, розташований на території домоволодіння АДРЕСА_2, позначений в технічній документації літ. „Ж”, не являється самочинним будівництвом, а тому вимоги позивачки в частині визнання гаражу самочинним будівництвом задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідно до положень ч. 7 ст. 376 ЦК України, вимога про знесення самочинно збудованого гаражу не підлягає задоволенню також з тих підстав, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки гараж розташований не на її земельній ділянці і не є самочинним будівництвом.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 26.09.2007 року державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі № 4-1214, ОСОБА_5 успадкував після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 49/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в м. Охтирка Сумської області, АДРЕСА_2. До складу спадщини увійшов також гараж літ. „Ж”.
Статтею 1301 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину визнається надійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Суду не надані докази в підтвердження обставини, що ОСОБА_5 не мав права на спадкування гаражу літ. „Ж”, розташованого в м. Охтирка, по АДРЕСА_1 Сумської області, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення заявлених вимог щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування реєстрових записів свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення права позивачки, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 1301 ЦК України, ст. 125, 126 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з часу його проголошення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, в той же строк з дня отримання його копії.
СуддяВ. М. Ільченко
