АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження№22ц/2090/8265/2012 Головуючий 1 інст. Шрамко Л.Л.
Справа№2-9/2011
Категорія:земельні Доповідач: Крилова Т.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Крилової Т.Г.
Суддів - Пилипчук Н.П.
- Борової С.А.
При секретарі -Карамишевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Харківська міська рада, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про поновлення порушеного права, знос самовільної будівлі, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Харківська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знос самовільних будівель та споруд. Просила поновити її порушене право користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1, зобов'язав ОСОБА_3 знести самовільно встановлений на ділянці загального користування паркан № 8 та самовільно встановлену вбиральню літ. «О»на виділеній у її користування земельній ділянці пл. 611 кв.м. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
Посилалася на те, що у 2005 році відповідач без її згоди побудував на їхній сумісній ділянці паркан № 8 із сітки рабиці, яким він відмежував свою частину дома літ. Б-1. Цей паркан загороджує їй прохід на власну ділянку. Вона не може проїхати на свою земельну ділянку з тачкою. Крім цього, без її згоди та рішення райради, на виділеній їй у користування земельній ділянці пл. 611 кв.м. в 2009 році ОСОБА_3 самовільно почав будівництво вбиральні літ. «О», яку зносити не бажає.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Поновлено порушене право ОСОБА_2 користування земельною ділянкою загального користування по АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_3 знести самовільно встановлений на ділянці загального користування паркан № 8. Стягнуто з ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_2 2 273,95 гр. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови їй в задоволенні позовних вимог щодо зносу самовільно збудованої відповідачем вбиральні літ. «О»та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції в зазначеній частині є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не прийнято до уваги її доводи і пояснення по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити, відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач звернулася до суду після спливу терміну позовної давності та доводи викладенні судом в мотивувальній частині рішення не відповідають дійсності.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні, з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на те, що доступ позивачки до ділянки, виділеної їй у користування, можливо здійснити лише через двір загального користування. Встановивши паркан № 8 на ділянці загального користування, ОСОБА_3 обмежив ширину проходу до ділянки ОСОБА_2 до 80 см, чим порушив її право на користування двором загального користування та позбавив позивачку можливості доступу до її земельної ділянки з використанням транспортних засобів та інших механічних засобів. Тому, паркан № 8 слід знести.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду вірний, правильно встановлені правовідношення сторін та закон, який їх регулює.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 26.12.1988 року придбала у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 16/60 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).
Рішенням народного суду Ленінського району м.Харкова від 30.06.62 року проведено розподіл земельної ділянки вказаного домоволодіння, яким виділено в користування ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в загальне користування 707 кв.м. земельної ділянки, яка знаходиться біля АДРЕСА_2, а ОСОБА_9 -земельна ділянка 611 кв.м., що знаходиться біля домоволодіння АДРЕСА_3. Земельна ділянка площею 651 кв.м. залишена під двором та забудовами в загальному користуванні сторін (а.с. 10-11).
Сторони не заперечують, що ОСОБА_2 проживає в частині домоволодіння літ. А-1, а ОСОБА_3 -у літ. Б-1. Відповідачем на земельній ділянці, яка знаходиться у загальному користуванні сторін, побудований паркан № 8 із сітки рабиці. Цей паркан відгорожує частину цієї земельної ділянки до будівлі літ. Б-1 (а.с. 129, 178-179). В результаті зведення паркану № 8, прохід між ним і сараєм «В»становить 80 см., як встановлено у висновку експертизи від 08.10.12 року (а.с. 258, 266, 268).
Враховуючи той факт, що паркан зведено без узгодження із позивачкою та прохід до земельної ділянки ОСОБА_2 значно звузився, що перешкоджає позивачці користуватися всією земельною ділянкою, яка перебуває у загальному користуванні сторін, перешкоджає їй на цій земельній ділянці користуватися тачкою, іншими технічними засобами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поновлення її порушеного права користування земельною ділянкою загального користування спірного домоволодіння та зобов*язав відповідача знести самовільно встановлений паркан. Підстав для скасування рішення суду в цій частині немає.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 самочинно збудована вбиральня літ. «О»поряд із старою вбиральнею літ. «Ж», якою користується позивачка як сараєм, та яка рішенням Ленінського районного народного суду м.Харкова від 09.07.88 року була виділена в користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 -попередніх власників цієї частини домоволодіння ( а.с. 105-106).
Згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1956 від 08.10.12 року та висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7437 від 27.12.11 року, визначити конфігурацію земельної ділянки загального користування співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 та дослідити -чи входила вбиральня літ. «О»до площі двору загального користування у домоволодінні, не надається можливим. Вбиральня літ. «О»знаходиться на відстані 10,79 м (діагональ) від житлового будинку літ. «Б-1»з прибудовами (при нормі 15 м), що не відповідає вимогам п.3.26, п.3.25а* ДБН 360-92**; п.6.1 ДБН А.2.2-3-2004, п.1.2 ДБН А.3.1-5-96. Відповідність вбиральні літ. «О»протипожежним та санітарним вимогам не узгоджена з відповідними службами. Встановлено, що вбиральня літ. «О»(вздовж лівої межі) розташована на місці знесеної вбиральні літ. «Г», а так як вбиральня літ. «О» має інші розміри від вбиральні літ. «Г», то своєю площею: заходить на 0,25 см на спільне подвір*я співвласників та 0,45 м на земельну ділянку відведену в користування ОСОБА_2 (а.с. 246-258, 267, 180, 181).
З плану земельної ділянки, складеному експертом ( а.с. 178) видно, що вбиральня літ. «О»розташована на земельній ділянці, яка належить позивачці, за конфігурацією ділянки спільного користування площею 651 кв.м. за розмірами, передбаченими за варіантом розподілу від 1962 року. Іншого рішення суду щодо розподілу земельної ділянки між співвласниками немає.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що самочинно збудована вбиральня літ. «О»порушує її права користування земельною ділянкою, оскільки знаходиться на її земельній ділянці, а також має неприємний запах.
Судова колегія вважає, що в даному випадку, вбиральня літ. «О»порушує права позивачки на користування земельною ділянкою, так як це будівництво не узгоджено з нею, зменшився розмір земельної ділянки, якою користувалася позивачка, вбиральня знаходиться на стороні будівель та земельної ділянки, яка виділена в користування ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_3 має в користуванні земельну ділянку площею 707 кв.м. та він не позбавлений можливості збудувати вбиральню на своїй земельній ділянці, якщо побудувати її на земельній ділянці загального користування не надається можливим.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачкою по справі понесені судові витрати у розмірі 5168 гр. 22 коп., що підтверджується квитанціями. Тому, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати у розмірі 5168 гр. 22 коп. замість стягнутих судом 2273 гр. 95 коп.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 висновки суду не спростовують.
Враховуючи викладене, і керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2012 року змінити.
Зобов*язати ОСОБА_3 знести самовільно збудовану вбиральню літ. «О», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5168 гр. 22 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий - Судді:
