24.05.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22-ц/797/1141/2013р. Головуючий
в 1 інстанції Лугвищик А.М.
Категорія Доповідач в апеляційній
інстанції Алєєва Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючої - Алєєвої Н.Г.,
суддів - Моцного М.В., Саліхова В.В.
за участю:
секретаря - Лашкевич Н.О.,
представників позивачки - ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідачів - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення місцевого суду Гагарінського району міста Севастополя від 03 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання права власності на частку у подружньому майні, поділ майна, виділ частки з спадкової маси, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням, з урахуванням додаткового рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11.03.2013 року, позов ОСОБА_13 задоволений частково. За ОСОБА_13 визнано право власності на ? частку грошових коштів, що знаходяться на рахунках НОМЕР_1 та №56.95.92.744 в іноземному банку „АBN-AMRO Bаnk" Королівство Нідерланди, відкритих на ім'я ОСОБА_14.
З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 стягнута грошова компенсація вартості ? частки автомобіля «Mercedes-Benz 300D» в сумі 6804грн.; ? частка вартості причепа «НОМЕР_2» в сумі 750грн., а всього 7554грн.
В решті позову, а також в задоволенні вимог до ОСОБА_8, ОСОБА_9 - ОСОБА_13 відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення:
- ОСОБА_7 вказує, що на час відкриття спадщини автомобіль «Mercedes-Benz 300D» належав ОСОБА_15, в спадкову масу не входив, в зв'язку з чим стягнення на користь позивачки грошової компенсації частки вартості названого автомобіля є незаконним;
- ОСОБА_13 вказує, що домоволодіння по АДРЕСА_1 збудоване в період шлюбу за рахунок спільних коштів колишнього подружжя. Земельна ділянка, на котрій розташоване вказане домоволодіння, також придбана за рахунок спільних коштів подружжя в період шлюбу. Належної оцінки названим фактам суд не дав та необґрунтовано відмовив в задоволенні вказаної частини позову. Більш того, суд порушив строки розгляду справи, несвоєчасно оформив судове доручення щодо витребування доказів з банківських установ іншої держави, а потім ухвалив рішення до надходження витребуваних документів, котрі підтверджують рух грошових коштів на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_14 та, необґрунтовано відмовив в стягненні конкретної суми коштів, мотивуючи відмову ненаданням позивачкою відповідних доказів.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає. Апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_14 та ОСОБА_6 состояли в зареєстрованому шлюбі з 12 лютого 1988 року по грудень 2006 року, (а.с.7, т.1). Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополь від 30 листопада 2006 року, яке набрало чинності 11 грудня 2006 року, названий шлюб розірваний (а.с.135 т.1). Вказаним рішенням встановлено, що подружжя сумісно не проживає з вересня 2004 року, подружні відносини з вказаного часу ОСОБА_14 та ОСОБА_13 припинили (а.с.135 т.1).
Відповідно до ч.3 ст.61 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлені ці обставини.
В зв'язку з викладеним колегія вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи обґрунтовано встановив, що подружні відносини між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 припинені в вересні 2004 року.
Зі свідоцтва про смерть видно, що ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.204 т.2). Згідно з заповітом від 05 листопада 2009 року, посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №1-3154, ОСОБА_14 заповів все своє майно, на яке він мав право на день смерті, своєму сину від першого шлюбу, відповідачу ОСОБА_7 (а.с.205 т.2).
З дослідженої судом апеляційної інстанції спадкової справи (а.с.220 т.5) видно, що ОСОБА_7 15.07.2010 року, тобто в встановлений законом 6 місячний строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, тобто прийняв спадщину. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом останньому не видано, оскільки ухвалою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 27.12.2010 року заборонено здійснювати нотаріальні дії пов'язані з видачею ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.252 т.5).
01.11.2005 року ОСОБА_13 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_14 про поділ подружнього майна, вказуючи, що в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя придбано підлягаюче поділу наступне майно: земельна ділянка по АДРЕСА_1 та збудований на ній житловий будинок; грошові кошти на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_14 в «AВN-AMRO Bаnk» Королівство Нідерланди; гаражі в ГБК «Гавань», «Юпитер», «Мотор» (вул. 5-а Бастіонна), автомобіль «Mercedes-Benz 300D», причеп «НОМЕР_2»; меблі, побутова техніка, побутові електроінструменти, деревообробляючий станок.
Позовні вимоги ОСОБА_13 неодноразово змінювались. Вступившою в закону силу ухвалою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13.11.2012 року (а.с.192-193 т.4) позов ОСОБА_13 до ОСОБА_7 в частині визнання права власності та поділу кухонного гарнітуру, кухонного кутка, холодильника марки Bosh, пральної машини Bosh, телевізора Sharp, кондиціонера LG, шафи-купе та електроінструмента (болгарка, бензопила, деревообробляючий станок) залишений без розгляду. Названою ухвалою зустрічний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_13 про поділ майна також залишений без розгляду.
В даний час позовні вимоги ОСОБА_13 фактично зводяться до визнання загальною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_13 будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 грошових вкладів на рахунках в «AВN-AMRO Bаnk» Королівство Нідерланди, відкритих на ім'я ОСОБА_14; гаражів в гаражно-будівельних кооперативах «Гавань», «Юпітер», «Мотор» (вул. 5-я Бастіонна); автомобіля «Mercedes-Benz 300D», причепа «НОМЕР_2». Визнання за ОСОБА_13 права власності на ? частку вказаного майна, стягнення з спадкоємця по заповіту - ОСОБА_7 грошової компенсації названої ? частки майна в загальній сумі 1113016,50грн., а також судових витрат в сумі 10855,08грн.
Згідно ст.ст.22-24 КпШС України, ст.ст.60, 61 СК України та п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України №16 від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» з наступними змінами, яки діяли в період знаходження сторін у шлюбі - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. При укладенні угод одним з подружжям вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового підтверджуючого засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмової формі.
При вирішенні спорів подружжя про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення шлюбних відносин, тобто поділу підлягає майно, яке було в наявності на час припинення шлюбно-сімейних відносин.
Зі справи видно, що рішенням виконкому Севастопольської міської Ради народних депутатів №1/82 від 30.01.1990 року ОСОБА_14, як члену колективу індивідуальних забудовників «Гераклея» виділена в постійне користування земельна ділянка площею 0,05га. під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.164 т.2).
Рішенням виконкому Севастопольської міської Ради народних депутатів №1/37 від 05.01.1995 року вищевказана земельна ділянка безкоштовно передана в приватну власність ОСОБА_14, та 07.07.1995 року останньому виданий державний акт про право приватної власності на вказану земельну ділянку (а.с.154-155 т.2).
З технічного паспорта на житловий будинок, по адресу АДРЕСА_1 довідок БТІтаДРНОМ, інших документів видно, що будівництво останнього закінчено в 2007 році (а.с.181-189 т.2), будинок зданий в експлуатацію 30.01.2008 року, свідоцтво про право власності на вказане домоволодіння ОСОБА_14 видано 01.02.2008 року, право власності ОСОБА_14 на вказаний будинок зареєстровано 18.03.2008 року (а.с.251 т.3).
Згідно ч.ч.2, 3 ст.331 ЦК України (в редакції від 01.01.2004 року), яка діяла станом на вересень 2004 року, тобто на момент припинення подружніх відносин - право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використане в процесі будівництва (ч.3 ст.331 ЦК України).
Викладене свідчить про те, що станом на момент припинення шлюбу, тобто на вересень 2004 року, право власності на будинок ні у ОСОБА_13, ні у ОСОБА_14 не виникло, так як в названий період будівництво останнього не було закінчено, будинок не був прийнятий до експлуатації та не був зареєстрований (ч.1 ст.182 ЦК України в редакції від 14.06.2007року). Тобто будинок не є загальною, сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_14 та поділу не підлягає.
Доводи представника ОСОБА_13 про те, що спірний будинок зданий в експлуатацію в 2002 році не можуть бути прийняти до уваги колегією, як не підтвердженні документально.
Вимоги щодо визнання права власності на будівельні матеріали, ОСОБА_13 не заявлялись та судом не розглядались.
Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 06.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» встановлено, що земельна ділянка, одержана громадянином в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного та гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно нажите подружжям в шлюбі, а про одержану громадянином частку з земельного фонду.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 надана в користування ОСОБА_14 для будівництва житлового будинку, приватизована останнім, тобто є одержаною їм часткою земельного фонду, його особистою власністю, а не сумісним майном подружжя і поділу не підлягає.
Зі справи видно, що рішення ухвалено до надходження відповіді на запит суду про рух грошових коштів на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_14 в «AВN-AMRO Bаnk» Королівство Нідерланди, тобто на неповно з'ясованих обставинах,що мають значення для справи. В зв'язку з чім рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового, про часткове задоволення позову ОСОБА_13
З досліджених апеляційним судом виписок «AВN-AMRO Bаnk» видно, що станом на момент припинення шлюбу, тобто на вересень 2004 року у вказаному банку був відкритий рахунок НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_14 з вкладом в сумі 10196,98 євро (а.с.170 т.5), а також рахунок НОМЕР_4 (а.с.188 т.5), остання банківська операція по котрому, згідно виписки, мала місця 09.07.2004 року, при цьому залишок на рахунку складав 525,74 євро (а.с.188 т.5)
Викладене свідчить про те, що станом на вересень 2004 року на рахунках в іноземному баку, відкритих на ім'я ОСОБА_14, були вклади на загальну суму 10722,72 євро (10196,98+525,74=10722,72), котрі згідно ч.2 ст.61 СК України є спільним, сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_14 та підлягають поділу в рівних долях, тобто належна ОСОБА_13 ? частка вказаних вкладів складає 5361,36 євро (10722,72 : 2 = 5361,36), що еквівалентно 55229,39грн. (а.с.305 т.5).
Доводи представника ОСОБА_13 про те, що на рахунку НОМЕР_5 є вклад на суму 46200,59 євро, котрий також підлягає поділу, не можуть бути прийняти до уваги колегією, оскільки згідно виписки наданої банком (а.с.202 т.5) названий вклад внесений ОСОБА_14 15.11.2004 року, тобто після припинення шлюбних відносин, тому є особистим майном ОСОБА_14 та поділу не підлягає (ч.6 ст.57 СК України).
Заява представника позивача про те, що вищеназвані рахунки відкрити ОСОБА_14 в 2000році та вклади на них існували аж до вересня 2004 року, тобто до припинення шлюбних відносин сторін, не можуть бути прийняти до уваги колегією, оскільки надані позивачкою виписки банку (а.с.132-162 т.4) добити з порушенням порядку встановленого законом (ч.1 ст.59 ЦПК України). Більш того, ст.27 КпШС презюмує, що розпорядження одним з подружжя вкладами в банку в період браку, проводиться з погодження іншого подружжя. Доказів, підтверджуючих, що в період з 2000року по вересень 2004 року, тобто в період, коли сторони знаходились в шлюбі, ОСОБА_14 розпоряджався вказаними вкладами в іноземному баку всупереч волі ОСОБА_13, остання не надала.
Колегія враховує і той факт, що виписка банку по рахунку НОМЕР_5 (а.с.202 т.5) не містить даних, коли, тобто якого числа та місяця 2004 року, проведена остання банківська операція по рахунку НОМЕР_5. Доказів, підтверджуючих, що станом на вересень 2004 року на рахунку НОМЕР_5 находилась яка-небудь грошова сума ОСОБА_13 не надала.
Зі справи видно та не оскаржувалось ОСОБА_14 при житті, що в період браку колишнім подружжям придбано майно: гараж в ГБК «Гавань» вартістю 16500грн., автомобіль «Mercedes-Benz 300D» вартістю 13608грн., причеп автомобільний «НОМЕР_2» вартістю 1500грн., котре було наявним станом на час припинення шлюбу, тобто на вересень 2004 року. При цьому, ОСОБА_14 після припинення шлюбу, тобто без погодження ОСОБА_13 в 2008 році продав гараж в ГБК «Гавань», та 06.09.2009 року продав автомобіль «Mercedes-Benz 300D» дружині свого сина від першого браку - ОСОБА_16, причіп передав в користування відповідачу ОСОБА_7, тобто здійснив відчуження вказаного майна на свій розсуд проти волі ОСОБА_13 і не в інтересах сім'ї. В зв'язку з викладеними, колегія вважає, що вартість вказаного майна повинна враховуватись при поділі, та на користь ОСОБА_13 підлягає стягненню грошова компенсації ? частки названого майна в сумі 15804грн.
Доводи представника ОСОБА_13 про те, що гараж в ГБК «Мотор», розташований по АДРЕСА_2 підлягає визнанню загальною спільною власністю колишнього подружжя ОСОБА_13, оскільки цінність останнього збільшилась за рахунок витрат, понесених ОСОБА_13 також не можуть бути прийняті до уваги колегією.
З техпаспорту на вказаний гараж (а.с.184 т.4) видно та не спростовується позивачкою, що будівництво останнього закінчено в 1974 році, тобто в період коли сторони в шлюбі не знаходились, тобто вказаний гараж являється власністю ОСОБА_14, як придбаний останнім до браку з позивачкою. Доказів підтверджуючих збільшення вартості гаража за рахунок коштів, внесених ОСОБА_13, остання не представила.
Зі справи видно, що ОСОБА_13 є членом ГБК «Юпітер», останній надана земельна ділянка у вказаному кооперативі, на котрій збудований гараж НОМЕР_6
Право власності ОСОБА_13 на вказаний гараж ніким не оспорюєтся, зустрічний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_13 про поділ майна, в тому числі гаража в ГБК «Юпітер», залишений без розгляду. При таких обставинах підстав для задоволення позову ОСОБА_13 у вказаній частині, колегія не убачає.
Згідно ч.3 ст.1236 ЦК України, в випадках, якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.
З дослідженої апеляційним судом спадкової справи видно, що спадкоємцем по заповіту є ОСОБА_7, який прийняв спадщину. Спадкова маса складається з будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, другого майна загальною вартістю свише 1439401грн. (а.с.20 т.4), тобто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 підлягає стягненню грошова компенсація вартості ? частки загального спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_13 в сумі 71033,39грн. (55229,39+15804=71033,39).
Доводи представника ОСОБА_7 про те, що автомобіль «Mercedes-Benz 300D» та вклади в «AВN-AMRO Bаnk» не входять в спадкову масу, тому грошова компенсація ? частки вказаного майна стягненню з ОСОБА_7 не підлягає, не можуть бути прийняти до уваги колегією, як не засновані на вимогах ч.3 ст.1236 ЦК України.
Оскільки позов ОСОБА_13 задоволений частково з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 116,38грн. (71033,39*(1609,50+214=1823,50):1113016,50=116,38), та документально підтвердженні витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 2390,50грн. (1600+790,52=2390,52), а всього 2506,90грн. (а.с.59-60, 282 т.5).
Керуючись викладеним, п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України, судова колегія,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_13 задовольнити. Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 03.12.2012 року та додаткове рішення вказаного суду від 11.03.2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_13 задовольнити частково.
Визнати грошевий вклад в сумі 10196,98 євро, якій знаходився на рахунку НОМЕР_3 та грошевий вклад в сумі 525,74 євро, який знаходився на рахунку НОМЕР_4 в «AВN-AMRO Bаnk» Королівство Нідерланди, що були відкрити на ім'я ОСОБА_14 - спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_14.
Визнати за ОСОБА_13 право власності на ? частку вказаних коштів в сумі 5361,36євро, що еквівалентно 55229,39грн.
Гараж НОМЕР_7 в обслуговуючому кооперативі ГБК «Гавань» вартістю 16500грн., автомобіль «Mercedes Benz 300D" вартістю 13608грн., причіп «НОМЕР_2» вартістю 1500грн. визнати загальною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_13. Визнати за ОСОБА_13 право власності на ? частку вказаного майна в сумі 15804грн.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 грошову компенсацію ? частки належного їй сумісного майна колишнього подружжя ОСОБА_13 в загальній сумі 71033,39грн.
В задоволенні решти позову ОСОБА_13 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 в рахунок відшкодування судових витрат 2506,98грн., в тому числі судовий збір в сумі 116,38грн. та документально підтвердженні витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 2390,50грн.
По справі постановлена окрема ухвала щодо порушення судом першої інстанції процесуального законодавства при розгляді справи.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.
Головуюча : Н.Г. Алєєва
Судді : М.В. Моцний
В.В. Саліхов
