Справа № 2-9/11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2011 року Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Костюкевича О.К.
при секретарі - Хмілевській І.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника органу опіки і піклування Супоровського М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача орган опіки та піклування Ківерцівської РДА, до ОСОБА_3, Ківерцівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ реєстрації актів цивільного стану Ківерцівського РУЮ, про встановлення факту батьківства та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача орган опіки та піклування Ківерцівської РДА, до ОСОБА_3, Ківерцівської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ реєстрації актів цивільного стану Ківерцівського РУЮ, про встановлення факту батьківства та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що її рідна сестра ОСОБА_8, проживаючи у незареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народила сина ОСОБА_6. Реєстрація народження дитини проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері. ОСОБА_8 зловживала алкоголем, вела аморальний спосіб життя, через що у відносинах із її співмешканцем ОСОБА_9 виникали сварки, які спровокували записати батьком дитини іншого чоловіка. В подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 почали проживати окремо, але ОСОБА_9 постійно відвідував сина та надавав йому різного роду допомогу. 26.09.2003 року рішенням Ківерцівського районного суду було позбавлено ОСОБА_8 батьківських прав, а ОСОБА_6 направлено на повне державне утримання у дитячий будинок «Сонечко», а згодом в сиротинець Ківерцівської експериментальної всеукраїнського рівня ЗОШ І-ІІІ ступенів, де його постійно відвідував ОСОБА_9, стверджує, що останній мав намір встановити батьківство відносно даної дитини та забрати до себе, однак не здійснив цього, оскільки раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Тому просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за останнім право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву підтримала з підстав в ній викладених та просила суд її задовольнити в повному обємі. Суду пояснила, що ОСОБА_8 є її двоюрідною сестрою, в період з 1997 року по 2000 рік остання проживала з ОСОБА_9, він допомагав їй садити город. За цей час у них народився син ОСОБА_6, але оскільки на той час ОСОБА_8 зловживала алкоголем, тому між нею та ОСОБА_9, виникали сварки, внаслідок чого після народження дитини, батьком вона не записала ОСОБА_9, а іншого чоловіка. Стверджує, що ОСОБА_9 з позивачкою пізніше часто бачились і він розпитував про ОСОБА_8 та про дитину, казав, що розкаже дитині, що він його батько, але коли хлопчик підросте, бо не хоче його травмувати. Казав, що хоче залишити синові належну йому квартиру.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила що у її брата ОСОБА_9 не було ні дружини, ні дітей. На даний час вважає визнання батьківства лише способом привласнити належну ОСОБА_9 квартиру. Стверджує, що її брат справді мав жінку, але це була не ОСОБА_8 Крім того вона в період 1998-1999 років періодично проживала з братом ОСОБА_9 у його квартирі. Вона ніколи не чула від нього, що у нього є дитина. Був період, коли ОСОБА_9, мав намір продавати квартиру, але згодом вирішив залишити квартиру сестрі, тобто їй.
Представник відповідача ОСОБА_4 крім того пояснила, що ОСОБА_8 вела аморальний спосіб життя, тому немає доказів, що ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_6 Спростовує доводи позивача про те, що ОСОБА_9, за життя мав намір забрати ОСОБА_6 до себе, визнавши себе його батьком, адже якби справді мав такий намір, то реалізував би його; ОСОБА_9 не мав доходу, а якщо і мав, то незначний, тому надавати дитині матеріальну допомогу не міг, крім того він хворів, часто перебував на лікуванні у лікарні, тому всі кошти витрачав на власне лікування. Так як ОСОБА_9 знав, що хворий, то маючи намір віддати квартиру синові, склав би заповітне розпорядження на сина.
Представник третьої особи Орган опіки і піклування Ківерцівської РДА Супоровський М.О. просив суд позов задовольнити, оскільки це відповідатиме інтересам неповнолітнього ОСОБА_6
Представник відповідача Ківерцівської міської ради в судове засідання не зявився, надіслали до суду заяву, згідно якої позов визнають, проти його задоволення не заперечують.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року згідно відповідного свідоцтва про смерть (повторне) серії НОМЕР_1 від 03.09.2009 року (а.с. 13).
ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року згідно свідоцтва про народження (повторне) серії НОМЕР_2 від 22.08.2003 року (а.с. 18). Згідно довідки відділу реєстрації актів цивільного стану від 22.08.2003 року у книзі реєстрації актів про народження Сокиричівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області зроблено запис № 11 про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якого записані ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до статті 55 КпШС України (а.с. 18).
Згідно рішення Ківерцівського районного суду від 26.09.2003 року ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дитину передано органу опіки та піклування для поміщення в дошкільний заклад (а.с. 22).
Розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації № 281 від 07.08.2009 року ОСОБА_1 призначено опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).
Згідно довідки Ківерцівської експериментальної Всеукраїнського рівня загальноосвітньої школи-комплексу І-ІІІ ступенів Волинської області № 15 від 18.03.2009 року ОСОБА_9 систематично відвідував ОСОБА_6, цікавився його навчанням, поведінкою, інколи купував солодощі, шкільне приладдя (а.с. 14).
Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання показала, що вона є матірю ОСОБА_6, батьком дитини є ОСОБА_9, у свідоцтві про народження дитини записала іншого чоловіка, бо на той момент посварилась з ОСОБА_9
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона особисто була знайома з ОСОБА_9, так як він тривалий час жив з її рідною сестрою. Сестрі він розказував, що раніше він жив в с. Муравище з жінкою, з якою у них народилась дитина, але так як ця жінка зловживала спиртними напоями, вони розійшлися, через деякий час її позбавили батьківських прав, тому дитину забрали в дитячий будинок, куди покійний ОСОБА_9 часто навідувався, купував дитині іграшки, цукерки.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_9 він являється дядьком. Часто бував у нього у квартирі, бачив там жінку на початку 1997 року, ОСОБА_9 розповідав, що жінка працювала в лікарні, жила в с. Муравище. Влітку 1999 року в ОСОБА_9 народився син. Знає, що померлий возив дрова до тієї жінки, пізніше розповідав, що ходив у дитячий будинок до дитини.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що жив по сусідству з ОСОБА_8 в с. Муравище. За місцем її проживання він часто бачив ОСОБА_9.в період з 1997 року по 2000 рік, так як ОСОБА_8 випивала, через деякий час ОСОБА_9 перестав до неї приїжджати. Дитину ОСОБА_8 останній признав за свого сина.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що з 1998 року вона з чоловіком почала проживати у с. Сапогове Ківерцівського району, в цьому ж селі проживала ОСОБА_8 з ОСОБА_16, від якого остання народила дитину, ОСОБА_16 визнавав цю дитиною своїм сином.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_9 вона знає з дитинства, дружили. Дуже часто з ним спілкувалась, майже щодня і жодного разу не бачила його з жінкою чи дитиною, сам він теж ніколи не казав, що має дитину. Вона вважає, що якби справді мав сина, то обовязково їй сказав. Що також підтвердила свідок ОСОБА_18, яка з 1998 року перебуває на пенсії, тому більшість часу перебуває вдома, проживала на одній площадці з ОСОБА_9 в сусідній квартирі.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що вона ОСОБА_9 являється двоюрідною тіткою, дуже багато часу він проводив у неї вдома, часто вона була у його квартирі, де ніколи не бачила жінки чи дитини. Крім того стверджує, що ОСОБА_9 раніше хворів, в звязку з чим йому видалили одну нирку, тому він взагалі не міг мати дітей, хоча вона не знає чи це десь зафіксовано медичними висновками.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_9 і ОСОБА_3, тому часто бувала у ОСОБА_9 вдома. Він ніколи не казав, що має жінку та дитину, лише казав, що одружуватись він не бажає.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_21, яка є директором Ківерцівської експериментальної Всеукраїнського рівня загальноосвітньої школи-комплексу І-ІІІ ступенів Волинської області, показала, що вихователі та працівники школи розповідали їй, що до ОСОБА_6 час від часу приходив якийсь чоловік, який провідував його, приносив цукерки, солодощі, прізвища якого вони не знають. Тому вона спростовує довідку яку видала раніше, як помилково видану, оскільки достовірних відомостей, що ОСОБА_6 відвідував саме ОСОБА_9 немає.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_22, яка є директором дитячого будинку «Сонечко» показала, що у 2003 році матір ОСОБА_6 було позбавлено батьківських прав, після чого дитина перебувала у їхньому закладі. ОСОБА_8 часто приходила до дитини, так як перебувала у нетверезому стані, то побачень їй не дозволяли. Одного разу вона бачила як мати дитини прийшла з якимось чоловіком, який назвався ОСОБА_9, жінка сказала, що це батько дитини. Більше ні вихователі, ні працівники закладу не бачили чоловіка, який би провідував ОСОБА_6
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, покази свідків, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний і не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України, тому для встановлення батьківства ОСОБА_9 слід керуватись нормами діючого на момент народження дитини кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 КпШС при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А згідно ч. 3 даної статті - доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та ведення спільного господарства матір'ю дитини і ОСОБА_9 до народження дитини, так як пояснення позивачки ОСОБА_1, свідка ОСОБА_8 не повністю підтверджуються показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які стверджують, що ОСОБА_9 час від часу приїжджав до ОСОБА_8 у с. Муравище. А показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 взагалі даний факт спростовується. Факт спільного виховання чи утримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дитини не мав місця, оскільки дитина - ОСОБА_6 з 2003 року перебувала у спеціальних закладах, для дітей, позбавлених батьківського піклування. Інших доказів, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства позивачем не наведено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження та не підлягають до задоволення.
Ухвалою суду від 07.07.2010 року накладено арешт на квартиру, яка знаходиться по АДРЕСА_1
Ч. 3 ст. 154 ЦПК України зазначає, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Враховуючи, що у задоволенні позову слід відмовити, тому заходи забезпечення позову накладені ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.07.2010 року слід також скасувати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 130, 213-215 ЦПК України ст. ст. 57, 63 КпШС України, Постановою ПВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, суд ,-
в и р і ш и в :
В позові ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту накладені ухвалою про забезпечення позову Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.97.2010 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич
