Справа № 2/1508/6/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року смт. Велика Михайлівка Одеської області
Великомихайлівський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Ткачук О.Л.
при секретарі Козачінській Л.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 та його
представника адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника третьої особи адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виробничого кооперативу «Новое время»про виділення частки майна і земельної ділянки в натурі та зустрічним позовом кооперативу «Новое время»до ОСОБА_1, Кучурганської сільської ради, комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування і зняття з реєстрації права власності на м'ясний корпус, про усунення перешкод у користуванні об'єктами власності, треті особи -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3 -
В С Т А Н О В И В:
Позивач у жовтні 2003 року звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить розділити в натурі та визнати за ним право власності на ? частину будівель та земельної ділянки по АДРЕСА_1.
У заяві вказано, що позивач з 1993 року став членом виробничого кооперативу «Новое время», до складу якого на той час входили відповідач ОСОБА_3 і ОСОБА_9 -голова кооперативу, який вийшов з нього у 1996 році не заявивши вимог про виділ його частки з майна.
Зазначає, що з 1996 року він та ОСОБА_3 стали єдиними членами кооперативу і за рахунок особистих коштів внесли свої частки до його пайового фонду.
25 серпня 2001 року до кооперативу була прийнята його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 -ОСОБА_5, які ніяких грошових та майнових внесків до кооперативу не вносили.
Позивач разом з ОСОБА_3 у рівних частках по 23800 грн. кожний за рахунок власних коштів викупили для кооперативу земельну ділянку, яка стала власністю кооперативу і на якій розташовані належні кооперативу будівлі -адмінкорпус, молочний та м'ясний корпуси, лабораторія, оглядова, щодо яких 26.06.2001 року видані свідоцтва на право власності.
До складу майна кооперативу відносить також 48 металічних контейнерів, 200 торгівельних яток, місця для стоянки транспорту, асфальтування території.
Зазначає, що головою кооперативу ОСОБА_3,який одноособово вирішує всі питання діяльності кооперативу, він позбавлений можливості знайомитися з виробничою діяльністю кооперативу та керувати ним.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2005 року (том 1, а.с. 453-456) позов було задоволено і визнано за повивачем право власності на ? частину майна кооперативу розташованого по АДРЕСА_1, яка виділена: в натурі ? частина земельної ділянки, що складається з двох частин - площею 382 кв.м, на якій розташований м'ясний корпус, і площею 3916 кв.м без забудови капітальними будівлями загальною площею 4298 кв.м, а також м'ясний корпус під літерою «Б», який складає 13/50 частки в загальній вартості нерухомого майна, а також визнано право власності на вказане майно. Стягнуто на користь позивача компенсацію за різницю в частках в розмірі 54554 грн..
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2005 року № 22-3523/2005р. (том 1, а.с. 501-503) вказане рішення суду залишене без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року (том 1, а.с. 545-546) відмовлено в задоволенні касаційної скарги кооперативу на вказані вище судові рішення.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2006 року (том 1, а.с. 658-660) закрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на вказане вище рішення районного суду.
Ухвалою Верховного Суду України від 15 листопада 2006 року (том 1, а.с. 716-718), виправленою ухвалою від 21 лютого 2007 року (том 2 а.с. 67) була задоволена касаційна скарга ОСОБА_8, скасоване рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2005 року, ухвала апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2006 року, ухвала Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи кооперативом «Новое время»був заявлений зустрічний позов, у якому він просить (том 2 а.с. 219-220):
скасувати рішення Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 254-IV від 16 грудня 2005 року про надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,4298 для експлуатації продовольчого ринку по АДРЕСА_1;
визнати недійсним державний акт від 10 січня 2005 року про право власності ОСОБА_1 на вказану вище земельну ділянку;
скасувати реєстрацію комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації»права власності за ОСОБА_1 на м'ясний корпус по АДРЕСА_1, реєстраційний номер 16746560, номер запису 146 в книзі 11, витяг № 12516189, а також зобов'язати це підприємство зняти з реєстрації вказане право власності;
усунути перешкоди кооперативу, зобов'язавши ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою та м'ясним корпусом, розташованими по АДРЕСА_1.
В обґрунтування зустрічного позову кооператив вказує на те, що оспорювані ним рішення, державний акт та реєстрація права власності були здійснені на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2005 року, яке було скасоване ухвалою Верховного Суду України від 15 листопада 2006 року.
Стверджує, що оскільки кооператив є власником спірної земельної ділянки та м'ясного корпусу, то оспорювані акти та дії є такими, що суперечать діючому законодавству та порушують права кооперативу як власника.
У судовому засіданні позивач та його представник первісний позов підтримують, а зустрічний позов не визнають.
Представник кооперативу позов не визнав і пояснив, що позивач був прийнятий до членів кооперативу у 1993 році, але фактично у ньому не працював, пайових внесків та будь-якого майна до кооперативу не вносив, всі будівлі кооперативу були зведені без його участі.
ОСОБА_5 у серпні 2001 року був прийнятий у члени кооперативу і у лютому 2002 року вніс свою частку пайового внеску для розвитку кооперативу шляхом будівництва своїми силами та за свій рахунок молочного корпусу, складу і лабораторії, які були здані до експлуатації в листопаді 2002 року.
Визнає, що позивач вніс 23800 грн. для викупу земельної ділянки, які за рішенням кооперативу від 10.01.2005 року можуть бути стягнуті на його користь з компенсацією інфляції 20% в сумі 28650 грн..
Представник Кучурганської сільської ради не заперечує проти задоволення первісного позову і вважає, що це не відіб'ється негативно на діяльності кооперативу, а навпаки створить умови для конкуренції і поліпшення якості надання послуг населенню.
Представник БТІ у судове засідання не зя'вився, пояснень у справі не надав, просить розглядати справу за відсутності його представника.
Третя особа ОСОБА_4 первісний позов визнає і просить задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Третя особа ОСОБА_5 вважає, що позов не підлягає задоволенню, бо він особисто за свої кошти побудував молочний корпус, склад, лабораторію, що є його вкладом до майна кооперативу і тому це майно не повинно враховуватися при визначені частки позивача.
Представник третьої особи ОСОБА_8 позов не визнав і вважає, що він був прийнятий до кооперативу 29 жовтня 1996 року, вніс до нього свій внесок у розмірі еквівалентному 10000 доларів США і має вклад у розмірі 1/3 частини майна кооперативу.
Вислухавши учасників процесу і дослідивши надані ними докази суд вважає, що первісний та зустрічний позови задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Статут кооперативу «Новое время»був зареєстрований 10.11.1988 року як виробничого кооперативу з ремонту та обслуговуванню автомобілів і мототехніки (том 1 а.с. 14-16).
07 березня 1995 року виконкомом Роздільнянської районної ради кооперативу видано свідоцтво № 21021012 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (том 1 а.с. 54, 62).
Згідно спискового складу членів кооперативу по рокам, з 1990 року його членами були ОСОБА_3, ОСОБА_10, який вибув з нього у 1991 році і ОСОБА_11, який вибув з нього у 1996 році, а ОСОБА_1 став його членом з 1993 року ((том 1, а.с. 9).
У реєстраційній справі кооперативу, наданій суду державним реєстратором Роздільнянської райдержадміністрації, наявний лист № 5 від 03 грудня 1996 року голови кооперативу ОСОБА_3 на адресу голови Роздільнянської райдержадміністрації та начальника Роздільнянського РВ (том 4 а.с.202) у якому зазначено, що особи, які у 1988 році заснували кооператив -ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, у подальшому до кооперативу не мають ніякого відношення, оскільки гроші до статутного фонду не вносили і трудової участі в кооперативі, крім ОСОБА_11, не приймали.
До цього листа додані наведені нижче витяги з протоколів зборів членів кооперативу, у яких головою зборів вказаний ОСОБА_3, а секретарем - ОСОБА_1:
від 15 вересня 1993 року, згідно з яким ОСОБА_11 звільнено з посади голови кооперативу і переведено на посаду робочого, в місячний строк відновити втрачену документацію і передати її новому голові, яким обрано ОСОБА_3 (том 4 а.с.208) Текст витягу відповідає світлокопії рукописного повного тексту цього протоколу (том 1 а.с. 220-221);
від 22 вересня 1995 року, згідно з яким були проведені перевибори його голови, яким обрано ОСОБА_3, а ОСОБА_11 повернути поновлені документи голови кооперативу (том 4 а.с.206) Текст витягу відповідає світлокопії рукописного повного тексту цього протоколу (том 1 а.с. 222-223).
Згідно протоколу зборів членів кооперативу від 25 серпня 2001 року у складі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, в члени кооперативу були прийняті ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (том 1, а.с. 8).
У пункті 1.2. статуту кооперативу у новій редакції, зареєстрованому 04 грудня 2001 року Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області ((том 1, а.с. 18-26), та у реєстраційній картці кооперативу станом на 29.12.2001 року та 19.10.2011 року за підписом голови кооперативу ОСОБА_3 також зазначені вказані у цьому протоколі чотири члена кооперативу. Статут підписаний цими особами і їхні підписи на ньому посвідчено нотаріусом (том 1, а.с. 17).
Судом не приймається до уваги як належний доказ світлокопія протоколу зборів кооперативу № 4 від 29 жовтня 1996 року про прийняття в члени кооперативу ОСОБА_8 з майновою часткою 33,3% балансової вартості основних засобів кооперативу (том 1, а.с. 555-557, 705-707).
ОСОБА_1 заперечує вказаний факт та дійсність його підпису на цьому протоколі. Крім цього, цей протокол спростовується наведеними вище доказами щодо складу членів кооперативу, дійсність яких сторонами не заперечується.
Критично суд оцінює і наданий третьою особою ОСОБА_3 висновок спеціаліста № 392 від 20 липня 2011 року, складений старшим експертом сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Оболонського РВ науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в м. Києві майором міліції ОСОБА_15 (том 4 а.с. 33-36).
У цьому висновку відсутнє застереження про попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, на кожній сторінці висновку наявний частковий відбиток печатки, який є неповним та нечітким, прочитати реквізити печатки і звірити їх з вихідними даними спеціаліста є неможливим.
У висновку стверджується, що підпис від імені ОСОБА_16 в графі «секретар зборів»вказаного вище протоколу виконаний самим ОСОБА_1. Як порівняльний матеріал використано вільні зразки підпису ОСОБА_1 в кількості 4 підписів, виконані в протоколі № 2 від 10.07.1998р., в змінах до статуту та договору підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Новое Время -2000», в протоколі № 6 від 09.06.1999р., в списку членів кооперативу, які присутні на зборах кооперативу 17.01.2004 року.
Вказані зразки підпису суду не надавались і у судовому засіданні не досліджувались, їх достовірність та належність ОСОБА_1 не перевірена і не підтверджена.
Ухвалою суду від 22 липня 2010 року була призначена судово-почеркознавча експертиза предметом дослідження якої повинен був стати протокол загальних зборів № 4 виробничого кооперативу «Новое время»від 29.10.1996 року та постановлено витребувати його оригінал від кооперативу (том 3 а.с. 220).
Ухвалою суду від 22 липня 2010 року від кооперативу було витребувано в строк до 03 серпня 2010 року, зокрема, і оригінали протоколів загальних зборів за 1993-2000 роки (том 3 а.с. 219).
У зв'язку з невиконанням вимог цієї ухвали, запитом суду від 23 листопада 2010 року (том 3 а.с. 272) строк надання вказаних документів було продовжено до 08 грудня 2010 року, проте документи до сьогоднішнього часу суду не надані без пояснень причин їх неподання, що унеможливило проведення експертизи Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз (том 3 а.с. 281).
Згідно протоколу загальних зборів членів кооперативу № 1 від 17 січня 2004 року були задоволені заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про вихід з членів кооперативу. Визначено, що ОСОБА_4 не вносила до майна кооперативу будь-яких внесків і не перебувала з ним у трудових відносинах, її частки в майні кооперативу немає. ОСОБА_1 приймав участь у формуванні майна кооперативу шляхом внесення грошових коштів і йому необхідно виплатити вартість його частки майна згідно тієї участі ( том 1, а.с. 112-113).
Оцінюючи з правової точки зору наведені вище докази, суд виходить з наступних положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»:
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (частини 1 статті 16);
відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (частина 1 статті 17);
в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи - перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа (частини 2 статті 17);
у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи (частина 3 статті 29).
Виходячи зі змісту наявних у реєстраційній справі кооперативу витягів з протоколів загальних зборів, статуту та реєстраційних карток, суд вважає, що членами кооперативу з 1993 року були ОСОБА_3 і ОСОБА_1, а з 04 грудня 2001 року додатково членами кооперативу стали також ОСОБА_4 і ОСОБА_5.
Факт виходу з членів кооперативу ОСОБА_1 і ОСОБА_4 суд вважає юридично не підтвердженим і не зареєстрованим, оскільки відсутні передбачені законодавством їхні нотаріально засвідчені заяви про вихід з членів кооперативу, реєстрація внесення змін до статуту кооперативу щодо складу його учасників та подання державному реєстратору відповідної реєстраційної картки щодо змін у складі учасників кооперативу.
Щодо порядку формування та складу майна кооперативу судом приймаються до уваги наступні докази.
Згідно державного акта на право постійного користування землею, виданого 29 вересня 1995 року Кучурганською сільською радою Роздільнянського району Одеської області, кооперативу була надана у постійне користування земельна ділянка площею 0,86 га для розміщення продовольчого ринку (том 1, а.с. 59).
Виконкомом вказаної вище сільради 26 травня 2001 року кооперативу видані свідоцтва про право кооперативної власності на майно розташоване в АДРЕСА_1, які зареєстровані БТІ 31 липня 2001 року -на адміністративну будівлю (том 1, а.с. 88), м'ясний корпус (том 1, а.с. 89), оглядову, молочний корпус, лабораторію (том 1, а.с. 90).
У реєстраційній (інвентарній) справі Роздільнянського відділення комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»станом на теперішній час наявні вказані свідоцтва та технічна документація на ці будівлі, виготовлена станом на 29 червня 1999 року (том 1 а.с. 151-156, 284, том 4 а.с.214-232).
25 серпня 2001 року зборами кооперативу, протокол № 10, було вирішено викупити у власність кооперативу вказану вище земельну ділянку за рахунок особистих коштів членів кооперативу ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у рівних частках по 50% витрат ((том 1, а.с. 82).
Рішенням сільради № 124 від 25 вересня 2001 року у власність кооперативу продана земельна ділянка площею 0,8596 га розташована в АДРЕСА_1 для експлуатації продовольчого ринку за ціною 47600 грн. (том 1, а.с. 63).
Договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки між сільрадою і кооперативом був посвідчений нотаріально 03 жовтня 2001 року (том 1, а.с. 64-65).
ОСОБА_1 за 4 квитанціями, а ОСОБА_3 за 5 квитанціями до прибуткового касового ордера в період листопада-грудня 2001 року сплатили сільраді кожен по 23800 грн. за вказаним договором (том 1, а.с. 11, 66, 251).
07 лютого 2002 року сільрадою кооперативу був виданий державний акт на право власності на землю щодо земельної ділянки площею 0,8596 га в с. Кучурган вул. Одеська 2 для експлуатації продовольчого ринку ((том 1, а.с. 68-71).
Оцінюючи досліджені вище докази, суд виходить з наступних положень Цивільного кодексу України:
право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (частини 1 і 2 статті 182);.
право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2 статті 331).
Частинами 1 і 2 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження. Документи розміщуються в реєстраційній справі у порядку їх надходження і нумеруються.
Виходячи з наведених положень та матеріалів реєстраційної справи БТІ, суд вважає, що до складу майна кооперативу входять зазначена вище земельна ділянка та розташовані на ній об'єкти нерухомого майна.
Судом відхиляються посилання третьої особи ОСОБА_5 на його вклад у майно кооперативу будівництвом молочного корпусу, складу, лабораторії.
Технічна інвентаризація належних кооперативу будівель була проведена 29.06.1999 року, а реєстрація права власності кооперативу на ці будівлі здійсненна 31 липня 2001 року, що мало місце до прийняття його у члени кооперативу. З моменту набуття ним членства у кооперативі і по теперішній час у реєстраційній справі БТІ на нерухоме майно кооперативу відсутні відомості про реконструкцію наявних будівель або реєстрацію права власності на нові будівлі.
Частки членів кооперативу у його майні суд визначає виходячи з положень частини 1 статті 165 Цивільного кодексу України про те, що майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.
Статтями 2 і 21 Закону України «Про кооперацію»визначено, що пай це майновий поворотний внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду.
Пунктом 4.3. статуту кооперативу встановлено, що при виході члена кооперативу йому виплачується вартість частини майна пропорційно його участі у формуванні майна. Пунктом 4.4. також визначено, що майно, передане членом кооперативу у тимчасове користування повертається у натуральній формі без винагороди (том 1, а.с. 22).
Досліджені судом докази свідчать про те, що право власності кооперативу на будівлі та споруди було зареєстроване у період коли його членами були тільки ОСОБА_3 і ОСОБА_1, за рахунок грошових коштів яких у рівних частках була викуплена і земельна ділянка, на якій ці будівлі розташовані.
Щодо інших членів кооперативу ОСОБА_5 і ОСОБА_4 відсутні докази щодо їхньої участі у формуванні майна кооперативу.
Згідно протоколу загальних зборів кооперативу від 10 січня 2005 року, у зборах приймали участь ОСОБА_3 і ОСОБА_5, які прийняли рішення визначити для позивача пайовий внесок в сумі 23800 грн. і з урахуванням інфляції 20% виплатити його в сумі 28560 грн. (том 1 а.с. 245-248).
Вказане рішення судом не приймається до уваги, оскільки позивач та ОСОБА_4 до теперішнього часу зареєстровані як члени кооперативу і всі його рішення повинні прийматися з урахуванням чисельності членів кооперативу у чотири чоловіки. Пунктом 9.3. статуту кооперативу визначено правомочність прийняття рішень за умови присутності 2/3 членів кооперативу (том 1 а.с. 25), що становить 3 голоси (4 х 2/3), а вказане рішення прийнято двома голосами і є неправомочним.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що право на пай у майні кооперативу мають його члени ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у рівних частках, кожен по ? частині.
Обґрунтованість позовних вимог щодо виділу в натурі частини земельної ділянки і нерухомого майна кооперативу суд визначає виходячи з положень статті 166 Цивільного кодексу України, якою визначено, що член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу. Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.
Як вже зазначено вище, пунктом 4.3. статуту кооперативу при виході члена кооперативу передбачена тільки виплата йому вартості частини майна. Розподіл між колишніми членами кооперативу його майна і грошових засобів передбачений тільки у випадку припинення діяльності кооперативу (пункт 10.7.), що відповідає положенням частини 5 статті 165 Цивільного кодексу України.
За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 24 грудня 2004 року ринкова вартість об'єкта оцінки (будівель та земельної ділянки кооперативу) не визначається у зв'язку з тим, що в натурі є технічна можливість поділу земельної ділянки з розташованими на ній будівлями і запропоновано варіант поділу в натурі на дві частини належного кооперативу майна (том 1, а.с. 202-207).
Виходячи з наведеного та заявлених позивачем вимог, у суду відсутні правові підстави для виділу йому у натурі будівель та земельної ділянки кооперативу, оскільки це не передбачено статутом кооперативу, а вимог про виплату йому вартості частини майна він не заявляв як і не подавав клопотання про оцінку майна кооперативу.
Згідно приписів частини 1 і 2 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Досліджуючи питання щодо обґрунтованості зустрічного позову кооперативу, суд виходить з наступних доказів.
Право власності позивача на м'ясний корпус по АДРЕСА_1 зареєстровано комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації»15 листопада 2006 року на підставі рішення суду № 22-3523/2005р. від 30.06.2005 року апеляційного суду Одеської області (том 2 а.с. 146, 182, 210, 222).
Зазначена ухвала апеляційного суду, відповідно до приписів статті 319 і частини 2 статті 349 Цивільного процесуального кодексу України, набрала законної сили з моменту її проголошення і під час розгляду справи Верховним Судом України скасована не була, не втратила законну силу і на теперішній час є чинною.
Оскільки право власності позивача на м'ясний корпус зареєстроване на підставі не скасованого судового рішення, то у суду відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову і скасування цієї реєстрації та зняття з реєстрації вказаного права власності.
Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_1 10 січня 2006 року Кучурганською сільською радою на підставі власного рішення від 16.12.2005 року № 254-IV щодо земельної ділянки площею 0,4298 для експлуатації продовольчого ринку в с. Кучурган, вулиця Одеська, ділянка № 2 (том 1 а.с. 600, том 2 а.с. 145, 181, 209, 221).
Частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявляючи позовні вимоги про скасування рішення Кучурганської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 254-IV від 16 грудня 2005 року та визнання недійсним виданого на його підставі державного акта від 10 січня 2005 року про право власності на неї позивача, кооператив не надав суду копію вказаного рішення і не навів доказів його незаконності.
У самому ж державному акті не вказано, що він виданий на підставі скасованого рішення Роздільнянського районного суду від 28 березня 2008 року.
Крім того, право власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне позивачу вказане вище нерухоме майно, відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України і статті 377 Цивільного кодексу України, є похідним від права власності на це майно і обумовлене цим правом на нерухоме майно.
Кооператив не навів будь-яких інших підстав для припинення права позивача на цю земельну ділянку, які передбачені статтею 140 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим також відсутні підстави для визнання цього державного акта недійсним.
У зв'язку з відсутністю підстав для скасування правовстановлювальних документів щодо права власності позивача на будівлю м'ясного корпусу і земельної ділянки, також відсутні підстави і для задоволення зустрічного позову в частині усунення перешкод у користуванні цими об'єктами власності.
Керуючись статтями 165, 166 Цивільного кодексу України, статтями 2 і 21 Закону України «Про кооперацію», статтями 209, 212, 214, 215, 380 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
ОСОБА_1 у позові до виробничого кооперативу «Новое время»про виділення частки майна і земельної ділянки в натурі - відмовити.
Кооперативу «Новое время»у зустрічному позові до ОСОБА_1, Кучурганської сільської ради, комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення і визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування і зняття з реєстрації права власності на м'ясний корпус, про усунення перешкод у користуванні об'єктами власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.Л.Ткачук
